•  встановлювалися додаткові підстави дострокового припинення повноважень народного депутата. Зокрема передбачалося, що його повноваження можуть бути достроково припинені у разі невходження його до складу депутатської фракції політичної партії або виборчого блоку політичних партій, від яких він був обраний, або виходу депутата зі складу такої фракції, а

також якщо протягом двадцяти днів з дня виникнення обставин, які призводять до порушення вимог щодо несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності, ці обставини ним не усунуто;

•  у Верховній Раді України передбачалася необхідність формування коаліції депутатських фракцій, до складу якої входить більшість народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України і яка вносить Президенту України пропозиції щодо кандидатури Прем'єр-міністра України та кандидатур до складу Кабінету Міністрів України (за винятком Міністра оборони та Міністра закордонних справ України), який мав складати свої повноваження перед новообраною Верховною Радою України (а не перед новообраним Президентом України);
•  Президенту України надавалося додаткове право достроково припинити повноваження парламенту, якщо впродовж шістдесяти днів після відставки Кабінету Міністрів України Верховна Рада України не сформувала персональний склад Кабінету Міністрів України, або якщо протягом одного місяця не сформовано коаліцію депутатських фракцій у Верховній Раді України;
•  передбачалося, що в разі дострокового припинення повноважень Президента України на період до обрання і вступу на пост новообраного Президента України виконання обов'язків останнього покладалося на Голову Верховної Ради України (а не на Прем'єр-міністра України);
•  права законодавчої ініціативи позбавлявся Національний банк України;
•  передбачалося, що у разі, якщо Верховна Рада подолала вето Президента на прийнятий нею закон, а останній цей закон не підписав і не оприлюднив, закон має невідкладно офіційно оприлюднюватися Головою Верховної Ради України і опубліковуватися за його підписом;
•  Президенту надавалося право зупиняти дію актів уряду з мотивів невідповідності їх Конституції України з одночасним зверненням до Конституційного Суду щодо їх конституційності;
•  змінювався порядок призначення на посади та звільнення з посад окремих посадових осіб держави (зокрема Генерально-

го прокурора України), а також порядок формування органів місцевого самоврядування.

Слід відзначити, що 1 липня 2003 р. з метою реформування адміністративно-територіальної організації влади (на регіональному і місцевому рівнях) до Верховної Ради було внесено ще один законопроект (№ 3207-1), який був попередньо схвалений парламентом 8 грудня 2004 р. 7 вересня 2005 р. Конституційний Суд визнав цей законопроект таким, що відповідає вимогам ст.ст. 157 і 158 Конституції України. Однак 22 грудня Верховна Рада попередньо схвалила уточнений текст зазначеного законопроекту (№ 3207-1П2), тож після цього його було знов направлено до Конституційного Суду для одержання висновку щодо відповідності законопроекту вимогам ст. ст. 157 і 158 Конституції України.