У разі невходження народного депутата України, обраного від політичної партії (виборчого блоку політичних партій), до складу депутатської фракції цієї політичної партії (виборчого блоку політичних партій) або виходу народного депутата України із складу такої фракції його повноваження припиняються достроково на підставі закону за рішенням вищого керівного органу відповідної політичної партії (виборчого блоку політичних партій) з дня прийняття такого рішення.

Народні депутати України наділені відповідними повноваженнями, реалізація яких забезпечує здійснення функцій Верховної Ради України як єдиного законодавчого органу держави. Таким чином, повноваження Верховної Ради як колегіального представницького органу влади реалізуються через діяльність народних депутатів України, що спрямована на виконання їх прав і обов'язків.

Для забезпечення виконання депутатських прав і обов'язків народним депутатам України гарантується депутатська недоторканність. Депутатська недоторканність як елемент статусу народного депутата України є конституційною гарантією безперешкодного та ефективного здійснення народним депутатом своїх повноважень і передбачає звільнення його від юридичної відповідальності у визначених Конституцією випадках та особливий порядок притягнення народного депутата України до кримінальної відповідальності, його затримання, арешту, а також застосування інших заходів, пов'язаних з обмеженням його особистих прав і свобод[29]. Так, Основним Законом встановлено, що народні депутати не несуть юридичної відповідальності за результати голосування або висловлювання у парламенті та його органах, за винятком відповідальності за образу чи наклеп. Народні депутати не можуть бути без згоди Верховної Ради притягнені до кримінальної відповідальності, затримані чи заарештовані. Така згода має бути одержана до пред'явлення депутату обвинувачення у вчиненні злочину відповідно до чинного Кримінально- процесуального кодексу України.

Залишається додати, що депутатська недоторканність поширюється на народного депутата України з моменту визнання його обраним за рішенням відповідної виборчої комісії і до моменту припинення його повноважень (попри те, що повноваження народного депутата починаються з моменту складення присяги)[30]. У разі пред'явлення громадянину України обвинувачення у вчиненні злочину та/або його арешту до обрання народним депутатом України подальше провадження у кримінальній справі щодо такого депутата може бути продовжено за наявності на те згоди Верховної Ради.

Затримання і арешт народного депутата можливі також лише за отримання на те згоди Верховної Ради України і незалежно від наявності її згоди на притягнення цього народного депутата до кримінальної відповідальності.

Варто наголосити, що повноваження народного депутата України не можуть бути обмежені діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, керівників підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та підпорядкування, громадян та їх об'єднань. Обмеження повноважень народного депутата можуть встановлюватися виключно Конституцією і законами України[31].

Правовий статус члена парламенту відіграє неабияку роль у визначенні характеру повноважень та діяльності самого парламенту. Виділяють імперативний та вільний депутатський мандат.

Чимало держав на ранніх етапах розвитку парламентаризму закріплювали у своїх конституціях імперативний характер депутатського мандата, що обґрунтовувався на основі положень доктрини народного суверенітету, сформульованої Жан-Жаком Руссо у XVIII ст. Його доктрина базується на ідеї неподільності і непредставництва народного суверенітету: представляти можна не сам суверенітет, а лише владу. За Руссо, депутати не можуть бути представниками народу, вони є лише його уповноваженими. Звідси випливали такі необхідні елементи імперативного депутатського мандата, як зв'язаність депутата волею своїх виборців і можливість відкликання його останніми. У практичному плані імперативний мандат не має ніякого сенсу, оскільки звернення депутата до своїх виборців із кожного питання, яке обговорюється парламентом, внаслідок суто технічних і організаційних проблем, не кажучи вже про інші аспекти, може повністю дезорганізувати його роботу.

Конституції сучасних демократичних держав здебільшого закріплюють принцип вільного депутатського мандата, сформульований англійським законодавцем Едмундом Бруком в 1774 році: "Парламент не є зібранням послів, котрі мають різні та ворожі інтереси, що їх кожен член парламенту повинен захищати, діючи як агент і адвокат та борючись з іншими агентами і адвокатами; парламент є спеціальною асамблеєю однієї нації з одним загальнодержавним інтересом, інтересом цілого, в якому керівними принципами повинні бути не місцеві цілі, а користь для всіх, яка є результатом захисту інтересів усіх як одного цілого".

Сутність цього принципу полягає в тому, що парламентарій є представником усього народу (нації), ніхто не може відкликати його або давати йому імперативні настанови. Беручи участь у здійсненні функцій парламенту, він пов'язаний нормами конституції, відповідальністю перед людьми, яка повинна демонструвати їм, яке рішення слід приймати щодо тих чи інших суспільних проблем, які обговорюються в парламенті. До основних положень вільного депутатського мандата в сучасному його розумінні належать:

•  мандат є загальним (хоча депутати і можуть обиратися по виборчих округах, вони представляють усе населення країни);
•  мандат носить факультативний характер (його здійснення вільне від примусу, депутат не зобов'язаний робити щось конкретне, зокрема брати участь у парламентських засіданнях, працювати у профільних комітетах, навіть не зобов'язаний враховувати думку своїх виборців, хоча, звичайно, має моральний обов'язок дослухатися до них);
•  мандат не підлягає відкликанню;
•  мандат за його здійснення не потребує схвалення дії мандатарія (презумпція відповідності волі депутатів волі народу не підлягає запереченню).

В Україні діє вільний мандат для народних депутатів України й імперативний мандат для депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим та місцевих рад (крім депутатів сільських і селищних рад). Відповідно до положень Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" від 11 липня 2002 р. та Закону України "Про Верховну Раду Автономної Республіки Крим" від 10 лютого 1998 р. імперативний мандат депутатів місцевих рад передбачає можливість їх відкликання політичною партією (блоком політичних партій), за виборчими списками відповідної місцевої організації якої їх було обрано, а також виборцями відповідного виборчого округу. Зокрема, підставами для відкликання виборцями обраного ними депутата Верховної Ради Автономної Республіки Крим є:

•  порушення депутатом Конституції і законів України, інших актів законодавства України;
•  незадовільне виконання депутатських обов'язків, визначених законом;
•  використання депутатського мандата в особистих та корисливих цілях, систематичне порушення норм етики і моралі.

Підставою для відкликання депутата Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутата місцевої ради відповідною політичною партією (виборчим блоком політичних партій), за виборчими списками відповідної місцевої організації якої його було обрано, є
 

 
невходження цього депутата до складу депутатської фракції місцевої організації відповідної політичної партії (виборчого блоку політичних партій) або виходу депутата зі складу такої депутатської фракції внаслідок подання ним особистої заяви про вихід, або переходу депутата в іншу депутатську фракцію, або інші підстави, встановлені вищим керівним органом політичної партії (виборчого блоку політичних партій), за виборчими списками відповідної організації якої він був обраний депутатом.

Вищий керівний орган політичної партії (виборчого блоку політичних партій) приймає рішення про відкликання та дострокове припинення повноважень такого депутата, негайно оприлюднює це рішення та повідомляє про це відповідну місцеву раду. В цьому випадку виборча комісія відповідного рівня визнає обраним і реєструє наступного за черговістю кандидата у депутати у виборчому списку відповідної організації політичної партії (виборчого блоку політичних партій).