Всього на сайті:

Дисертацій, Курсових: 2875

Підручників з права онлайн: 41

НПК кодексів України онлайн: 16

№1. Загальна характеристика кримінально-виконавчої служби України

Діяльність, спрямована на виконання кримінальних покарань, посідає значне місце у реалізації державної політики у сфері виконання покарань. Ця діяльність є виразом державного примусу та має специфіку. Тому в кожній державі створена система органів, на які покладено виключно виконання покарань.

Побудова системи органів та установ виконання покарань безпосередньо залежить від тих видів покарання, які передбачені діючим законодавством.

Стаття 51 Кримінального кодексу України передбачає 12 видів покарань. Виконанням кожного з них займається певний орган (установа), сукупність яких становить кримінально-виконавчу службу нашої держави.

Відповідно до діючого законодавства (ст. 11 КВК України) кримінально-виконавчу службу України становлять органи та установи виконання покарань.

Закон України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" визначив загальну структуру, чисельність та організацію діяльності кримінально-виконавчої служби.

Очолює кримінально-виконавчу службу Державний департамент України з питань виконання покарань (далі - департамент).
 

 

 
Органами виконання покарань є: Державний департамент України з питань виконання покарань, його територіальні органи, управління, кримінально-виконавча інспекція. Тобто до органів виконання покарань законодавець відносить такі організації, які перш за все здійснюють управлінські та адміністративно-господарські функції.

До установ виконання покарань належать: арештні доми, кримінально-виконавчі установи, спеціальні виховні установи (виховні колонії).

Виконання кримінальних покарань у вигляді штрафу та конфіскації майна здійснює Державна виконавча служба, яка не є ні органом, ні установою виконання покарань. Окремо законодавець виділяє військові частини, гауптвахти та дисциплінарні батальйони, які здійснюють виконання покарань щодо засуджених військовослужбовців. З огляду на чинне законодавство можна стверджувати, що вказані установи, хоча і здійснюють виконання окремих видів покарань, все ж не входять до кримінально-виконавчої служби.

Таким чином, зі змісту закону випливає, що установами виконання покарань називаються ті організації, які безпосередньо здійснюють виконання конкретних видів кримінальних покарань та в яких безпосередньо утримуються засуджені.

Ключовими ознаками органів та установ виконання покарань є:

  •  виключний характер діяльності - виконання покарань;
  •  здійснення визначених функцій - управлінських та адміністративно-господарських (органи виконання покарань) та виконавчо- розпорядницьких (установи виконання покарань).

Персонал, який забезпечує діяльність органів та установ виконання покарань, має статус державних службовців. Закон "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" встановлює, що загальна чисельність персоналу Державної кримінально-виконавчої служби визначається відповідно до закону. Закон вимагає, щоб кількість персоналу становила 33 % від кількості осіб, які утримуються в установах виконання покарань. Ця вимога поширюється на виправні колонії, виховні колонії, слідчі ізолятори, виправні центри та арештні доми. Що стосується кримінально-виконавчих інспекцій, то кількість персоналу визначається в розмірі 5 % від кількості осіб, які перебувають на обліку в цій інспекції. Відповідно до ч. 5 ст. 6 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" штатна чисельність персоналу установ виконання покарань, слідчих ізоляторів та кримінально-виконавчої інспекції, встановлена на рік, залиша- 30
 

 

 
ється незмінною протягом року незалежно від зміни чисельності осіб, які тримаються в цих установах, слідчих ізоляторах або перебувають на обліку в зазначеній інспекції.

Правовий статус та порядок діяльності таких установ, як ізолятори тимчасового тримання, транзитно-пересильні ізолятори, приймачі- розподільники для неповнолітніх, притулки для неповнолітніх, визначений окремими нормативними актами.

Кримінально-виконавчій службі України притаманна єдність, її побудовано за принципами субординації та підпорядкованості, відповідності діяльності вимогам закону, відкритості діяльності органів та установ для громадськості, відповідальності органів та установ кримінально-виконавчої служби.

Органи і установи виконання покарань спрямовують свою діяльність на досягнення цілей, які стоять перед кримінальним покаранням, на досягнення мети і завдань кримінально-виконавчого законодавства, а також намагаються досягнути виправлення та ресоціалізації засудженого за допомогою тих засобів, які надані цим органам та установам законом.