1. Загальні засади формування інституту аграрно-правової відповідальності

Юридична відповідальність за порушення аграрного законо­давства являє собою комплексний правовий інститут, який складається з сукупності правових норм, що закріплюють види юридичної відпові­дальності. Вони мають міжгалузеву сферу дії. їх активно застосовують для охорони правопорядку в аграрному секторі економіки. Юридична відповідальність полягає в установленні для правопорушника певних негативних наслідків, слугує відновленню порушених прав і нерозрив­но пов´язана з негативною реакцією держави на правопорушення і на суб´єкта, що винний у вчиненні порушення. Підставою для юридичної відповідальності є наявність правової норми, що передбачає склад пра­вопорушення, юридичного факту скоєння правопорушення або право- застосовного акта, що набрав чинності.

В аграрному праві юридична відповідальність являє собою ком­плексний правовий інститут, який охоплює сукупність правових норм, що закріплюють види, засоби й порядок застосування захо­дів юридичної відповідальності до порушників аграрного законодав­ства. Будь-яка форма юридичної відповідальності застосовується за вчинення певного правопорушення. Правопорушення у аграрній галу­зі регулюються різними нормами інших галузей права, є неоднорідни­ми і забезпечується не тільки нормами аграрного законодавства, а й відповідними нормами, що містяться у трудовому, фінансовому, цивіль­ному, земельному, адміністративному, кримінальному законодавстві тощо, а тому питання правового регулювання аграрно-правової відпові­дальності неможливо звести до застосування норм якоїсь однієї норми чи декількох галузей права. Так, ст. 211 ЗК передбачена цивільна, адмі­ністративна або кримінальна відповідальність громадян та юридичних осіб за порушення земельного законодавства, а ст. 104 Закону України «Про ветеринарну медицину» передбачена відповідальність у вигляді штрафу за правопорушення в галузі ветеринарної медицини фізичних, юридичних та фізичних осіб—суб´єктів підприємницької діяльності, чия діяльність пов´язана з вирощуванням (розведенням) тварин, виробниц­твом та обігом об´єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду, а також з наданням послуг лабораторної діагностики та ве­денням ветеринарної практики.

Суб´єктами аграрних правопорушень можуть бути юридичні осо­би різних форм власності, громадяни і посадові особи, що здійснюють свою діяльність у сфері сільського господарства, основним видом ді­яльності яких є виробництво, переробка, реалізація і зберігання сільсь­когосподарської продукції. Фізичні та юридичні особи, що не є суб´єк­тами аграрних відносин, також можуть бути правопорушниками аграр­ного законодавства. Так, наприклад, правопорушення щодо псування сільськогосподарських та інших земель, забруднення їх хімічними і ра­діоактивними речовинами, нафтою та нафтопродуктами, неочищени- ми стічними водами, виробничими та іншими відходами можуть здій­снювати особи, що не є суб´єктами аграрних відносин. При цьому пра­вопорушниками можуть бути також державні органи, органи місцевого самоврядування і їх посадові особи, які уповноважені здійснювати від­повідний контроль у галузі аграрного законодавства.