Найпоширенішим видом відповідальності за порушення аграр­ного законодавства є адміністративно-правова відповідальність, яка на­стає за наявності в діях винних осіб адміністративних порушень, пере­лік яких міститься в адміністративному законодавстві, більшість із них передбачає накладення на винних осіб штрафів різних розмірів. Підста­вою для притягнення до адміністративної відповідальності є вчинення особою адміністративного порушення, шо містить склад адміністратив­ного порушення, і застосовування відповідних адміністративних стяг­нень залежно від виду правопорушення щодо об´єкта аграрних право­відносин. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом´якшують і обтяжують відповідальність.

До винних осіб, згідно зі ст. 24 КУпАП можуть застосовуватися такі види адміністративних стягнень, як попередження; штраф; оплат- не вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосеред­нім об´єктом адміністративного правопорушення; конфіскація: предме­та, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об´єктом адміні­стративного правопорушення; грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення; позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові (права керування транспортними за­собами, права полювання); громадські роботи; виправні роботи; адміні­стративний арешт. Законами України можуть бути встановлено й інші, крім зазначених у цій статті, види адміністративних стягнень. Основ­ним видом адміністративних стягнень за порушення аграрного законо­давства є адміністративний штраф, що накладається в установленому порядку на громадян і посадових осіб.

Адміністративна відповідальність за правопорушення у сільсько­му господарстві передбачена КУпАП, зокрема за: псування і забруд­нення сільськогосподарських та інших земель (ст. 52); порушення законодавства про захист рослин (ст. 83і); потрава посівів, зіпсуття або знищення зібраного врожаю сільськогосподарських культур, що знаходиться у полі, пошкодження насаджень колективних сільськогос­подарських підприємств, інших державних і громадських чи фермер­ських господарств (ст. 104); порушення порядку та умов ведення насін­ництва (ст. 104і); порушення правил щодо боротьби з карантинними шкідниками й хворобами рослин та бур´янами (ст. 105); вивезення ма­теріалів, що не пройшли карантинну перевірку або відповідну обробку (ст. 106); невжиття заходів щодо забезпечення охорони посівів снотвор­ного маку чи конопель, місць їх зберігання та переробки (ст. 106і); неза­конні посів та вирощування снотворного маку чи конопель (ст. 1062); порушення правил щодо карантину тварин та інших ветеринарно-сані­тарних вимог (ст. 107); порушення законодавства про племінну спра­ву у тваринництві (ст. 107і); грубе порушення механізаторами правил технічної експлуатації сільськогосподарських машин і техніки безпеки (ст. 108).

За ці правопорушення до винних громадян та посадових осіб мо­жуть застосовуватися різні види адміністративних стягнень, які встано­влені ст. 24 КУпАП. Так, за порушення ст. 83і КУпАП до громадян можуть застосовуватися різні види стягнення — попередження або на­кладання штрафу. Мінімальний штраф у розмірі від 0,5 до 1 неоподат­ковуваного мінімуму доходів громадян передбачений ст. 107, макси­мальний передбачений ст. 1062 і тягне за собою накладання штрафу від 18 до 88 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіс­кацією незаконно вирощених наркотичних рослин. Щодо посадових осіб мінімальний штраф передбачений ст. 107 і може накладатися у розмірі від 3 до 6, а максимальний — від 50 до 150 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і передбачений ч. 2 ст. 107і. У деяких ви­падках закон передбачає застосування альтернативної адміністратив­ної відповідальності. Наприклад, ст. 108 КУпАП за грубе порушення механізаторами правил технічної експлуатації тракторів, комбайнів, інших самохідних сільськогосподарських машин і правил техніки без­пеки під час їх експлуатації може накладатися штраф від 6 до 20 неопо­датковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керу­вання зазначеними машинами на строк до одного місяця.