Договором купівлі-продажу можуть бути встановлені й певні умови щодо комплектності товару, зокрема шляхом посилання на стандарти, технічні умови або прейскуранти. За відсутності таких умов у договорі продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, комплектність якого визначається звичаями ділового обороту або іншими вимогами, що звичайно ставляться (ст. 682 ЦК). Комплектність - це наявність у виробі необхідних складових елементів (комплектуючих), які характеризуються спільністю їх функціонального призначення. Близьким до поняття "комплектність" є поняття "комплект товару", під яким розуміється набір різнорідних товарів, які не пов'язані між собою конструктивно, однак можуть мати єдине господарське призна- чення^[97]. Якщо договором купівлі-продажу встановлений обов'язок продавця передати покупцеві певний набір товару в комплекті (комплект товару), зобов'язання є виконаним з моменту одночасного передання продавцем усього товару, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання (ст. 683 ЦК).

Коли продавець передав некомплектні товари, покупець має право на свій вибір зажадати від нього: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) доукомплектування товарів у розумний строк. Якщо ж продавець у розумний строк не виконає вимог покупця про доукомплектування товарів, покупець має право на свій вибір: 1) вимагати заміни некомплектних товарів на комплектні;

1. відмовитися від виконання договору і вимагати повернення сплаченої за них грошової суми (ст. 684 ЦК). Договір може передбачати й неустойку за передання продавцем некомплектних товарів.

Якщо інше не передбачено договором і не випливає із суті зобов'язання, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар у тарі та (або) упаковці, крім товарів, які за своїм характером не потребують затарювання та упакування. Коли ж договір не передбачає вимог щодо тари та упаковки, то товар слід затарювати та упаковувати звичайним для такого товару способом, а за відсутності такого - способом, який забезпечує схоронність товарів цього роду за звичайних умов зберігання і транспортування. Якщо у встановленому законом порядку передбачено обов'язкові вимоги щодо тари та (або) упаковки (наприклад у стандарті, технічних умовах тощо), то продавець, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язаний передати покупцеві товар у тарі та упаковці, які відповідають цим обов'язковим вимогам. Якщо товар, який підлягає затарюванню та (або) упаковці, передається покупцеві без тари або упаковки чи в неналежній тарі або упаковці, покупець має право вимагати від продавця належного за- тарювання або упакування товару або заміни неналежної тари та упаковки, якщо інше не випливає із суті зобов'язання або характеру товару. Замість пред'явлення продавцеві зазначених вимог покупець має право пред'явити до нього інші вимоги, що випливають із передання товару неналежної якості (статті 685, 686 ЦК).

1. Оскільки при виконанні договору продавець часто припускається порушень умов щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари чи упаковки, строків передачі товарів та ін., важливими є перевірка покупцем додержання цих умов договору і своєчасне повідомлення продавця про допущені ним порушення. Таку перевірку має здійснювати покупець відповідно до вимог, передбачених договором, законом чи іншими правовими актами, а якщо порядок перевірки не встановлений, - відповідно до звичаїв ділового обороту або умов, що беруться до уваги в таких випадках. Якщо законом, іншими нормативно-правовими актами, обов'язковими вимогами державних стандартів або договором купівлі-продажу передбачено обов'язок продавця перед передачею товару покупцеві перевіряти кількість, асортимент, якість, комплектність, тару або упаковку товару (випробування, аналіз, огляд тощо), продавець на вимогу покупця повинен надати йому докази проведення такої перевірки. При цьому перевірка додержання вимог щодо предмета договору продавцем і покупцем має здійснюватися на тих самих умовах.

Відповідно до ст. 688 ЦК покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари й упаковки товарів та інших умов у строк, передбачений законом, іншими правовими актами або договором, а якщо такий строк не встановлений, - у розумний строк після того, як порушення відповідної умови договору повинно було б бути виявлене, виходячи із характеру і призначення товарів. У разі невиконання покупцем цього обов'язку продавець має право повністю або частково відмовитися від задоволення відповідних вимог покупця (у т. ч. сплати неустойки, відшкодування збитків), якщо доведе, що це спричинило неможливість задовольнити його вимоги або викликає для продавця неспівмірні витрати порівняно з тими, яких би він зазнав, якби був своєчасно повідомлений про порушення умов договору. Якщо продавець знав або міг знати про те, що передані покупцеві товари не відповідають умовам договору купівлі-про- дажу, він не має права посилатися на вищезазначені положення.

Наведемо приклад із судової практики. Між голландською компанією "В" та українським Відкритим акціонерним товариством (ВАТ) "Л" кілька днів велись переговори щодо купівлі- продажу транспортного засобу (рефрижератора), які завершились укладенням контракту від 2 червня 2006 р. За умовами цього контракту автомобіль мав бути доставлений на митну територію ВАТ своїм ходом через п'ять днів після попередньої оплати його вартості. Після прибуття автомобіля комісією у складі спеціалістів ВАТ було виявлено низку недоліків цього товару (холодильна установка не працює, деякі деталі потребують заміни тощо), про що був складений акт від 23 червня 2006 р. Вимоги щодо якості автомобіля у контракті не були конкретизовані, але в окремому розділі контракту зазначалось, що продавець гарантує високу якість товару протягом 12 місяців, зобов'язуючись провести ремонт чи заміну окремих частин товару в тижневий строк, якщо недоліки будуть виявлені протягом гарантійного строку. Основуючись на акті від 23 червня 2006 р., покупець (ВАТ) звернувся 4 липня 2006 р. до продавця "В" з претензією, в якій заявив про відмову від рефрижератора і вимагав повернення сплаченої за нього суми (11500 євро).

Оскільки продавець не дав відповіді на заявлену до нього претензію, ВАТ звернулось до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України з позовом про стягнення з компанії "В" вартості неякісного товару і відшкодування витрат (збитків), понесених покупцем у зв'язку із зберіганням транспортного засобу на митному складі.

Арбітражний суд задовольнив позовні вимоги покупця, враховуючи наступне: хоч у контракті купівлі-продажу автомобіля відсутні вимоги щодо його якості, але відповідно до ч. 2 ст. 673 Цивільного кодексу України в цьому разі продавець зобов'яза- ний був передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Оскільки холодильна установка не працює, то й автомобіль не відповідає його основному призначенню. Згідно з ч. 1 ст. 678 ЦК України покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості та інших умов у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - у розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару. Оскільки ні контрактом від 2 червня 2006 р., ні актами цивільного законодавства стосовно договору купівлі-продажу не встановлено строку, протягом якого продавця слід повідомити про порушення ним умов договору, слід визнати, що пред'явленням 4 липня 2006 р. претензії з відмовою від прийняття неякісного транспортного засобу покупець повідомив компанію "В" про порушення нею контракту в розумний строк (10 днів після складання акта). На пред'явлені до нього претензію і позов відповідач не реагував, не запропонував своїх послуг щодо ремонту чи заміни неякісних частин автомобіля в межах гарантійного строку, як і не спростував заявлених до нього вимог по суті.

В іншій справі, розглянутій Міжнародним комерційним арбітражним судом при Торгово-промисловій палаті України за позовом англійської фірми до українського ТОВ про стягнення вартості поставленої медичної продукції, пені й відсотків річних одним із аргументів для задоволення позову до покупця було неповідомлення продавця в обумовлений договором строк (30 днів) про неналежну якість поставлених ним препаратів.

Як було встановлено арбітражним судом, 15 листопада 2004 р. між білоруським ТОВ (продавцем) та українським ТОВ (покупцем) був укладений контракт купівлі-продажу медичної продукції на загальну суму 500 000 дол. США. Покупець зобов'язався оплатити вартість продукції протягом 85 календарних днів із дати відвантаження товару зі складу продавця (з дати оформлення експортної вантажної митної декларації), а у разі прострочення платежу - сплатити пеню у розмірі 2% вартості не- оплаченої продукції за кожен день прострочення, але не більше 100% від суми неоплаченого товару.

На виконання зобов'язання за цим контрактом білоруське ТОВ у період з 18 листопада 2004 р. по 22 березня 2005 р. відвантажило відповідачу медичну продукцію відповідно до прикладе- них до контракту специфікацій на загальну суму з урахуванням фінансової знижки 202912,11 дол. США. Відповідач, прийнявши продукцію, її вартості не оплатив. 14 червня 2005 р. білоруське ТОВ уклало з англійською фірмою - позивачем у цій справі - договір про уступку права вимоги, за яким передало англійській фірмі у повному обсязі всі права по контракту, в тому числі право вимоги основного боргу у сумі 202912,11 дол. США, сплати неустойки (пені), відсотків за користування чужими грошовими коштами і відшкодування збитків.

Проаналізувавши надані сторонами матеріали справи, арбітражний суд серед підстав для задоволення позову в частині оплати вартості медичних препаратів зазначив, що згідно з ч. 1 ст. 39 Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-про- дажу товарів покупець втрачає право посилатися на невідповідність товару, якщо він не дає продавцеві повідомлення, яке містить дані про характер невідповідності, в розумний строк після того, як воно було або повинно було бути виявлене покупцем. Аналогічна норма міститься в ч. 1 ст. 688 ЦК України, яка зобов'язує покупця повідомляти продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари чи упаковки у строк, встановлений у договорі або актах цивільного законодавства. Умовами контракту було встановлено, що претензії щодо кількості та якості можуть бути пред'явлені покупцем протягом 30 днів з моменту одержання продукції. Як слідує із матеріалів справи і не спростовується представниками відповідача, претензія про неналежну якість поставлених препаратів відповідачем не направлялась, як не направлялись і акти внутрішнього контролю, складені представниками покупця^[98].