1. За договором купівлі-продажу на покупця покладаються й інші обов'язки. Зокрема, покупець повинен прийняти поставлений продавцем за договором товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміну товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що зазвичай ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства (ст. 689 ЦК).

Відповідно до ст. 690 ЦК, якщо покупець (одержувач) відмовився на законних підставах від прийняття товару, переданого продавцем, він повинен забезпечити схоронність цього товару, негайно повідомивши про це продавця. В цьому разі продавець зобов'язаний забрати (вивезти) товар, не прийнятий покупцем, або розпорядитися ним у розумний строк. Якщо у цей строк продавець не розпоряджається товаром, покупець має право реалізувати товар або повернути його продавцеві. Витрати покупця у зв'язку із зберіганням товару, його реалізацією або поверненням продавцеві підлягають відшкодуванню продавцем. При цьому суми, одержані від реалізації товару, передаються продавцеві за вирахуванням сум, що належать покупцеві. Якщо покупець без достатніх підстав зволікає з прийняттям товару або відмовився його прийняти, продавець має право вимагати від нього прийняти та оплатити товар або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Покупець повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Відповідно до ч. 2 ст. 1087 ЦК розрахунки між юридичними особами, а також розрахунки за участю фізичних осіб, пов'язанні зі здійсненням ними підприємницької діяльності, провадяться у безготівковій формі. Розрахунки між цими особами можуть провадитися готівкою, якщо інше не встановлено законом. Як зазначено у п. 1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. № 22 (зі змінами), під безготівковими розрахунками розуміється перерахування певної суми коштів із рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, внесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів.

Сторони в договорі купівлі-продажу мають право обирати будь-який вид безготівкових розрахунків на свій розсуд. При здійсненні безготівкових розрахунків допускаються розрахунки із застосуванням платіжних доручень, акредитивів, розрахункових чеків, розрахунки за інкасо, а також інші розрахунки, передбачені законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту. Безготівкові розрахунки провадяться через банки, інші фінансові установи, в яких відкрито відповідні рахунки, якщо інше не випливає із закону та не обумовлено видом безготівкових розрахунків. Безготівкові розрахунки провадяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді.

Договором купівлі-продажу може бути передбачена попередня оплата товарів, тобто повна або часткова оплата товарів до пе- редання їх покупцеві, або оплата товарів через певний час після передання їх покупцеві (продаж товарів у кредит), або оплата товарів з розстроченням платежів. У зв'язку з кризою неплатежів у господарських відносинах Національний банк України листом від 5 грудня 1994 р. рекомендував попередню оплату як найбільш доцільну і надійну форму виконання грошових зобов'язань.