• продажем товарів нижчої якості чи сорту за цінами, що відповідають товарам вищої якості;
• безкасовою чи нозакасовою реалізацією продукції з привласненням виручки (доходу);

-    знищенням документів на реалізований товар;

• пересортуванням і фальсифікацією промислових і продовольчих товарів тощо.

• виготовлення неврахованої продукції з незаконно придбаних сировини й матеріалів і подальших їх збут через торговельні підприємства та ринки;
• повне або часткове неврахування (необлікування) майна, яке надходить поступає на об'єкт, із подальшим його викраденням.

> Прийоми цього способу є такими:

• занижують в обліково-приходних документах кількісні та якісні показники товарно-матеріальних цінностей під час їх приймання (одержання) від поставника. Зокрема, складають фіктивні акти про недопоставки продукції чи її поставку, але нижчої за вказану в супровідних документах чи обумовлену угодою якості;
• складають фіктивні комерційні акти про нестачу, псування тощо вантажу, який доставлявся залізничним, водним, автомобільним чи іншим найманим транспортом. Ці акти пред'являють згодом постачальникам, які без достатньої перевірки часто задовольняють претензії замовників. Інколи розкрадачі умисно в установлений строк не пред'являють указаних актів, унаслідок чого зазначені в них товарно-матеріальні цінності списують як збитки підприємства замовника.

За сучасних умов перехідного до ринкового господарювання значно зросли обсяги і суми розкрадань, набули поширення нові способи службових злочинів цього виду:

-    приховування об'єктів оподаткування;

-    махінації у кредитно-фінансовій сфері;

-    створення фіктивних підприємств;

• перетворення (переведення) безготівкових державних засобів у готівкові з подальшим їх привласненням;
• об'єднання (зрощення) кооперативів, малих і спільних підприємств із державними, що призводить до зловживань під час оплати праці, зниження якості продукції та інших негативних наслідків;
• порушення в діяльності спільних підприємств, що призводить до осідання валютних засобів у закордонних банках, до злочинного розбазарювання національних багатств, вивезення сировини та фінансів за межі держави;
• майже не відомі останні 50 років злочинні дії - економічний саботаж і промислова контрабанда.

Стали особливо привабливими сфери зовнішньоекономічної діяльності, приватизації, кредитно-банківські відносини, конверсія, ринок цінних паперів. Поширення набули розкрадання у кредитно-фінансовій сфері, активна роль в яких належить працівникам комерційних банків.

Вони вміло вуалюють свої фінансові махінації, а всі сумнівні документи пояснюють вадами процесу формування в державі підприємництва.

На ґрунті новітніх способів розкрадань з'явилися такі раніше не відомі в Україні види злочинних діянь, як:

а)  створення фіктивних банківських установ;

б) фіктивне банкрутство;

в)  кредитування підставних фірм, асоціацій, спілок;

г)  фінансові шахрайства, лихварство, "відмивання" злочин- 
но нажитих капіталів;

д) комп'ютерні посягання на чужі кошти.

Ці діяння можуть учинятися такими способами:

• одержання з метою привласнення кредитів із використанням фіктивної засновницької та бухгалтерської документації, гарантійних листів, заставних і цінних паперів;
• привласнення грошових засобів, одержаних за підробленими банківськими документами і цінними паперами;
• привласнення з використанням чужих або підроблених пластикових кредитних карток;
• переведення і привласнення грошових засобів із використанням банківських комп'ютерних мереж;

Під час приватизації державної власності підготування і вчинення привласнення здійснюється способом:

• заниження балансової вартості підприємств, що приватизуються, з подальшим переведенням їх у приватну власність або акціонуванням;
• проведення приватизації з порушенням встановленого порядку (минаючи аукціон, конкурс, без участі трудового колективу тощо);
• використання підроблених або незаконно виписаних (оформлених) приватизаційних чеків, їх повторного введення в обіг;
• долучення до статутного фонду приватизованого підприємства інтелектуальної власності або інших нематеріальних активів за завищеною вартістю;

-     заволодіння контрольним пакетом акцій за рахунок долучення до загалу акціонерів "мертвих душ" чи осіб, які не уповноважені брати участь у приватизації тощо.

Залежно від виду виробничо-господарської операції способи розкрадань поділяються на такі, що вчиняються:

-    у ході приймання (отримання, надходження) цінностей;

-    під час їх зберігання;

-    у процесі перероблення, дороблення;

-    під час відпускання (видачі) майна;

-   у ході складення облікових документів чи внесення в них записів;

-   у процесі бухгалтерського аналізу цих документів;

-         під час облікових дій щодо грошових коштів тощо. Залежно від форми (зовнішнього прояву і сутності внутрішньої організації) розкрадання, способи поділяються на:

-   способи, що є типовими для всіх галузей господарювання;

• способи, характерні для окремих галузей, видів виробництва. Відповідно до предмета злочинного посягання:

-    способи розкрадання матеріальних цінностей;

-    способи розкрадання коштів.

Залежно від загального механізму злочинної операції під час махінацій із предметом розкрадання:

-   способи, що реалізуються операціями, які проводяться без офіційного оформлення документів (або з фіктивним документальним прикриттям),- бездокументні операції;

-    такі, що проводяться під документальним прикриттям;

• способи, яким властиві операції, що здійснюються без фактичного руху товарів,- так звані безтоварні операції. Наприклад, за змовою відповідних працівників двох суб'єктів господарювання, один виписує безтоварну накладну на відпуск і вивіз (доставку) певного виду матеріальних цінностей, а інший - на їх обл і кування за фактом одержання, якого реально не було і не передбачалося. Недостача, що утворюється в результаті обліку цінностей, які фактично не надійшли на баланс, приховується за рахунок необлікованих надлишків, що є на підприємстві, або службовим підроблянням (фальшуванням) в облікових документах тощо;

-    способи, яким властиві товарні операції.

Характерним для привласнення і розтрати є своєрідне поєднання способу власне діяння зі способом його приховування. Часто приховування виступає обов'язковою умовою застосування того чи іншого способу вчинення злочину: початково завчасно вживають заходів маскування підготовчих до розкрадання дій. Наприклад, складають фіктивні акти на "знищення технологічного браку", а вже потім реально накопичену таким способом продукцію розкрадачі реалізують на свою користь.

До способів приховування також відносять уже згадуване фіктивне банкрутство підприємства, коли для кредиторів і контрольних організацій створюється видимість фінансового краху. Використовують також часту зміну юридичної адреси та фактичного розміщення підприємства, з надуманих підстав перереєстровують його, змінюючи назви та організаційно-правові форми. Одночасно з цим призначені для зберігання бухгалтерські та інші документи, що містять сліди злочинної діяльності, розкрадачі здебільшого знищують.

На підприємствах також може вестися подвійна бухгалтерія, зокрема з використанням комп'ютера.

Способами протидії розкрадачів установленню істини є: виконання фінансово-господарських операцій вже після порушення кримінальної справи (що несанкціоновано робити не можна); приховування джерел та обставин одержання підприємством коштів, сировини, обладнання; перешкоджання проведенню контрольних обмірювань, ревізій; тимчасове запозичання грошових і матеріальних цінностей від інших суб'єктів господарювання для приховування недостачі на час проведення перевірки, ревізії, аудиту тощо.

Належно встановлений спосіб учинення розкрадання може слугувати одним із доказів вини обвинуваченого. У кожному випадку розслідування, за кожним епізодом розкрадань спосіб має бути повністю доведений із зазначенням прийомів створення резервів для розкрадання (коли таке мало місце), вилучення майна і приховування слідів цих діянь.

Значення встановлення способу розкрадання визначається важливістю завдань з його розкриття, доказування в кримінальній справі (ст. 64 КПК України), належної кваліфікації, з'ясування обтяжуючих обставин, особливо коли застосування способу пов'язано з участю в розкраданні організованої групи. Спосіб учинення злочину враховується судом для індивідуалізації покарання винного, оскільки він характеризує не тільки сам вчинок, а й суб'єкта злочину. Все це зумовлює необхідність зазначення способу злочину в описовій частині обвинувального висновку і в мотивувальній частині обвинувального вироку (статті 223, 334 КПК України).

Узагальнені дані про предмет посягання. Це - кошти, зкорема валюта; матеріальні цінності у вигляді сировини, матеріалів, пального, продукції, напівфабрикатів, готових виробів з урахуванням їхньої споживчої вартості, що можуть бути віднесені до різних джерел розкрадання (підзвітні цінності; невраховані цінності; такі, що створені на підприємстві в організації, установі за рахунок лишків, які надійшли зі сторони, від співвласників та ін.). Природно, що частіше за все розкрадають товари і гроші, роздільно або разом.

Слідова картина. Способи вичинювання розкрадань зовні закономірно відображаються через матеріальні та ідеальні сліди цих злочинів. Іншими словами, слідова картина розкрадання -це наслідки злочину, відображені в його матеріальній обстановці (характерні сліди, їхні локалізація та взаємозв'язок), зумовлені службовими й позаслужбовими діями та зв'язками розкрадачів, способом їх життя, поведінкою в побуті, особистими зв'язками.

Кількісно таких слідів - відображень, властивих цьому виду злочину, доволі багато, тому доцільно їх згрупувати. Так, залежно від змісту ці сліди (які за суттю виступають своєрідними ознаками - наслідками), можна розглядати у трьох групах.

Сліди - ознаки вчинення розкрадання. Першочергово до цієї групи відносять ознаки створення джерела розкрадання, вилучення і подальшого перероблення, дороблення (до виготовлення) викраденого. Стосовно розкрадань, учинюваних за участі службових осіб, вирізняють такі сліди - ознаки (чинники):