1. У розвитку економічних зв'язків та співробітництва українських підприємців із зарубіжними партнерами важливу роль відіграє зовнішньоекономічний договір (контракт). Поняття зовнішньоекономічної діяльності дається в ч. 1 ст. 377 ГК і ч. 1 ст. 8 Закону Української РСР "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16 квітня 1991 р.¹. Згідно з ч. 1 ст. 377 ГК зовнішньоекономічною діяльністю суб'єктів господарювання є господарська діяльність, яка в процесі здійснення потребує перетинання митного кордону України майном та/або робочою силою. Зовнішньоекономічна діяльність провадиться на принципах свободи її суб'єктів добровільно вступати у зовнішньоекономічні відносини, здійснювати їх у будь-яких формах, не заборонених законом, та рівності перед законом усіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності (ч. 2 ст. 377 ГК). Відповідно до ч. 8 ст. 1 Закону УРСР "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16 квітня 1991 р. зовнішньоекономічною діяльністю є діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, яка побудована на взаємовідносинах між ними і має місце як на території України, так і за її межами. Здійснення тих видів зовнішньоекономічної діяльності, які зазначені у ст. 4 цього Закону, відбувається переважно на основі цивільно-правових договорів.

Узагальнене поняття зовнішньоекономічного договору (контракту) дано в ч. 6 ст. 1 Закону "Про зовнішньоекономічну діяльність": під зовнішньоекономічним договором розуміється матеріально оформлена угода двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів, крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Як і всяка цивільно-правова угода, зовнішньоекономічний контракт має відповідати низці загальних вимог (умов), додержання яких є необхідним для дійсності (чинності) правочину (ст. 203 ЦК).

1. Крім загальних умов, зовнішньоекономічні контракти підпорядковуються й певним спеціальним вимогам. Йдеться, насамперед, про суб'єктний склад договору. Сторонами в ньому є, з одного боку, суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності України, а з другого - іноземний контрагент.

Відповідно до ст. 278 ГК суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності є:

•  суб'єкти господарювання, зазначені в пунктах 1, 2 ч. 2 ст. 55 ГК, а саме: а) господарські організації-юридичні особи, створені відповідно до ГК, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; б) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці;
•  підрозділи (структурні одиниці) іноземних суб'єктів господарювання, що не є юридичними особами за законодавством України (філії, відділення тощо), але мають постійне місцезнаходження на території України і зареєстровані в порядку, встановленому законом;
•  зовнішньоекономічні організації, що мають статус юридичної особи, утворені в Україні відповідно до закону органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Іноземними суб'єктами господарської діяльності визнаються ті суб'єкти, які мають постійне місцезнаходження (для юридичних осіб) або постійне місце проживання за межами України (для фізичних осіб).