Всього на сайті:

Дисертацій, Курсових: 2875

Підручників з права онлайн: 41

НПК кодексів України онлайн: 16

5. Зовнішньоекономічні інвестиційні договори

Сторінки матеріалу:

  • 5. Зовнішньоекономічні інвестиційні договори
  • Сторінка 2
  1. Однією з основних правових форм здійснення іноземних інвестицій в Україні є цивільно-правовий договір (контракт). Відповідно до ст. 1 Закону України "Про інвестиційну діяльність" від 18 вересня 1991 р.1 інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (дохід) або досягається інший соціальний ефект.

Особливості режиму іноземних інвестицій на території України визначені нині Законом України "Про режим іноземного інвестування" від 19 березня 1996 р.[192]. Формами здійснення іноземних інвестицій, визначених у ст. 2 цього закону та ч. 1 ст. 392 ГК є: а) часткова участь у підприємствах, що створюються спільно з українськими юридичними і фізичними особами, або придбання частки діючих підприємств; б) створення підприємств, що повністю належать іноземним інвесторам, філій та інших відокремлених підрозділів іноземних юридичних осіб або придбання у власність діючих підприємств повністю; в) придбання не забороненого законами України нерухомого чи рухомого майна, включаючи будинки, квартири, приміщення, обладнання, транспортні засоби та інші об'єкти власності шляхом прямого одержання майна та майнових комплексів або у вигляді акцій, облігацій та інших цінних паперів; г) придбання самостійно чи за участю українських юридичних або фізичних осіб прав на користування землею та використання природних ресурсів на території України; ґ) придбання інших майнових прав та господарська діяльність на основі угод про розподіл продукції; д) інші форми, які не заборонені законами України, у тому числі без створення юридичної особи та на підставі договорів із суб'єктами господарської діяльності України (ст. 3 зазначеного Закону).

Отже, переважна більшість названих у законі форм здійснення іноземних інвестицій пов'язана з використанням договору, а розділ V Закону присвячений окремим видам інвестиційних договорів, зокрема концесійним, про спільну інвестиційну діяльність (виробничу кооперацію, спільне виробництво тощо).

Інвестиційний договір застосовується, головним чином, у сфері господарських відносин за участю іноземного інвестора (елемента) і має цивільно-правову природу[193]. Іноземне інвестування здійснюється передусім з метою одержання прибутку, що означає матеріальну заінтересованість іноземного інвестора у результатах власних дій, прагнення до збільшення (або зберігання вартості) свого майна. Іноземне інвестування, що здійснюється з метою досягнення соціального ефекту, розглядається як неприбуткова, безоплатна діяльність іноземного інвестора (тобто вкладення цінностей на території України без отримання зустрічного майнового задоволення), що має суспільно корисний характер[194]. Проте й інвестування з метою досягнення соціального ефекту також здебільшого здійснюється на договірній основі.

Не виключено й поєднання в інвестиційних проектах безоплатної передачі цінностей (досвіду) одним інвестором і одержання прибутку від їх реалізації іншими суб'єктами. Так, на основі міжурядового договору про співробітництво в енергетичній сфері, укладеного між Україною та Данією, розроблено інвестиційний проект, за яким передбачено безоплатну передачу датського ноу-хау для розвитку досвіду і знань українських фахівців у сфері енергозбереження та впровадження нових технологій. Фінансові інтереси, вочевидь, з'являться у компаній, які буде залучено до роботи з реалізації проекту[195].

Стосовно зовнішньоекономічних контрактів коло іноземних інвесторів визначено у ст. 390 ГК та ст. 1 Закону України "Про режим іноземного інвестування". До них належать: 1) юридичні особи, створені за законодавством іншим, ніж законодавство України; 2) фізичні особи-іноземці, які не мають постійного місця проживання на території України і не обмежені у дієздатності; 3) іноземні держави, міжнародні урядові й неурядові організації; 4) інші іноземні суб'єкти інвестиційної діяльності, визначені законом. За Угодою про співробітництво у галузі інвестиційної політики, підписаною державами-учасницями СНД 24 грудня 1993 р., інвесторами вважаються: 1) юридичні особи, які створені відповідно до законодавства однієї з держав Співдружності та мають право здійснювати інвестиції; 2) фізичні особи (громадяни держав Співдружності, громадяни інших держав та особи без громадянства, які постійно проживають на території держав Співдружності); 3) держави, які підписали цю угоду, та державні й адміністративно-територіальні утворення (в особі уповноважених ними юридичних і фізичних осіб), розташовані у межах їх територій.

Отже, інвестиційний договір (контракт) - це угода двох або більше учасників інвестиційної діяльності, змістом якої є взаємні права та обов'язки, спрямовані на реалізацію іноземних інвестицій з метою одержання прибутку або досягнення іншого соціального ефекту[196].

  1. Інвестиційні договори можна класифікувати за різними критеріями і поділити на оплатні та безоплатні, реальні й кон- сенсуальні, одно-, дво- і багатосторонні тощо. За сукупністю економічних та юридичних ознак запропоновано диференціювати інвестиційні договори на такі типи: а) договори про передання майна у власність або оперативне управління з метою інвестиційної діяльності; б) договори про надання майна в користування з метою інвестиційної діяльності; в) договори про передання майнових прав; г) договори про спільну підприємницьку діяльність; ґ) договори про виробничу кооперацію; д) договори, спрямовані на придбання майна у власність або майнових прав з метою інвестиційної діяльності; е) договори про придбання (передачу) прав на використання інтелектуальної власності з метою інвестиційної діяльності; є) договори про придбання (передачу) цінних паперів та інших корпоративних прав; ж) договори про придбання майна у користування з метою інвестиційної ді- яльності[197].

Не заперечуючи можливість такої класифікації інвестиційних договорів, слід зазначити, що кінцева мета - здійснення інвестицій - властива всякому інвестиційному договору, тому зайвим є повторення у кожній класифікаційній рубриці словосполучення "з метою інвестиційної діяльності". Крім того, договори про передачу і придбання майна у власність (або відповідно в користування) тяжіють до одного типу договору і подібно до договорів про придбання (передачу) корпоративних прав або прав інтелектуальної власності можуть бути об'єднані в одній класифікаційній рубриці.

Оскільки договір є підставою виникнення інвестиційного зобов'язання, то зміст цього зобов'язання розкривається через права та обов'язки його учасників, визначені умовами договору. Відповідно до ст. 638 ЦК договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 1997 р. № 112[198] договори (контракти) про спільну інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора підлягають обов'язковій державній реєстрації.

На змісті конкретного інвестиційного контракту позначається специфіка окремих видів іноземних інвестицій та форм їх здійснення.

Визначаючи істотні ознаки інвестиційного договору, які стосуються головним чином його змісту, О. Р. Кібенко до таких ознак відносить: 1) одним із учасників договору виступає суб'єкт, що є іноземним інвестором; 2) іноземним партнером за договором надаються цінності (майно, майнові права тощо), які відповідають законодавчим вимогам щодо виду іноземних інвестицій і можуть передаватися у власність або користування українському партнеру чи утворювати спільну власність учасників договору; 3) цінності передаються для їх господарського використання; 4) цінності надаються на досить тривалий строк; 5) договір передбачає участь інвестора у розподілі результатів та ризиків від діяльності з використання цінностей; 6) договір містить певні організаційні моменти - від чіткого погодження дій учасників, спрямованих на реалізацію певного проекту, до наявності в іноземного партнера повноважень контролю чи управління щодо процесу господарського використання вкладених ним цінностей (останню ознаку автор вважає додатковою, похідною від попередніх)[199].

Слід зауважити, що, по-перше, не всі з названих ознак властиві кожному інвестиційному контракту. Так, цінності можуть надаватися іноземним інвестором не для господарського використання, а для досягнення певного соціального ефекту (наприклад охорони навколишнього природного середовища). По-друге, щодо деяких інших ознак, зокрема участі у розподілі результатів і ризиків та організаційних моментів, то вони можуть характеризувати зміст будь-якого зовнішньоекономічного або "внутрішнього" цивільно-правового договору.

Як уже зазначалося, права та обов'язки сторін зовнішньоекономічного договору визначаються правом країни, обраної сторонами при укладенні договору (контракту), або в результаті подальшого погодження. На відміну від цього правила, інвестиційні контракти за своїм змістом (сукупністю прав та обов'язків сторін) повністю підпорядковуються українському законодавству незалежно від місця укладення їх. Згідно з ч. 1 ст. 394 ГК та статтями 6 і 7 Закону України "Про режим іноземного інвестування" для іноземних інвесторів на території України встановлюється національний режим інвестиційної та іншої господарської діяльності, за винятками, передбаченими законодавством України та міжнародними договорами України. Для деяких суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють інвестиційні проекти із залученням іноземних інвестицій, що реалізуються відповідно до державних програм розвитку пріоритетних галузей економіки, соціальної сфери і територій, може встановлюватися пільговий режим інвестиційної та іншої господарської діяльності. Законами України можуть визначатися території, на яких діяльність іноземних інвесторів та підприємств з іноземними інвестиціями обмежується або забороняється, виходячи з вимог забезпечення національної безпеки. Відносини, пов'язані з іноземними інвестиціями в Україні, регулюються законодавчими актами та міжнародними договорами України. Якщо міжнародним договором України встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України про іноземні інвестиції, застосовуються правила міжнародного договору.

Тому, коли, наприклад, іноземний інвестор укладає з інвестиційною метою договір оренди нерухомого майна з власником цього майна на території України, зміст цього договору визначатиметься за правилами, передбаченими гл. 58 ЦК "Найм (оренда)", Законом України "Про оренду державного і комунального майна" та іншими нормативними актами, що регулюють орендні відносини.