1. Однією з найпоширеніших форм здійснення іноземних інвестицій в Україні є створення підприємств з іноземними інвестиціями. Допускається створення на території України підприємств, що повністю належать іноземним інвесторам, філій та інших відокремлених підрозділів іноземних юридичних осіб або придбання у власність діючих підприємств повністю. Проте іноземні інвестиції можуть здійснюватися у формі часткової участі у підприємствах, що створюються спільно з українськи- ми юридичними і фізичними особами, або шляхом придбання частки діючих підприємств. За статтею 1 Закону України "Про режим іноземного інвестування" підприємством з іноземними інвестиціями визнається підприємство (організація) будь-якої організаційно-правової форми, створене відповідно до законодавства України, іноземна інвестиція у статутному фонді якого, за його наявності, становить не менше 10 відсотків. Державну реєстрацію іноземних інвестицій здійснюють Уряд Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації протягом 3 робочих днів після фактичного внесення їх у порядку, що його визначає Кабінет Міністрів України.

Підприємства з іноземними інвестиціями набувають прав юридичної особи після їх державної реєстрації. У разі державної реєстрації юридичної особи, засновником якої є іноземна юридична особа, крім інших документів, державному реєстратору додатково подається документ про підтвердження реєстрації іноземної особи в країні її місцезнаходження, зокрема витяг із торговельного, банківського або судового реєстру (ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців"). Цей документ має бути засвідчений згідно із законодавством країни його видачі, перекладений українською мовою та легалізований у консульській установі України, якщо міжнародними договорами, в яких бере участь Україна, не передбачено інше. Зазначений документ може бути також засвідчений у посольстві відповідної держави в Україні, а також легалізований у Міністерстві закордонних справ. Якщо власниками суб'єкта підприємницької діяльності є фізичні особи, їх підписи на установчих документах засвідчує нотаріус.

До засновницьких договорів про створення спільних підприємств і господарських товариств з іноземними інвестиціями, як правило, включають такі умови: 1) дату, місце укладення, назву договору та найменування сторін; їх юридичний статус, державну належність, адресу місцезнаходження; 2) назву спільного підприємства; 3) предмет діяльності спільного підприємства; 4) статутний фонд (за його наявності) та порядок його формування;

1. права щодо управління підприємством і контролю за його діяльністю; 6) обов'язки засновників підприємства; 7) права на промислову власність; 8) страхування; 9) право, яке застосовуватимуть учасники в регулюванні їх діяльності; 10) порядок розв'язання спорів; 12) строк дії договору; 13) порядок та підстави його повного припинення; 14) інші умови, які засновники вважають за необхідне включити до засновницького документа - договору.

Отже, засновницький договір про створення спільного підприємства з іноземними інвестиціями є інвестиційним контрактом з участю "іноземного елемента".

1. Спільна інвестиційна діяльність може проводитися на основі договорів (контрактів) про виробничу кооперацію, спільне підприємництво тощо без створення юридичної особи. Відповідно до ст. 1 Закону УРСР "Про зовнішньоекономічну діяльність" міжнародною кооперацією вважається взаємодія двох або більше суб'єктів господарської діяльності (з яких хоч би один є іноземним), внаслідок якої здійснюється спільна розробка або спільне виробництво, спільна реалізація кінцевої продукції та інших товарів на основі спеціалізації у виробництві проміжної продукції (деталей, вузлів, матеріалів, а також устаткування, що використовується у комплектних поставках) або спеціалізації на окремих технологічних стадіях (функціях) науково-дослідних робіт, виробництва та реалізації з координацією відповідних програм господарської діяльності.

Налагодженню відносин з міжнародного виробничого кооперування сприяють розроблені у рамках Європейської економічної комісії ООН Керівництво зі складання міжнародних договорів про виробниче співробітництво (1976 р.) та Рекомендації зі складання договорів: на спорудження великих об'єктів; про міжнародне передання виробничого досвіду й знань у машинобудуванні; про промислове співробітництво; про сумісну діяльність між сторонами, які об'єдналися для здійснення конкретного проекту; з неконсультативного інжинірингу; з надання міжнародних послуг, пов'язаних з матеріально-технічним обслуговуванням, ремонтом та експлуатацією промислових та інших споруд. Комісією ООН з права міжнародної торгівлі розроблено Правові рекомендації зі складання міжнародних контрактів на будівництво промислових об'єктів^[200].

На розвиток виробничої кооперації та прямих зв'язків між підприємствами та галузями у межах СНД спрямована також укладена 23 грудня 1993 р. у м. Ашгабаті Угода про загальні умови і механізм підтримки розвитку виробничої кооперації підпри

ємств і галузей держав-учасниць СНД. За цією угодою (статті 3 і 4): а) під кооперацією розуміються поставки сировини, матеріалів, вузлів, деталей, запасних частин, заготовок, напівфабрикатів, комплектуючих та інших виробів галузевого та міжгалузевого призначення, технологічно взаємопов'язаних і необхідних для спільного виготовлення кінцевої продукції; б) наданням послуг визнаються проектні, ремонтні роботи, технологічне обслуговування та технологічні операції; в) під поставками у межах митних режимів переробки товарів розуміються поставки товарів відповідно до умов, встановлених митним законодавством сторін, якщо інше не зазначено у цій угоді. Основною ланкою виробничої кооперації та прямих зв'язків є договори (контракти), що їх укладають суб'єкти господарювання на основі відповідних міжурядових, галузевих та міжвідомчих угод.

Відповідно до Угоди про загальні умови і механізм підтримки розвитку виробничої кооперації підприємств і галузей дер- жав-учасниць СНД та Протоколу про механізм реалізації цієї угоди від 14 квітня 1994 р. Кабінет Міністрів України постановою від 18 травня 1994 р. затвердив Положення про порядок поставок і митного оформлення продукції за виробничою кооперацією підприємств і галузей держав-учасниць СНД. У реалізації принципів виробничого кооперування з участю іноземних інвесторів резиденти на території України повинні додержуватися затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 грудня 1994 р. Порядку віднесення операцій резидентів при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності до договорів виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення¹. Зокрема до операцій резидентів, які здійснюються на виконання договорів виробничої кооперації, віднесено операції щодо поставки сировини, матеріалів, вузлів, деталей, запасних частин, заготовок, напівфабрикатів, комплектуючих та інших виробів галузевого і міжгалузевого призначення, технологічно взаємопов'язані та необхідні для спільного виготовлення кінцевої продукції, а також операції щодо надання послуг з проектних і ремонтних робіт, технічного обслуговування та здійснення технологічних операцій.

Іноземні інвестиції в Україні можуть здійснюватися і в інших договірних формах (ліцензійний, кредитний договір тощо).

Запитання і завдання для самоконтролю

1.  Дайте визначення поняття зовнішньоекономічної діяльності.
2.  Дайте визначення поняття зовнішньоекономічного договору (контракту).
3.  Хто є сторонами зовнішньоекономічного договору?
4.  Яка існує форма зовнішньоекономічного договору?
5.  Що є змістом зовнішньоекономічного договору?
6.  Які є види зовнішньоекономічного договору?
7.  Дайте визначення поняття та значення міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів - ІНКОТЕРМС.
8.  Сформулюйте право, яке застосовується до зовнішньоекономічного договору.
9.  Що таке зовнішньоекономічні інвестиційні договори?