Закон України «Про державну підтримку сільського господар­ства України» від 24 червня 2004 р. визначає аграрнийринок як сукуп­ність правовідносин, пов´язаних з укладенням та виконанням цивіль­но-правових договорів щодо сільськогосподарської продукції.

Наукове визначення поняття аграрного ринку надає професор В. І. Семчик. На його думку аграрний ринок — це сфера товарного об­міну, який (у межах, врегульованих законодавством про аграрні рин­ки) здійснюється між продавцями і покупцями (юридичні і фізичні особи, територіальні громади і держава) як товарообмін, що виникає на підставі попиту і пропозиції за результатами аграрного товаровироб- ництва у встановлених місцях і формах шляхом укладення і виконан­ня договорів купівлі-продажу, інших цивільно-правових правочинів на добровільно узгоджених умовах і цінах та волевиявлення продавців і покупців[8].

Аграрний ринок включає біржовий ринок сільськогосподарської продукції, оптові ринки сільськогосподарської продукції (іноді у поєд­нанні з регіональними аграрно-маркетинговими центрами), оптово-роз­дрібні ринки сільськогосподарської продукції, аукціони, фірмові ма­газини сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарські ви­ставки та ярмарки тощо. Допоміжними елементами інфраструктури аграрного ринку є: транспорт, складське господарство, зв´язок, системи цінового моніторингу, стандартизації, сертифікації, страхування тощо.

Оптові ринки сільськогосподарської продукції діють на підставі Закону України «Про оптові ринки сільськогосподарської продукції» від 25 червня 2009 р. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 19 листопада 2008 р. № 1447-р схвалено Концепцію Державної цільової програми створення оптових ринків сільськогосподарської продукції.

Регіональні аграрно-маркетингові центри створюються відповідно до наказу Міністерства аграрної політики «Про регіональні аграрно- маркетингові центри оптової торгівлі сільськогосподарською продук­цією» від 13 листопада 2006 р. № 660.

Наказом Міністерства аграрної політики від 13 серпня 2002 р. № 653/6941 затверджено Положення про організацію та проведення аукціонів живої худоби та птиці, яке регламентує порядок організації та проведення аукціонів живої худоби (племінної, неплемінної продук­тивної) та птиці.

Виставково-ярмаркова діяльність в АПК регулюється постановою Кабінету Міністрів України «Про вдосконалення виставково-ярмарко­вої діяльності в Україні», якою затверджено Концепцію розвитку ви­ставково-ярмаркової діяльності від 22 серпня 2007 р. № 1065. Відповід­но до зазначеної постанови Міністерством аграрної політики України видано наказ «Про вдосконалення виставково-ярмаркової діяльності в системі Мінагрополітики» від 27 березня 2008 р. № 183.

Агроторгові доми порівняно з аграрними біржами є допоміжною, більш ефективною формою надання невеликим сільськогосподарським підприємствам послуг із реалізації сільськогосподарської продукції, оскільки на біржах торгівля здійснюється переважно великими партія­ми сільськогосподарської продукції. Наказом Міністерства сільського господарства і продовольства України та Української академії аграр­них наук від 18 березня 1996 р. затверджено Типове положення про міжрегіональний та районний агроторговий дім, на підставі якого в Україні було створено значну кількість агроторгових домів у формі гос­подарських товариств. Нині цей наказ втратив чинність відповідно до наказу Міністерства аграрної політики від 8 липня 2008 р №411/69. В Україні агроторгові доми діють у формі обслуговуючих кооперати­вів. На виконання постанови Кабінету Міністрів України «Про затвер­дження Програми розвитку сільськогосподарських обслуговуючих ко­оперативів на 2003-2004 роки» від 12 грудня 2002 р. № 1858 наказом

Міністерства аграрної політики «Про затвердження примірних стату­тів сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу» від 26 черв­ня 2003 р. № 191 затверджено Примірний статут сільськогосподарсько­го обслуговуючого кооперативу-агроторгового дому. Це надало поштовх розвитку агроторгових домів як неприбуткових організацій. Наказом Міністерства аграрної політики України «Про підвищення ефектив­ності функціонування агроторгових домів» від 20 квітня 2005 р. № 163 затверджено Перелік рекомендованих заходів щодо підвищення ефек­тивності функціонування агроторгових домів.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2009 р. № 184-р схвалено Концепцію Державної цільової програми підтримки розвитку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів на пе­ріод до 2015 р. Постановою Кабінету Міністрів України від 3 червня 2009 р. № 557 затверджено Державну цільову економічну програму під­тримки розвитку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів на період до 2015 року.

Український біржовий ринок сільськогосподарської продукції (ор­ганізований аграрний ринок) пройшов нелегкий шлях становлення, що характеризувався періодичними сплесками біржової активності та не­досконалістю нормативно-правової бази. Створенню мережі регіональ­них товарних бірж, через які повинна реалізовуватися сільськогоспо­дарська продукція, сприяло прийняття таких нормативно-правових актів, як закони України «Про зерно та ринок зерна в Україні» від 4 лип­ня 2002 р., «Про державну підтримку сільського господарства України» від 24 червня 2004 р.; постанови Кабінету Міністрів України «Про при­скорення організації біржового ринку сільськогосподарської продук­ції» від 17 листопада 1995 р. № 916, «Про Концепцію розвитку біржово­го ринку сільськогосподарської продукції» від 5 серпня 1997 р. № 848; Указ Президента України «Про заходи щодо забезпечення формування та функціонування аграрного ринку» від 6 червня 2000 р. № 767/2000; постанова Кабінету Міністрів України «Про активізацію діяльності бір­жового ринку продукції агропромислового комплексу та необхідних для його матеріально-технічних ресурсів» від 19 жовтня 1999 р. № 1928; укази Президента України «Про заходи щодо розвитку продовольчого ринку та сприяння експорту сільськогосподарської продукції та про­довольчих товарів» від 7 серпня 2001 р. № 601, «Про заходи щодо при­скорення розвитку аграрного ринку» від 8 серпня 2002 р. № 694/2002, «Про додаткові заходи щодо прискорення розвитку аграрного ринку» від 19 травня 2003 р. № 415 та «Про заходи щодо розвитку аграрного ринку» від ЗО серпня 2004 р. № 1021; постанова Кабінету Міністрів України «Про Аграрний фонд» від 6 липня 2005 р. № 543 та інші.

Закон України «Про державну підтримку сільського господарства України» від 24 червня 2004 р. визначає, що організований аграрний ринок — сукупність правовідносин, пов´язаних з укладенням та вико­нанням цивільно-правових договорів, предметом яких є сільськогоспо­дарська продукція, за стандартизованими умовами та реквізитами бір­жових договорів і правилами аграрної біржі.

Постановою Кабінету Міністрів України від 5 серпня 1997 р. № 848 було схвалено Концепцію розвитку біржового ринку сільськогоспо­дарської продукції, згідно з якою інфраструктура біржового ринку сільськогосподарської продукції включає; товарні біржі; аукціони ху­доби (як самостійні заходи або підрозділи бірж); агроторгові доми; допоміжну базу біржового ринку (елеватори, сховища, складські при­міщення, транспортні структури тощо); добровільні об´єднання (асо­ціації, спілки тощо). Кожен із вказаних елементів має свою специ­фіку, відрізняється завданнями, порядком організації та функціону­вання.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Про прискорен­ня організації біржового ринку сільськогосподарської продукції» від 17 листопада 1995 р. № 916 у структурі біржового сільськогосподар­ського ринку можна виділити:

•  товарні біржі, в яких працюють секції продажу сільськогоспо­дарської продукції;
•  аграрні біржі, у складі засновників і членів яких повинно бути не менш як половина вітчизняних сільськогосподарських товаровироб­ників та представників переробної промисловості;

Згідно з Указом Президента України «Про заходи щодо забезпе­чення формування та функціонування аграрного ринку» від 6 червня 2000 р. головним елементом аграрного ринку є аграрні біржі як спеціа­лізований вид товарної біржі. Товарні біржі в Україні діють на підставі норм ЦК України, ГК України та Закону України «Про товарну бір­жу» від 10 грудня 1991 р. Також діяльність товарної біржі регламенту­ється Статутом біржі, Правилами біржової торгівлі та біржового арбіт­ражу. З метою уніфікації Правил біржової торгівлі різних бірж спільним наказом Міністерства сільського господарства і продовольства Украї­ни, Міністерства економіки України та Міністерства фінансів України З квітня 1996 р. було затверджено Типові правила біржової торгівлі сіль­ськогосподарською продукцією (далі — Типові правила).

Учасниками біржових торгів відповідно до Типових правил є:

а)   брокери — фізичні особи, зареєстровані на біржі відповідно до її статуту, обов´язки яких полягають у виконанні доручень членів біржі, яких вони представляють, щодо здійснення біржових операцій шляхом підшукування контрактів і подання здійснюваних ними операцій для реєстрацій на біржі;

б)   біржові маклери — працівники біржі, які ведуть торги, фіксують усну згоду брокерів на укладення угоди на певних умовах та мають право призупиняти торги не більш ніж на десять хвилин.

Місцем проведення торгів є торговий зал біржі. Біржа визначає місце в торговому залі для торгів окремими групами сільськогосподар­ської продукції. До біржових торгів допускається сільськогосподарська продукція визначеного переліку (затверджується біржею) стандартної якості, що є реальним товаром, а також стандартні контракти на цю продукцію, що допущені біржею у встановленому порядку до торгів. За рішенням біржового комітету до торгів може бути допущена також продукція, що забезпечує виробництво сільгосппродукції, кількість якої не повинна перевищувати 40 відсотків від загального обсягу товару. Ціни на біржі формуються вільно. їх рівень визначається на кожен вид сільськогосподарської продукції співвідношенням попиту та пропози­ції на даний момент біржових торгів. Типові правила також детально регламентують порядок підготовки та проведення біржових торгів, по­рядок реєстрації та оформлення угод, порядок їх розірвання.

Під час біржових торгів можуть бути укладені угоди, що пов´яза­ні з:

•  негайною (від 1 до ЗО днів) взаємною передачею прав та обов´яз­ків щодо реальної сільськогосподарської продукції (спотова угода);
•  відстроченою (від ЗО до 360 днів) взаємною передачею прав та обов´язків щодо реальної сільськогосподарської продукції (форвардна угода);
•  взаємною передачею прав та обов´язків щодо стандартного кон­тракту (ф´ючерсна угода);
•  поступкою прав на майбутню передачу чи набуття прав і обов´яз­ків щодо реального товару або стандартного контракту (опціонна угода).

У Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 р. наведено більш повне визначення поняття форвард­ного, ф´ючерсного та опціонного контракту.

Форвардний контракт — стандартний документ, який засвідчує зобов´язання особи придбати (продати) цінні папери, товари або кошти у визначений час та на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією цін такого продажу під час укладення такого форвардного контракту.