Корпоративними сільськогосподарськими підприємствами визна­ються господарські товариства. Сільськогосподарськими товариства­ми є підприємства або інші суб´єкти господарювання, створені юридич­ними особами та/або громадянами шляхом об´єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибут­ку. Господарське товариство може діяти у складі одного учасника у разі викупу ним всіх акцій чи часток у статутних фондах інших видів господарських товариств.

Правовою основою створення і діяльності сільськогосподарських товариств є закони України «Про господарські товариства» від 19 ве­ресня 1991 р. та «Про акціонерні товариства» від 17 вересня 2008 р. Господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками. Сільськогосподар­ські товариства створюються переважно у формі акціонерних товариств та товариств з обмеженою і додатковою відповідальністю. Існують по­одинокі випадки створення повних і командитних сільськогосподар­ських товариств. Слід зазначити, що тимчасово до травня 2011 р. діє дозвіл на функціонування вже створених відкритих і закритих сільсько­господарських товариств. При досягненні зазначеного терміну набуде чинності вимога зміни їх форми на публічні або приватні акціонерні товариства. Щодо новостворюваних акціонерних товариств така вимо­га діє з кінця жовтня 2008 р. При цьому публічним є акціонерне това­риство, яке може здійснювати публічне та приватне розміщення акцій, тоді як приватне акціонерне товариство — тільки приватне розміщен­ня акцій.

Унітарне сільськогосподарське підприємство створюється од­ним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує від­повідно до закону статутний фонд, не поділений на частки (паї), затвер­джує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який ним призначається, керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства. Наділяючи унітарні підприємства відокрем­леним майном і надаючи їм прав юридичної особи, держава тим самим включає їх у майновий оборот з юридично забезпеченою можливіс­тю виступати в ньому від власного імені. Унітарними є підприємства державні, комунальні та підприємства, засновані на власності об´єднан­ня громадян, релігійної організації або на приватній власності заснов­ника.

Діяльність державних унітарних сільськогосподарських підпри­ємств базується на положеннях ст. 73 ГК України, а комунальних — ст. 78 ГК України. Позитивом є те, що розроблено Примірний статут державного підприємства, віднесеного до сфери управління Міністер­ства аграрної політики України, затверджений наказом Міністерства аграрної політики України від 12 грудня 2008 р. № 826.

Приватними унітарними сільськогосподарськими підприємствами є приватні сільськогосподарські підприємства (ПСП) та приватно- орендні сільськогосподарські підприємства (ПОСП), які сьогодні займають значну частку серед діючих сільськогосподарських підпри­ємств. Перше із названих підприємств виникло з досить нечіткої кон­струкції «приватне підприємство», введене ст. 2 Закону України «Про підприємства в Україні» від 27 березня 1991 р. (нині закон втратив чин­ність на підставі Господарського кодексу України), а інше — з указів Президента України, спрямованих на реформування аграрного секто­ра економіки. Вживання цих назв є не зовсім відповідним. Посилання на «приватність» свідчить лише про форму власності підприємства, а не про його вид. Адже приватними є й кооперативи, сільськогосподар­ські товариства, фермерські господарства тощо. Водночас якісна озна­ка «орендне» відбиває лише один із способів формування відокремле­ного майна сільськогосподарського підприємства і тому застосовна до різних його організаційно-правових форм. Реалії сьогодення свідчать, що переважна більшість нинішніх сільськогосподарських підприємств застосовує у своїй діяльності оренду часток майнових комплексів ре­формованих КСГІ. При цьому у назві цих сільськогосподарських під­приємств (сільськогосподарський виробничий кооператив, фермерське господарство або сільськогосподарське товариство), визначених окре­мими спеціальними законами, відсутня вказівка на орендну основу їх господарювання, що не змінює сутності названих організаційно-право­вих форм та їх структури.

Зараз відсутні будь-які правові акти, що визначають правовий ста­тус приватних і приватно-орендних сільськогосподарських підпри­ємств. Тому ці суб´єкти аграрного права належать до підприємств із невизначеним правовим статусом. їх діяльність базується на загальних засадах, визначених ст. 113 (щодо приватних підприємств) та ст. 115 ГК України (щодо орендних підприємств).

Приватним сільськогосподарським підприємством є фермерське господарство. Спеціальний однойменний Закон України «Про фер­мерське господарство» визначає фермерське господарство як форму підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продук­цію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання при­бутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

За своєю правовою природою фермерське господарство є унітар­ним підприємством. Так, фермерське господарство може бути створене одним громадянином України, засновник є, як правило, головою фер­мерського господарства, який представляє його перед органами держав­ної влади, підприємствами, установами, організаціями та окремими гро­мадянами чи їх об´єднаннями відповідно до закону, а також укладає від імені господарства угоди та вчиняє інші юридично значимі дії.

Водночас при створенні фермерського господарства одним із чле­нів сім´ї інші члени сім´ї, а також родичі можуть стати членами цього фермерського господарства після внесення змін до його Статуту. У цьо­му разі фермерське господарство набуває рис як корпоративного, так і кооперативного типу. Наприклад, при існуванні кількох членів (особ­ливо за наявності серед них родичів) майно фермерського господар­ства набуває режиму спільної часткової власності, що є характерним для підприємств корпоративного типу. Так само обов´язкова вимога прийняття особистої трудової участі членами у діяльності фермерсько­го господарства накладає на це підприємство кооперативні ознаки.

1. Залежно від кількості працюючих та обсягу валового доходу від реалізації продукції підприємства можуть бути віднесені до малих, се­редніх або великих. Малими (незалежно від форми власності) визна­ються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік не перевищує 50 осіб, а обсяг валового до­ходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період не перевищує 70 млн гривень, а великими, відповідно, — якщо перевищує 250 осіб та 100 млн гривень. Усі інші підприємства визнаються середніми.

Слід відзначити, що у чинному законодавстві існують визначення малих сільськогосподарських підприємств у тваринництві, віднесен­ня яких саме до малих підприємств ставиться у пряму залежність від величини наявного в них поголів´я тварин. Ветеринарно-санітарні пра­вила для птахівничих господарств і вимоги до їх проектування, затвер­джені наказом Головного державного інспектора ветеринарної медици­ни України від 3 березня 2001 р. № 53, зареєстровані у Міністерстві юстиції України 5 липня 2001 р. за№ 565/5756 під малим сільськогос­подарським підприємством визначають виробничий об´єкт сільськогос­подарського призначення для вирощування, зберігання та переробки окремих видів сільськогосподарської продукції, а також для утриман­ня обмеженої кількості сільськогосподарських тварин та птиці. Фер­ми, які входять до складу сільськогосподарських підприємств та селян­ських (фермерських) господарств, уважаються малими, якщо вони ма­ють обмежену кількість поголів´я: птахоферми — до 700 голів птиці; великої рогатої худоби — до 200 голів із приплодом; свиноферми — до 200 голів із приплодом; вівцеферми — до 400 голів із приплодом; кро­леферми — до 400 голів.

Ще одним суб´єктом аграрних правовідносин є сільськогосподар­ські дорадчі служби, які здійснюють свою діяльність на основі Закону України «Про сільськогосподарську дорадчу діяльність» від 17 червня 2004 р. Сільськогосподарською дорадчою діяльністю є сукупність дій та заходів, спрямованих на задоволення потреб особистих селянських та фермерських господарств, господарських товариств, інших сільсько­господарських підприємств усіх форм власності і господарювання, а також сільського населення у підвищенні рівня знань та вдосконаленні практичних навичок прибуткового ведення господарства.