5. Особливості припинення сільськогосподарських підприємств
Сторінки матеріалу:
- 5. Особливості припинення сільськогосподарських підприємств
- Сторінка 2
- Сторінка 3
Процесом, прямо протилежним утворенню сільськогосподарського підприємства, є процедура його припинення. За характером волевиявлення припинення буває двох видів: добровільне або примусове. Добровільне припинення відбувається за рішенням власників сільськогосподарських підприємств або уповноважених ними осіб чи правонаступників. Для цього достатньо зазначеним особам проявити ініціативу.
Примусовим є припинення, рішення про яке прийняв вищестоящий за галузевим підпорядкуванням державний або орган місцевого самоврядування (щодо державних і комунальних сільськогосподарських підприємств), спеціальний центральний орган державної виконавчої влади або відповідний судовий орган. Спеціальним центральним органом державної виконавчої влади є Міністерство аграрної політики України. Державними органами з аналогічними повноваженнями є також Державний комітет рибного господарства України, Фонд держмайна України та ін.
Рішення окремих державних органів щодо припинення підприємства, наприклад, Антимонопольного комітету України, потребує дублювання відповідним рішенням суду. Підставами для постановлений судового рішення щодо припинення підприємства є: 1) визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні підприємства, які не можна усунути;
- провадження підприємством діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом; 3) невідповідність мінімального розміру статутного фонду підприємства вимогам закону;
- неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону; 5) наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність підприємства за вказаним його місцезнаходженням. Нарешті, виключно на підставі судового вердикту здійснюється процедура банкрутства сільськогосподарських підприємств.
Підсумовуючи сказане можна узагальнити підстави добровільного припинення сільськогосподарського підприємств, якими є:
- ініціатива власника (власників);
- закінчення строку, на який створювалося підприємство;
- досягнення мети, для якої створювалося підприємство.
Так само можна визначити й підстави примусового припинення сільськогосподарського підприємства:
- порушення антимонопольного законодавства;
- прийняття рішення про приватизацію;
- визнання підприємства банкрутом;
- скасування державної реєстрації.
Припинення може відбуватися з правонаступництвом (злиття, приєднання, поділ, перетворення) або без правонаступництва (ліквідація). Слід зазначити, що злиття, приєднання і поділ сільськогосподарських підприємств не мають значних відмінностей від підприємств у інших сферах економіки. Специфіка, належна суб´єктам аграрного права, проявляється при перетворенні сільськогосподарських підприємств. Нагадаємо, що перетворення — це зміна організаційно-правової форми підприємства, при якій до нового підприємства переходять усе майно, усі права та обов´язки попереднього сільськогосподарського підприємства.
Прикладом зазначених особливостей перетворення є процес приватизації державних сільськогосподарських підприємств, започаткований декретом Кабінету Міністрів України «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі» від 17 травня 1993 р. Цим нормативно-правовим актом було запроваджено порядок перетворення державних несільськогосподарських підприємств і організацій агропромислового комплексу на відкриті акціонерні товариства, а радгоспів і орендних підприємств — на колективні сільськогосподарські підприємства або відкриті акціонерні товариства. Цей загальний порядок відтворено у нині чинному Законі України «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі» від 10 липня 1996 р. та іншому законодавстві про приватизаційні процеси у сільському господарстві.
Іншим видом є запроваджене Указом Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки» від 3 грудня 1999 р. перетворення колективних сільськогосподарських підприємств (КСП) шляхом паювання їхнього майна та створення на їх основі приватних (приватно-орендних) підприємств, фермерських господарств, господарських товариств, сільськогосподарських кооперативів та інших суб´єктів господарювання, заснованих на приватній власності. При цьому процес розпаювання супроводжувався запровадженням обов´язкового укладання новоствореними підприємствами договорів оренди земельної частки (паю) та майнового паю з їх власниками, тобто створення приватних сільськогосподарських підприємств на орендній основі.
Існують також особливості припинення сільськогосподарських підприємств шляхом банкрутства. Ці особливості виокремлено у ст. 44 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14 травня 1992 р. (у редакції Закону від ЗО червня 1999 р. № 784-ХІУ).
- У разі продажу об´єктів нерухомості, які використовуються для цілей сільськогосподарського виробництва та є у власності сільськогосподарського підприємства, що визнане банкрутом, за інших рівних умов переважне право на придбання зазначених об´єктів належить сільськогосподарським підприємствам і фермерським господарствам, розташованим у даній місцевості. Такий підхід є результатом реалізації загального правила цільового й раціонального використання майна сільськогосподарського призначення. Справа в тому, що жоден з учасників торгів з приводу продажу майна аграрного підириємства-банкрута, не зможе ефективніше, ніж сільськогосподарські товаровиробники, використати таке майно.
- У разі ліквідації сільськогосподарського підприємства у зв´язку з визнанням його банкрутом рішення щодо земельних ділянок, які є у власності такого підприємства, надані йому в постійне чи тимчасове користування, у тому числі на умовах оренди, приймається відповідно до Земельного кодексу України. Так, п. ґ) ст. 141 ЗК України підставою примусового припинення прав на земельну ділянку передбачає примусове звернення стягнень на земельну ділянку за зобов´язаннями
7-473 її власника. Така земельна ділянка підлягає продажу на земельних торгах, що проводяться у формі аукціону. Звернення стягнення на земельні ділянки, призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, допускається у випадках, коли у власників таких ділянок відсутнє інше майно, на яке може бути звернене стягнення, якщо інше не запропоновано власником земельної ділянки.