1.  При введенні процедури розпорядження майном боржника ана­ліз фінансового становища сільськогосподарського підприємства пови­нен здійснюватися з урахуванням сезонності сільськогосподарського виробництва та його залежності від природно-кліматичних умов, а та­кож можливості задоволення вимог кредиторів за рахунок доходів, які можуть бути одержані сільськогосподарським підприємством після за­кінчення відповідного періоду сільськогосподарських робіт. Згадаємо, що розпорядження майном боржника — це система заходів щодо нагля­ду та контролю за управлінням та розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження та ефективного використання май­нових активів боржника та проведення аналізу його фінансового стано­вища. Розпорядником майна виступає фізична особа, на яку поклада­ються повноваження щодо нагляду та контролю за управлінням та роз­порядженням майном боржника на період провадження у справі про банкрутство. Таким чином, проведення найпростіших аналітичних роз­рахунків, здійснення яких належить до завдань розпорядника майном, показує, що сезонність грає у товарності сільськогосподарської про­дукції, особливо рослинницької, найзначнішу роль. Товарність прямо пов´язана з можливістю одержувати додаткові доходи. Такий порядок дає шанс не тільки погасити заборгованість, а й зберегти майновий ком­плекс підприємства-банкрута.
2.  Наступною особливістю є те, що рішення про звернення з кло­потанням до господарського суду про санацію сільськогосподарських підприємств приймається комітетом кредиторів за участю представ­ника органу місцевого самоврядування відповідної територіальної громади. Така процесуальна особливість пояснюється необхідністю представництва суспільних інтересів у збереженні функціонуючого сільськогосподарського підприємства на території села. У переважній більшості сільських населених пунктів будь-яке крупне сільськогоспо­дарське підприємство є «містоутворюючим», ліквідація якого має не­сприятливі соціально-економічні наслідки. Це, насамперед, зменшен­ня фіскальних надходжень до бюджету відповідної сільської громади, підвищення рівня безробіття сільського населення, зростання рівня злочинності, погіршення матеріальної підтримки соціальної інфра­структури села тощо. Усе разом це висуває завдання збереження дію­чих сільськогосподарських підприємств на території кожної з сіль­ських рад для підтримання балансу приватних, суспільних і держав­них інтересів.
3.  Санація сільськогосподарського підприємства вводиться на строк до закінчення відповідного періоду сільськогосподарських робіт з ура­хуванням часу, необхідного для реалізації вирощеної (виробленої, ви­робленої та переробленої) сільськогосподарської продукції. Санацією є´система заходів, що здійснюються під час провадження у справі про банкрутство з метою: 1) запобігання визнанню боржника банкрутом та його ліквідації; 2) оздоровлення фінансово-господарського становища боржника; 3) задоволення в повному обсязі або частково вимог креди­торів шляхом кредитування, реструктуризації підприємства, боргів і капіталу та (або) зміну організаційно-правової та виробничої структури боржника. Наведена особливість є логічним продовженням критерію сезонності робіт і свідчить про реальну можливість за рахунок відстро­чення процедури санації до моменту одержання найбільших грошових надходжень від реалізації продукції припинити процедуру банкрутства взагалі. Ще однією особливістю є те, що строк санації не може переви­щувати п´ятнадцяти місяців. Це при тому, що для підприємств іншої галузевої належності санація вводиться на строк не більше дванадцяти місяців.
4.  Нарешті, якщо протягом строку санації погіршилося фінансове становище сільськогосподарського підприємства у зв´язку зі стихій­ним лихом, з епізоотіями та іншими несприятливими умовами, загаль­ний строк санації, вказаний вище, може бути продовжений на один рік. Для всіх несільськогоснодарських підприємств існує правило, що за клопотанням комітету кредиторів чи керуючого санацією або інвесто­рів цей строк може бути продовжено ще до шести місяців або скороче­но. Таким чином, максимально можливим для сільськогосподарських підприємств є строк санації розміром у 2 роки й 3 місяці проти півтора­річного строку для несільськогосподарських підприємств.

Поряд із наявністю нібито суттєво збільшеного для сільськогос­подарських підприємств (супроти інших підприємств) строку санації слід зазначити, що для містоутворюючого підприємства існує можли­вість значно збільшеного строку санації. Так, за клопотанням органу місцевого самоврядування або центрального органу виконавчої влади, які є учасниками провадження у справі про банкрутство, за умови укла­дення ними договору поруки за зобов´язаннями боржника, строк про­цедури санації містоутворюючого підприємства може бути продовже­ний господарським судом до десяти років. Боржник і його поручитель У цьому разі зобов´язані розрахуватися з кредиторами протягом трьох років. Щодо сільськогосподарських підприємств, які фактично висту­пають «містоутворюючими» підприємствами для села, такі преферен­ції не передбачені.

Окремо чинне законодавство визначає особливості банкрутства фермерського господарства, які виокремлює ст. 50 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Аналіз положень зазначеної статті дає змогу дійти виснов­ку про існування специфічного механізму захисту фермерських гос­подарств від банкрутства порівняно з іншими формами підприємств, зокрема й сільськогосподарських. Наприклад, підставою для визнання будь-якого підприємства банкрутом є неспроможність виконати свої грошові зобов´язання перед кредиторами протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати, тоді як для фермерського господарства підставою є його неспроможність задовольнити вимоги кредиторів протягом шести місяців після закінчення відповідного пе­ріоду сільськогосподарських робіт.

Заява про порушення справи про банкрутство подається підприєм- ством-боржником будь-якої галузевої належності у письмовій формі і підписується керівником боржника чи іншою уповноваженою особою. Заява фермерського господарства також підписується його головою, але потребує наявності письмової згоди всіх членів фермерського гос­подарства.

До заяви голови фермерського господарства про порушення спра­ви про банкрутство, крім загальнообов´язкових для процедури банкрут­ства документів, додаються документи, які містять відомості: 1) про склад і вартість майна фермерського господарства; 2) про склад і вар­тість майна, яке належить членам фермерського господарства на праві власності; 3) про розмір доходів, які можуть бути одержані фермер­ським господарством після закінчення відповідного періоду сільсько­господарських робіт.

За загальним правилом, розпорядник майна призначається на строк не більше шести місяців. У той самий час для фермерського гос­подарства процедура розпорядження майном вводиться на строк закін­чення відповідного періоду сільськогосподарських робіт з урахуван­ням часу, необхідного для реалізації виробленої сільськогосподарської продукції. Зазначений строк не може перевищувати п´ятнадцяти міся­ців. У разі якщо після введення процедури розпорядження майном по­гіршилося фінансове становище фермерського господарства у зв´язку зі стихійним лихом, епізоотіями та іншими несприятливими умовами, строк процедури розпорядження майном може бути продовжено на один рік. Таке положення існує лише для фермерського господарства.

Інші підприємства, включаючи сільськогосподарські, таких привілеїв не мають.

Відповідно до ч. З ст. 13 Закону України «Про відновлення плато­спроможності боржника або визнання його банкрутом» розпорядни­ком майна може бути призначено лише таку особу, яка має ліцензію арбітражного керуючого. Для здійснення процедури розпорядження майном фермерського господарства господарським судом признача­ється розпорядник майна, який може й не мати ліцензії розпорядника майна. Закон навіть надає можливість здійснювати повноваження роз­порядника майна голові фермерського господарства за погодженням з призначеним розпорядником майна.

За загальним правилом продаж будь-якого майна банкрута здій­снюється на відкритих торгах і лише у разі надходження двох і більше пропозицій щодо придбання майна банкрута ліквідатор проводить кон­курс (аукціон). Щодо нерухомого майна, включеного до ліквідаційної маси фермерського господарства, діє вимога продажу тільки за конкур­сом, обов´язковими умовами якого є збереження цільового призначен­ня сільськогосподарських об´єктів, що продаються. Така вимога є логіч­ним продовженням застосування правила цільового і раціонального використання майна сільськогосподарського призначення.

Важливою відмінністю є також те, що господарський суд направ­ляє копію постанови про визнання фермерського господарства банкру­том не лише до органу, який здійснив його державну реєстрацію, а й до органу місцевого самоврядування за місцезнаходженням фермерсько­го господарства.

Слід зазначити, що держава здійснює відповідні заходи щодо запо­бігання неплатоспроможності та банкрутству державних сільськогос­подарських підприємств, надаючи при цьому пріоритет саме правовим заходам. Так, наказом Мінагрополітики України «Про деякі заходи за­побігання банкрутству підприємств, установ, організацій, що належать до сфери управління Міністерства аграрної політики України» від 28 березня 2007 р. № 222 зобов´язано Департамент правової та законо- проектної роботи здійснити такі заходи: взяти під контроль розрахун­ки за договорами, сума яких перевищує сто мінімальних розмірів за­робітної плати; забезпечити реєстрацію зазначеної категорії договорів згідно з додатком до наказу; організувати моніторинг договірної ро­боти підприємств; здійснювати узагальнення практики та доцільності укладання відповідних договорів. Звісно, це не виключні юридичні за­ходи, що призведуть до суцільного уникнення процедури банкрутства державних сільськогосподарських підприємств, але їх ефективність очевидна.

Контрольні запитання та завдання для самоперевірки

1.    Дайте визначення суб´єкта аграрного права.

2.    Наведіть суб´єктів аграрного права фізичних осіб.

3.    Диференціюйте суб´єктів аграрного права, які є юридичними осо­бами.

4.    Які державні організації й установи виступають суб´єктами аграр­ного права?

5.    Класифікуйте сільськогосподарські підприємства як суб´єктів аграрного права.

6.    Дайте визначення сільськогосподарського товаровиробника.

7.    Яке підприємство є сільськогосподарським?

8.    У яких нормативно-правових актах міститься визначення сіль­ськогосподарського підприємства?

9.    У чому полягає різниця між сільськогосподарським виробником і товаровиробником?

10.              Які існують способи створення сільськогосподарських підприємств?

11.              Розкрийте призначення і відмінності у засновницьких документах сільськогосподарських підприємств.

12.              Наведіть підстави добровільного припинення сільськогосподар­ського підприємства.

13.              Наведіть підстави примусового припинення сільськогосподар­ського підприємства.