Сільськогосподарська діяльність об´єднує відносини з вироб­ництва, первісної переробки і реалізації сільськогосподарської продук­ції. Таким чином, суб´єктами аграрного права, насамперед, виступають особи, що здійснюють виробництво сільськогосподарської продукції.

Поняття виробника сільськогосподарської продукції (сільськогос­подарський виробник) міститься у ст. 1 Закону України «Про сільсько­господарський перепис» від 23 вересня 2008 р. Виробники сільсько­господарської продукції — це юридичні особи всіх організаційно-пра­вових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, а також фізичні особи (фізичні особи—підприємці, домогосподарства), які зай­маються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифі­кацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сіль­ськогосподарську худобу і птицю. Національний класифікатор видів економічної діяльності України ДК 009:2005, затверджений наказом Держспоживстандарту України від 26 грудня 2005 р. № 375, до сіль­ськогосподарської діяльності відносить рослинництво і тваринництво. При цьому діяльність з перероблення сільськогосподарської продукції зазначений класифікатор відносить не до сільськогосподарської, а до продукції переробної промисловості, крім переробки власновиробле- ної продукції, що здійснюється безпосередньо у господарстві-виробни- ку. Чинне аграрне законодавство у Законі України «Про стимулюван­ня розвитку сільського господарства на період 2001—2004 років» від 18 січня 2001 р. ототожнює сільське господарство (сільськогосподар­ське виробництво) з сільськогосподарською діяльністю, під якою розу­міється вид господарської діяльності з виробництва продукції, яка по­в´язана з біологічними процесами II вирощування, призначеної для споживання в сирому і переробленому вигляді та для використання на нехарчові цілі.

Отже, сільськогосподарським виробником є фізична або юридич­на особа, яка здійснює виробництво і самостійну переробку власно- виробленої продукції рослинництва і тваринництва. Це визначення пов´язується лише з виробництвом і переробкою сільськогосподарської продукції незалежно від її подальшої долі (використання у власному господарстві або реалізації).

У ст. 1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001—2004 років» розкривається визначення сільськогосподарського товаровиробника, яким є фізична або юри­дична особа, що займається виробництвом сільськогосподарської про­дукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією. Значно змістовнішим є визначення, надане Законом України «Про сільськогосподарську кооперацію». Сільськогосподар­ський товаровиробник — це фізична або юридична особа незалежно від форми власності та господарювання, в якої валовий доход, отрима­ний від операцій з реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки, за наявності сільськогосподар­ських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень тощо) та/або поголів´я сільськогосподарських тварин у власності, користу­ванні, в тому числі й на умовах оренди, за попередній звітний (подат­ковий) рік перевищує 75 відсотків загальної суми валового доходу.

Як бачимо, наведене визначення є результатом поєднання проце­сів виробництва і реалізації сільськогосподарської продукції. Згідно зі ст. 1 Закону України «Про фіксований сільськогосподарський пода­ток» від 17 грудня 1998 р. товарна сільськогосподарська продукція — це продукція сільськогосподарського виробництва, призначена для ре­алізації. Таким чином, товарність сільськогосподарського виробництва прямо пов´язується з виробництвом продукції як товару, тобто кінце­вою метою такої діяльності є відчуження сільськогосподарської продук­ції власного виробництва. У цьому й полягає основна відмінність між сільськогосподарськими виробником і товаровиробником. При цьому кожен сільськогосподарський товаровиробник є одночасно й виробни­ком продукції сільського господарства. І навпаки сільськогосподар­ський виробник не завжди є товаровиробником.

Існує ще один, найпоширеніший, різновид суб´єктів аграрного пра­ва — сільськогосподарські підприємства. Це поняття є родовим, яке складається з двох окремих понять «підприємство» і «сільськогоспо­дарське», серед яких основним змістоутворюючим є перше поняття. Зміст поняття «підприємство» розкриває ст. 62 ГК України. Підприєм­ство — це самостійний суб´єкт господарювання, створений компетент­ним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб´єктами для задоволення суспільних та особистих по­треб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослід­ної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаче­ному законодавством. При цьому підприємства можуть створюватись як для здійснення підприємництва, так і для некомерційної господар­ської діяльності. Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку зі сво­їм найменуванням та ідентифікаційним кодом. Однією з ознак підпри­ємства як юридичної особи є те, що воно не може мати у своєму складі інших юридичних осіб.

Таким чином, підприємство виступає родовим поняттям, що об´єд­нує певну кількість майна, немайнових цінностей і людської праці, спрямованих на досягнення статутних цілей. На основі родового по­няття формуються видові, які відбивають вид підприємства залежно від сфери його діяльності: промислові, транспортні, сільськогосподар­ські тощо. Тому уточнююча категорія «сільськогосподарське» висту­пає конкретнішою — типологічною ознакою різних окремих проявів загального поняття підприємства. Таким чином, категорія «сільськогос­подарське» є передусім якісною ознакою, що засвідчує сферу діяльнос­ті, участі підприємства у суспільному розподілі праці, спрямованої на виробництво сільськогосподарської продукції.

Визначення сільськогосподарського підприємства містить фінан­сове (податкове) законодавство. Так, відповідно до п. 8-1.6 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 р. сільсько­господарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) становить не менше 75 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених про­тягом попереднього звітного податкового року.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про фіксований сільськогосподар­ський податок» від 17 грудня 1998 р. сільськогосподарськими є підпри­ємства різних організаційно-правових форм, які займаються виробниц­твом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської продукції, а також рибницькі, рибальські та риболовецькі господар­ства, які займаються розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах), у яких сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного вироб­ництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 75 відсотків загальної суми валового доходу.

Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14 травня 1992 р. (у редакції Зако­ну від ЗО червня 1999 р. № 784-ХІУ) у ст. 44 під сільськогосподарськи­ми підприємствами розуміє юридичні особи, основним видом діяль­ності яких є вирощування (виробництво, виробництво та переробка) сільськогосподарської продукції, виручка яких від реалізації вироще­ної (виробленої, виробленої та переробленої) ними сільськогосподар­ської продукції складає не менше п´ятдесяти відсотків загальної суми виручки.

Ще одне визначення міститься у ст. 1 Закону України «Про стиму­лювання розвитку сільського господарства на період 2001—2004 років» від 18 січня 2001 р. Сільськогосподарське підприємство (включаючи фермерське, рибальське та рибницьке господарства) — юридична осо­ба, основним видом діяльності якої є вирощування та переробка сіль­ськогосподарської продукції, виручка від реалізації якої складає не мен­ше 50 відсотків загальної суми виручки.

Між наведеними законодавчими визначеннями існують як схожі, так і відмінні положення. Схожими є такі ознаки: 1) спрямованість на виробництво й реалізацію сільськогосподарської продукції (товарність виробництва); 2) виробництво й реалізація сільськогосподарської про­дукції повинна складати певну частку (не менше 50 відсотків). Розріз­няються наведені визначення за таким: 1) у першому випадку частка сільськогосподарської продукції обраховується від вартості всіх това­рів, поставлених (реалізованих) підприємством, у другому — від загаль­ної суми валового доходу, у останніх — від загальної суми реалізації;

1. у другому й останньому визначеннях до сільськогосподарських під­приємств включено рибницькі, рибальські та риболовецькі господар­ства; 3) величина часток сільськогосподарської продукції варіюється від 50 до 75 відсотків.

З приводу першої відмінності можна зауважити, що валовим дохо­дом згідно зі ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку під­приємств» від 28 грудня 1994 р. (у редакції Закону від 22 травня 1997 р. № 283/97-ВР) є загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого протягом звітного періоду в грошовій, матері­альній або нематеріальній формах як на території України, її континен­тальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами. Це є нічим іншим як валовими надходженнями виручки за реалізовану продукцію. У такому розумінні величина валового доходу повністю співпадає з вартістю всіх товарів, поставлених (реалізованих) підприємством і загальною сумою реалізації. Таким чином, одна з від­мінностей у законодавчому формулюванні сільськогосподарських під­приємств знімається через тотожність наведених положень.

Значно складнішою для пояснення є інша відмінність щодо вклю­чення до переліку сільськогосподарських підприємств рибницьких, ри­бальських та риболовецьких господарств. Так, вищезгаданий Національ­ний класифікатор видів економічної діяльності України ДК 009:2005 не відносить рибальство і рибництво до сільськогосподарської діяль­ності, а розглядає їх як самостійний вид економічної діяльності. Крім того, у законодавстві міститься окреме визначення рибогосподарського підприємства, надане Загальнодержавною програмою розвитку рибно­го господарства України на період до 2010 р., затвердженою Законом України від 19 лютого 2004 р. Рибогосподарське (рибницьке, рибаль­ське, рибопереробне) підприємство — це суб´єкт підприємницької ді­яльності, основними видами діяльності якого є вилов (збирання), від­творення, вирощування, переробка риби та інших водних живих ресур­сів і продукції з них, а сума, одержана від її реалізації або її окремого виду, перевищує 50 відсотків загальної суми валового доходу підпри­ємства.