Процес формування демократичної правової держави згідно з положеннями Конституції України передбачає наявність нормативно-правової бази удосконалення законодавства, що регулює відносини у сфері охорони громадського порядку та безпеки громадян, органами та службами ОВС МВС України. Завдання щодо побудови в Україні демократичної, соціальної, правової держави, закріплене в ст. 1 Конституції [87], передбачає утворення відповідного державного апарату, діяльність якого повною мірою забезпечувала б виконання завдань та функцій, що стоять перед сучасною державою. В наш час держава здійснює безліч різних внутрішніх і зовнішніх, основних і додаткових, постійних і тимчасових функцій, - економічну, соціальну, екологічну, культурну, інформаційну тощо, які становлять єдність змісту, форм і методів здійснення державної влади в певній сфері діяльності [62, с.73-74; 186, с.51-54]. Однією із найважливіших основних внутрішніх функцій слід визнати правоохоронну, суть якої полягає в забезпеченні охорони конституційного ладу, прав і свобод громадян, законності і правопорядку, навколишнього природного середовища, всіх суспільних відносин, які встановлені і регулюються правом [186]. На виконання правоохоронної функції спрямовано специфічний вид державної діяльності - правоохоронну, яка здійснюється спеціальними органами, що одержали назву правоохоронних. Одне з провідних місць серед останніх займає міліція. Протягом останніх десяти років система правоохоронних органів України зазнала багатьох як кардинальних, так і менш значних змін, які відбувалися в межах здійснення судово-правової та адміністративної реформ. Проте стверджувати, що в наш час утворено оптимальну їх систему, було б, мабуть, передчасно. Зазначені перетворення зачепили практично всі зазначені органи, в тому числі і міліцію. Наприкінці минулого століття вже було підготовлено проект Закону, яким мало бути перетворено міліцію в поліцію, і тільки виникнення відомих подій внутрішньополітичного життя завадило прийняттю цього законопроекту. Погляди щодо соціального призначення міліції, які існують в повсякденній свідомості, в різних структурах влади, у міліцейському середовищі, найчастіше дуже різні і нерідко далекі від тих, що повинні були б мати місце в правовій державі, тобто сучасного уявлення про роль адміністративної служби міліції,  в суспільстві все ще нема. Теж уявлення, яке склалося за десятки років існування радянської системи, має бути переглянуто[197,с.93].

Як уявляється, роль міліції, (поліції) в суспільстві не може бути з'ясована без урахування сутності держави та її політичного режиму. Взаємозв'язок політичного режиму і поліції в будь-якій країні очевидний і безперечний. В тоталітарній державі вона стоїть на сторожі тоталітаризму, у демократичному - захищає ту форму демократії, якій віддає перевагу суспільство. Складність і в той же час значущість становища міліції,  (поліції) в тому, що, з одного боку, як формування виконавчої влади, вона повинна бути інструментом реалізації політики держави в питаннях охорони громадського порядку і боротьби зі злочинністю та іншими правопорушеннями. З іншого боку, як державне утворення, покликане захищати безпеку громадян, вона має протистояти негативним явищам у суспільстві, викликаним недоліками реалізації цієї політики, яким часто протистоїть певна частина суспільства. Якщо дивитися на речі об'єктивно, то міліція змушена, з одного боку, дотримуватися інтересів і вимог політиків, а, з іншого - інтересів і потреб суспільства і населення. З цих позицій і варто розглядати функції міліції громадської безпеки як основного підрозділу адміністративної служби міліції, що також перебуває ніби між "ножицями", тобто ця міліція одночасно підлегла як уряду, так і суспільству [231,с.35].

Слід зазначити, що в суспільній свідомості і законодавстві обсяг і зміст поняття міліцейської діяльності держави визначалися і дотепер визначаються пануючими уявленнями про соціальне призначення держави, її функції, про співвідношення особистих, суспільних і державних інтересів. Про відмінність міліції від поліції сказано вже було чимало, завдяки чому зміна, так би мовити, вивіски, вже загальноусвідомлена. Разом з тим це не означає відсутності будь-яких проблем в розумінні сутності міліції,  її місця та ролі в державному механізмі. Будуючи правову державу, навряд чи можна заперечувати той факт, що лише деякі з благ цивілізованого суспільства перевершують за важливістю громадський спокій, який дозволяє громадянам вільно користуватися правами і свободами. Оцінюючи успіх у досягненні такого суспільного стану, в першу чергу звертаються до ролі поліцейської системи і її місця в суспільному ладі.

Тут ми знаходимо відповідь на запитання, для чого ж сучасне суспільство має міліцію? Демократія припускає свободу людини робити все, що не шкодить іншому. Отже, закон обмежує її свободу певними рамками. В цьому полягає важливий суспільний інтерес. Як бути суспільству, якщо з цим його інтересом вступає в конфлікт приватний інтерес? Надати кожній людині можливість самій відстоювати свої порушені права? Але, по-перше, це прямий шлях до "війни всіх проти всіх", а, по-друге, далеко не всі люди можуть і бажають захищати свої права самостійно. Ось де і перебуває ключ до розуміння держави. Відомо, що держава має усувати, згладжувати протиріччя між загальними інтересами і інтересами приватними. Ця теза вірна щодо будь-якого державного інституту, в тому числі і міліції. Її призначення в найзагальнішому вигляді можна визначити як підтримку (охорону, захист) встановленого в суспільстві правопорядку[197].

     Механізм держави становить сукупність державних органів з їх повноваженнями, формами і методами реалізації завдань та функцій, поставлених перед державою, тобто систему, яка складається з трьох частин: структурної (група органів), функціональної (набір мети, завдань та функцій) і інструментальної (пакет прийомів, методів і засобів)[126,с.45-46]. Для того щоб визначити сутність міліції, її місце і роль в механізмі сучасної держави, ми повинні з'ясувати, по-перше, чим є ця міліція - органом, системним утворенням чи групою органів, як вона співвідноситься з іншими державними органами. Тим самим ми визначимо місце міліції, в цьому механізмі. По-друге, встановивши, яку мету і завдання ставить держава перед даною структурою, які  функції, ми позначимо її роль, в механізмі держави. І, нарешті, відповівши на запитання, якими прийомами, методами і засобами користується міліція для реалізації своїх функцій, іншими словами, який інструментар є в її арсеналі, ми визначимо правову основу, правову регламентацію діяльності міліції, правове закріплення її місця і ролі в механізмі держави.

З метою з'ясування сутності міліції як системного утворення звернемось до законодавчого визначення її поняття. Нагадаємо, що в ст. 1 Закону України "Про міліцію"[137]  під нею розуміється державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань, тобто міліція визнається органом виконавчої влади. Звернемо увагу на той факт, що новітнє законодавство пішло шляхом визнання організаційної сутності міліції,  яка затушовувалася до цього часу, як самостійної державної структури. Визначення сутності міліції, нерозривно пов'язувалось з органами внутрішніх справ. Говорячи про співвідношення  міліції, і органів внутрішніх справ, необхідно мати на увазі, що і в літературі, і навіть в законодавстві ці поняття останнім часом інколи практично ототожнюються [102,с.3-13], хоча найчастіше міліція,  розглядається як структурна частина зазначених органів, так у 2003 році на базі служб охорони громадського порядку, дільничих інспекторів міліції, регистраційної та міграційної роботи наказом № 1349 в МВС України створюється департамент адміністративної служби міліції основним підрозділом якого є міліція громадської безпеки [161]. Як ми бачимо з цього підзаконного нормативно-правового акту основними завданнями  цієї міліції є:

- здійснення та контроль за заходами, спрямованими на організацію та вдосконалення діяльності органів та підрозділів внутрішніх справ із забезпечення охорони громадського порядку і безпеки, особливо під час проведення масових, охоронних, релігійних заходів та акцій на території України;

- організація та вжиття заходів щодо підвищення готовності органів внутрішніх справ до локалізації та припинення масових безпорядків та групових порушень громадського порядку;

- попередження  і припинення правопорушень на вулицях та в  інших громадських місцях, боротьба зі злочинністю;

- здійснення в межах наданої компетенції контролю за станом оперативної обстановки в Україні та окремих її регіонах, внесення пропозицій по удосконаленню діяльності  міліції , по своєчасному реагуванню на її зміни;

- узагальнення і впровадження в діяльність досягнень науки і передового досвіду, застосування заходів, спрямованих на підвищення професіональної майстерності працівників підрозділів департаменту, надання їм методичної допомоги;

- організація разом з управлінням по роботі з персоналом МВС України роботи щодо поліпшення підбору особового складу, їх розстановки, професійної підготовки, зміцненню діяльності і законності, правової і соціальної захищеності;

- проведення семінарів, інструктивних нарад, а також перевірок оперативно-службової діяльності підпорядкованих підрозділів, вживання заходів по усуненню недоліків в їх роботі;

- проведення комплексного аналізу результатів роботи підрозділів департаменту по забезпеченню правопорядку, профілактики злочинності;

- забезпечення взаємодії зі службами  МВС України з, іншими правоохоронними органами і відомствами в питаннях удосконалення роботи співробітників підрозділів міліції громадської безпеки в боротьбі зі злочинністю і профілактиці правопорушень на адміністративних дільницях;

- контроль за забезпеченням обліково-реєстраційної дисципліни в службі  вирішення заяв, що надходять, і скарг громадян з питань боротьби зі злочинністю і зміцненню правопорядку на адміністративних дільницях;

- контроль за кримінально - процесуальною діяльністю та адміністративною практикою в межах наданої компетенції;

- контроль за забезпеченням постійної роботи щодо зміцнення зв'язків органів внутрішніх справ з населенням, громадськими формуваннями.

-  організація роботи в питаннях дозвільної системи;

- забезпечення безпеки працівників суду, правоохоронних органів, осіб, що беруть участь у кримінальному судочинстві, членів їх сімей і близьких родичів;

-  підготовка зведених загонів для дій при виникненні надзвичайних ситуацій;

- забезпечення аналізу, обліку і контролю за виконанням адміністративно-правових функцій у повному обсязі;