8. Роз'яснююча функція. Важливе значення в становленні судової влади має також роз'яснення чинного законодавства з питань судової практики Верховним Судом України, аналізу розгляду справ судами різних ланок.

9. Функція обрання міри запобіжного заходу у вигляді арешту. Дана функція полягає у застосуванні судом міри запобіжного заходу у вигляді арешту стосовно осіб під час досудового слідства та застосуванні примусового лікування, щодо осіб, які потребують його за медичними висновками.

10. Функція звільнення від покарання. Чинним законодавством на суди покладено повноваження по умовно-достроковому звільненню від покарання і направлення осіб до яких застосоване таке покарання для відбуття його у випадку порушення ними чинного законодавства, або невиконання обов'язків покладених на них судом.

11. Функція звернення до виконання рішень суду і контроль за його виконнням. Саме на суддів які виносять рішення по справі закон покладає відповідальність за звернення їх до виконання та контроль за ходом виконання.

Як бачимо, судова влада на даному етапі здійснює не одну і не дві функції, а ряд різних функцій.

Основою судової влади є система органів через які вона здійснює свої повноваження і функції.

Організація і діяльність судів в незалежній Україні регламентується розділом VIII Конституції "Правосуддя", Законом "Про судоустрій України", Законом "Про Конституційний Суд України" [203][47], Законом України "Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів" [203][48], Законом "Про статус суддів", Цивільним процесуальним кодексом, Кримінальним процесуальним кодексом, Господарським процесуальним кодексом та іншими нормативними актами.

Ст. 124 Конституції визначає, що судова система України поділяється на дві гілки - суд конституційної юрисдикції та суди загальної юрисдикції. Єдиним судовим органом конституційної юрисдикції є Конституційний суд.

Однак з цієї конституційної норми виникає необхідність створення єдиної системи судів загальної юрисдикції на засадах їх самостійності та непідзвітності іншим владним органам, незалежності та недоторканості суддів, відкритості та гласності правосуддя, дотримування конституційних засад судочинства, участь народу в його здійсненні, колегіального та одноособового розгляду справ.

Єдність судової системи забезпечується такими факторами, як спільність принципів організації та діяльності судів, правил судочинства, однаковість застосування законів, єдність статусу суддів, обов'язковість виконання усіх судових рішень на території України.

Важливо відмітити, що система судів загальної юрисдикції будується за двома принципами: територіальності і спеціалізації. Втілення принципу територіальності повинно йти шляхом утворення місцевих судів, виходячи з адміністративно-територіального поділу або з утворення регіональних судів (об'єднання декількох районів чи їх частин у міжрайонний суд). Таке утворення судових округів реально могло б забезпечити незалежність суддів від місцевих органів виконавчої влади.

Разом з тим на нашу думку утворення міжрайонних судів є неприйнятною моделлю для практичного її втілення. Про це свідчить невдалий досвід функціонування в Україні міжрайонних (окружних) судів, які були створені в червні 1992 року для розгляду справ по першій інстанції у колегіальному складі професійних суддів різних районних судів і фактично самоліквідувалися із-за своєї недоцільності. Вказаний факт є яскравим прикладом, що не можна сліпо копіювати судові системи інших країн і підтвердженням того що Україна повинна створити свою судову систему з врахуванням всіх особливостей нашого суспільства та економічного стану.

На даний час в Україні створено місцеві загальні суди в центрі кожного адміністративно-територіального району і апеляційні в областях.

Згідно із Законом України "Про судоустрій України" (ст.18) систему загальних судів України складають Верховний Суд України, Апеляційний Суд України, апеляційні суди Автономної Республіки Крим, міст Києва і Севастополя та апеляційні суди областей, та апеляційні військові суди регіонів та Військово-Морських Сил, вищі спеціалізовані суди і місцеві суди [71][49].

Впровадження апеляційного та касаційного оскарження рішення суду має метою максимально унеможливити судову помилку при вирішенні конкретної судової справи, забезпечити однакове застосування всіма судами загальної юрисдикції законодавства України і визнаних нею міжнародно-правових актів, які є частиною національного законодавства.

Місцеві суди (районні, міські, а також районні в містах), військові суди гарнізонів та господарські суди Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя) є основною ланкою цієї системи. Це як правило є суди першої інстанції, які розглядають переважну більшість цивільних, господарських, кримінальних та адміністративних справ. Саме

тут повинна широко запроваджуватися спеціалізація судів. Конституція дає можливість в новому законі про судоустрій створення спеціалізованих ланок місцевих судів, наприклад, сімейних, адміністративних, фінансових тощо.