Складний вольовий акт проходить кілька етапів: 1) спонукання до здійснення вольового акту; 2) визначення мети дії; 3) знаходження коштів, необхідних для досягнення наміченої мети; 4) намір здійснити дану дію; 5) рішення виконати дію; 6) вольове зусилля, пов'язане з "боротьбою" мотивів; 7) прийняття рішення - визначення лінії поведінки в ситуації невизначеності, дій, які в даних умовах можуть привести до бажаного результату; 8) виконання дії і його поточне коректування [137][30] . Тому перший, підготовчий етап злочинної дії при шахрайстві - розумовий. Він складається з усвідомлення мотиву, мети дії й прийняття рішення діяти певним чином. Мотив у найбільш загальному вигляді розуміється як усвідомлене спонукання до здійснення певних дій [167][31] , в основі якого потреби, інтереси, почуття, ціннісні орієнтації, світогляд, ідеали, звички [207][32] . Мотивація злочинної поведінки складається із двох етапів - формування мотиву та його реалізації. Мотивуючий вплив на вчинення шахрайства надалі роблять саме потреби, причому в основному матеріальні. Перед особою, яка усвідомила, що задоволення її потреб можливо тільки за допомогою майнових благ, виникають два варіанти вирішення проблеми: одержати ці блага законним шляхом або ж злочинним [197][33]. З урахуванням обставин формування особистості, впливу зовнішнього середовища, наявного життєвого досвіду та інших чинників на даному етапі потреба трансформується в корисливий мотив. Формування мотиву відбувається на основі актуальної потреби й предмета, що її задовольняє. Спочатку ця потреба може існувати безвідносно до тих об'єктів, за допомогою яких вона може бути задоволена. Надалі відбувається "опредмечування" даної потреби під впливом тих об'єктів зовнішнього світу, які сприймаються особою й відображаються в її свідомості [308][34]. Цієї ж думки дотримується й О.М. Леонтьєв, який зазначає, що "до свого першого задоволення, потреба "не знає" свого предмета, він ще повинен бути виявлений. Тільки в результаті такого виявлення потреба набуває своєї предметності, а сприйманий предмет - свою спонукальну й направлену діяльність, функцію, тобто стає мотивом" [187][35] .

Мотиви якої-небудь поведінки мають два боки: змістовний й енергетичний. Зміст мотиву полягає в обґрунтуванні доцільності тієї або іншої діяльності. Енергетичним, або динамічним компонентом мотиву є емоційне переживання, бажання, пристрасті [265][36] .

Перетворення потреби на мотив підводить особу до етапу планування злочину. На цьому етапі формується, конкретизується й наповнюється предметним змістом мета дій особи. Мета, як і мотив, також є уявним результатом поведінки, вона являє собою образ передбачуваного результату, на досягнення якого повинні бути спрямовані дії людини [157][37]. При шахрайстві таким результатом виступає протиправне заволодіння чужим майном або правом на майно. Шахрай, внутрішньо готовий вчинити злочин, визначає, яке саме майно необхідне для задоволення його потреб, - гроші, коштовності, речі, товари народного споживання, нерухомість тощо. На даному етапі визначається й спосіб вчинення злочину - обман або зловживання довірою, поєднання яких з корисливим мотивом і метою ставить шахрайство в злочинному світі в розряд "елітних" злочинів. Якщо в злочинній діяльності беруть участь кілька осіб, то можуть розподілятися ролі серед учасників. Планування злочину буває досить ретельним, особливо тоді, коли спільно діють кілька шахраїв. Однак при шахрайствах, що вчиняються на вулицях ("жебрачки", "ворожки" та ін.) виявити попередньо складений план дій важко. Результати узагальнення й аналізу кримінальних справ про шахрайство, проведених нами, показують, що у 57% випадків зазначений вид злочину вчинювався групою осіб.

Між поставленою метою та остаточним прийняттям рішення вчинити шахрайство, залежно від його виду, проходить досить значний проміжок часу, спрямований на навчання злочинним навичкам (наприклад, "наперстковики", "шулери", "ляльковики" тощо); підшукання або виготовлення засобів вчинення шахрайства (формений одяг, фальсифіковані товари, підроблені грошові знаки, печатки та штампи, документи тощо); одержання необхідних знань; здійснення низки дій для створення потрібного іміджу (знайомство, входження в довіру, реєстрація підприємства, обладнання офісу, проведення реклами фірми). Водночас при необхідності можуть підшукуватися співучасники або створюватися злочинна група; намічається план дій з урахуванням реально сформованої обстановки, власних можливостей та інших обставин об'єктивної дійсності; відбувається розподіл ролей і прогнозування можливих наслідків, способів приховування слідів злочину та ін.

 У генезі шахрайства важливе місце посідає  конкретна життєва ситуація, котра переважно створюється самим злочинцем. Шахраї при відсутності необхідних умов вчинення злочину намагаються самі змоделювати і потім створити ситуацію, що допомагає здійсненню злочинних намірів. Потерпілі своєю легковажною, а іноді й відверто провокуючою поведінкою тільки викликають остаточну рішучість вчинити даний злочин [197][38] . Так, серед карткових шахраїв є "фахівці" із залучення громадян в азартну гру, психологічного впливу на жертву під час гри, проведення розвідки й забезпечення безпеки під час гри. Останнім часом поширилося шахрайство, пов'язане з використанням гральних автоматів (рулетка, "однорукі бандити"). При цьому широко використаються рекламно-обманні прийоми, що імітують виграш, розраховані на довірливість малокритичних осіб [77][39] .

Реалізація злочинного наміру починається з прийняття рішення. О.Л. Дубовик визначає його як "інтелектуально-вольовий акт, що           являє  собою принципово помилкову модель, яка відображає антигромадську орієнтацію суб'єкта" [207][40]. В.В. Луньов вважає прийняття рішення кульмінаційним етапом, на якому в основному закінчується формування мотивації злочинної поведінки й починається виконання протиправних дій [195][41]. А.Ф. Зелінський визначає прийняття злочинного рішення як інтелектуально-вольовий акт, що виражає готовність особи вчинити злочин або кілька злочинів, які становлять злочинну діяльність [109][42] .

Особі, що вчиняє злочин, доводиться приймати рішення в різних психологічних умовах: 1) це можуть бути прості умови без стресів і збудженого стану, при наявності часу на його обмірковування, що характерно для шахрайства. Воно породжує, як правило, розважливу злочинну поведінку; 2) складні психологічні умови у вигляді сильного порушення, браку часу на продумування рішення, наявності конфліктної ситуації, коли одній особі протистоїть воля іншої особи, що призводить до прийняття недостатньо продуманих рішень [308][43] .

Прийняття рішення складається з таких інтелектуальних, вольових і емоційних процесів: 1) уявлення про завдання; 2) оцінка альтернатив і наслідків; 3) прогнозування умов, які визначають наслідки; 4) вибір альтернативи [126][44] .

 Злочинна поведінка закінчується етапом виконання рішення, тобто здійсненням шахрайського посягання й виконанням певних дій. Суттєвою ланкою виконання дії є його предметно-речові компоненти (знаряддя, засоби,  умови та ін.). Предметно-речові елементи злочинної поведінки обираються особою  відповідно до їхньої суб'єктивної значущості. Їхнє призначення полягає в тому, що вони використовуються та управляються суб'єктом як засоби досягнення своєї мети [284][45] . Особливе місце серед засобів вчинення злочину посідають документи. Сюди входять фіктивні, підроблені документи, інші записи про злочинні комбінації. Будучи засобами вчинення або приховування злочину, вони є об'єктивними показниками мотиваційного боку злочину [308][46] . На цьому етапі шахрай вживає заходів до приховування слідів злочину, здійснює аналіз наслідків, що настали, розпоряджається викраденим майном.

 Під час вчинення шахрайства злочинець, для досягнення мети намагається використовувати психологічний вплив на певних осіб. Термін "психологічний вплив" указує на його цільову спрямованість - психіку людини. У психології вплив визначається як передача інформації від одного учасника спілкування до іншого [74][47]; цілеспрямоване перенесення руху та інформації від одного учасника взаємодії до іншого [328][48]. У процесі спілкування психологічний вплив може здійснюватися за допомогою засобів мови. У цьому плані залежно від особливостей психологічного механізму впливу розрізняють: 1) інформування (передача інформації); 2) переконання (вплив на контрагента з метою змінити позиції або поведінку); 3) навіювання (вплив, пов'язаний зі зниженням свідомості й критичності до одержуваної інформації) [138][49] .

Так, у період  2001-2002 р.р. керівники та члени громадського благодійного фонду "Д" шляхом шахрайських дій заволоділи коштами громадян. Допитані по кримінальній справі потерпілі повідомили, що в ході проведення зборів із приводу прийому нових учасників до громадського благодійного фонду "Д" на осіб, що претендували на вступ у члени фонду, здійснювався вплив з метою змусити внести вступний внесок у фонд у сумі 2300 доларів США. А саме: голосна музика в приміщенні, в якому проводилися збори; постійні оплески присутніх на зборах; велика кількість осіб, які перебували в приміщенні; тривалий час зборів (від 6 до 8 годин)[50] .

При шахрайстві злочинець найчастіше використовує такі засоби впливу як навіювання. Навіювання в психології визначається як процес однобічного, активного й персоніфікованого впливу однієї людини               на   іншу   або  на групу людей, вчинений за допомогою мовного повідомлення, й характеризується неусвідомленим сприйняттям того, що навіюється [233][51] . Л. П. Грімак визначає навіювання як безпосередній вплив мови (інформації), що має певну змістовну значущість або імперативний, наказовий характер, на психофізіологічні функції й поведінкові реакції людини, до якої звернена мова (сигнал) [75][52]. У літературних джерелах автори виділяють три види навіювання 1) навіювання, що передує сприйняттю події; 2) навіювання в ході сприйняття події; 3) навіювання, спрямоване на подію, що вже відбулася [138][53].

Одним з видів глибокого навіювання є гіпноз. Термін "гіпноз" введений англійським хірургом Дж. Бредом, що вперше став вивчати це явище. Значний внесок у розуміння гіпнозу вніс В.М. Бехтєрєв [25, 26][54]. Але найбільш широко це явище дослідив І. П. Павлов. На його думку гіпноз - це частковий сон, що не охопив ті мозкові структури, які загальмовуються в природному сні, "сон з відкритими очима"[227][55] .