Сучасне шахрайство характеризується зміною форм і видів, що обумовлено різними причинами. Злочинність у цілому, і шахрайство зокрема, у зв'язку із соціальними, економічними й політичними перетвореннями істотно змінилися. При цьому для сучасних шахраїв характерне використання як старих прийомів, пристосованих до нових соціальних умов, так і нових, раніше невідомих.

Шахрайство може мати різні форми. Під формою у звичайному слововживанні розуміють "спосіб існування змісту, його внутрішню структуру, організацію і зовнішній вираз" [51][60]. Виходячи із цього визначення, змістом шахрайства є заволодіння чужим майном, а способом існування цього змісту є обман і зловживання довірою. Таким чином, основними формами шахрайства є обман і зловживання довірою.

В юридичній літературі поняття шахрайського обману трактується по-різному. При цьому виділяються два основних підходи. Перший - розуміння обману як перекручення істини або умовчання про істину [32, 63, 206][61] . Таке розуміння обману здається занадто широким. М.І. Панов справедливо зазначає, що перекручення істини може бути не лише результатом неправди, обману, але й наслідком омани, недостатніх знань про відповідні обставини. Тому зводити обман до перекручення істини, значить, допускати можливість визнання обманом і таких дій, якими хоча й була перекручена істина, але не в результаті свідомої неправди, а внаслідок омани або незнання [229][62].

Другий підхід - це розуміння обману як повідомлення неправдивих відомостей, так і завідомого приховування обставин, повідомлення про які було обов'язковим. Таке розуміння поняття підтримує більшість криміналістів з невеликими   доповненнями [98, 204, 68, 65][63].   Судова   практика   поділяє його [107][64].

Під обманом у звичайному значенні розуміють неправдиві слова, вчинки, дії; невідповідність істині; те чого немає насправді; брехню. Хибне сприйняття дійсності, зумовлене неправильним, викривленим відображенням її органами чуття, омана. [51][65] . Виходячи із цього, деякі автори указують, що омана є однією з ознак обману [55, 98, 204][66]. З цією точкою зору варто погодитися, оскільки саме по собі повідомлення неправдивих відомостей може й не призвести до заволодіння майном або придбання права на нього. Необхідно, щоб під їхнім впливом особа була уведена в оману.

За змістом обман завжди являє собою певне спілкування між людьми, у якому з одного боку виступає особа, що повідомляє неправдиві відомості, неправду, а з другого - потерпілий (жертва злочину), якому адресують неправдиві відомості. У науці поняття "особа, що обманює" та "особа, яку обманюють" одержали свої терміни - індуктор і реципієнт. Обман, тобто створення неправдивої моделі дійсності, може здійснюватися різними способами й на різних етапах проходження інформації від індуктора до реципієнта. При цьому навмисному викривленню може піддаватися як сама інформація, так і свідомість реципієнта [325][67] . Інакше кажучи, обман можна розцінювати як маніпуляцію з інформаційним потоком, одержуваним особою [60][68]. Зміст такої інформації становлять неправдиві відомості про обставини, посилаючись на які винний передбачає заволодіти майном або придбати право на нього.

Неправдиві відомості при обмані являють собою відомості, що не відповідають дійсному становищу, що спотворюють істину. Під істиною розуміється   правильне, адекватне відбиття дійсності  пізнаючим суб'єктом [305][69] . Отже, характеристика істинності (або неістинності) належить до тих чи інших думок, суджень, а не до самої дійсності, що відбивається в розумовій діяльності людини.

При шахрайстві своєрідним обманним прийомом часто буває    розміщення    рекламних    оголошень    без    наміру    виконати обіцяні послуги. Це пропозиції про продаж товарів за низькими цінами, пересилання поштою рідких насінь або саджанців, будівництво дачних будиночків. Останнім часом з'явилися численні рекламні оголошення про продаж квартир, про послуги із працевлаштування за кордоном, організації туристичних поїздок, набори на курси бухгалтерів, менеджерів тощо. Також набуло широкого масштабу інтернет - шахрайство. Термін "інтернет - шахрайство" означає будь які шахрайські комбінації, де використовуються один або декілька елементів Інтернету - такі як кімнати у чатах, електронна пошта, дошки об¢яв чи веб-сайти - для залучення потенційних жертв, проведення шахрайських угод чи для передачи коштів від  шахрайства у фінансові установи чи іншим особам, що беруть участь у таких комбінаціях [306][70].

Так, при вчиненні шахрайства, пов'язаного із працевлаштуванням за кордоном злочинці використовують всі наявні сучасні можливості. Суть даного виду полягає в тому, що шахрай орендує приміщення під офіс, складає необхідні документи, придбає оргтехніку тощо. Після цього в засобах масової інформації дає об'яву про набір працівників різних спеціальностей із вказівкою високої заробітної плати. Від бажаючих одержати роботу приймають аванс для оформлення документів, придбання квитків та ін. Зібравши велику суму грошей шахрай зникає. Зокрема, К., засуджений Червонозаводським районним судом м. Харкова, уклав договір оренди приміщення з однією з комерційних фірм, за допомогою комп'ютера виготовив бланки із запрошенням на роботу й дав об'яву в газету "Вечірній Харків" про набір робітників у м. Хабаровськ. Рекомендуючись агентом однієї з московських фірм, він одержував аванс для покупки квитків у розмірі 60 тис. російських рублів[71].

Зміст обману становить також приховування, умовчання про обставини, які винний зобов'язаний був повідомити, але, не роблячи цього, вводить або прагне ввести особу в оману. Неповідомлення про відомості, які особа повинна була повідомити, як і повідомлення неправдивих відомостей, завжди спрямоване на те, щоб істина відносно відповідних обставин у свідомості особи, яку обманюють, була представлена у викривленому вигляді.     Шляхом     обману     винний     втручається    в    сферу    психічної, інтелектуальної діяльності іншої особи, фальсифікує її уявлення про відповідні обставини. Таким чином, повідомлення неправдивих відомостей і умовчання про відомості, що особа повинна була повідомити, є особливими видами інформаційного впливу на психіку особи, яку обманюють. Шляхом обману шахрай вводить іншу особу в оману про справжній стан справ. М. І. Кондаков під оманою розуміє неправильне, викривлене відбиття предметів, явищ у свідомості людини [136][72] .

Окремі автори, що досліджували злочини проти власності, робили спробу класифікувати види шахрайського обману. Найбільш докладною є класифікація Г. М. Борзенкова. Він розділяє шахрайський обман на 4 групи: обман відносно особи, обман щодо різних предметів, обман із приводу різних подій і дій, обман у намірах (неправдиві обіцянки) [32][73].

До обманів відносно особи Г.М. Борзенков відносить обмани щодо особи, тобто неправдиві відомості про самого себе або свого співучасника, про третіх осіб, якщо мова йде про факт існування тієї або іншої особи; обмани в тотожності, тобто коли злочинець видає себе або свого співучасника за іншого; обмани в особистих якостях, коли винний наділяє себе або свого співучасника якостями, яких насправді не має; присвоєння звання або влади службової особи та ін.                                                                                                                                                              

Обмани відносно предмета, на думку Г. М. Борзенкова, являють собою обмани в існуванні предметів, їхньої кількості або розміру, тотожності або якості, ціни; фальсифікацію, тобто штучну зміну властивостей предмета. До обманів щодо різних подій (або дій)  належать неправдиві посилання на розпорядження третіх осіб, обман щодо факту виконання якої-небудь   роботи   або   щодо   факту   сплати   грошей,   неправдиві  твердження   про понесені витрати та ін. Обманами відносно намірів є обмани, змістом яких можуть бути обіцянки виконати які-небудь дії на користь особи, що передає майно або право на нього [32][74] .

Залежно від часового критерію обставини обману можуть бути підрозділені на ті, що належать до минулого, сьогодення й майбутнього [159][75] . Однак дореволюційні російські юристи істотно обмежували обман, визнавали некараність обману, що стосується майбутнього: "обман у намірах" або "неправдиві обіцянки". І. Я. Фойницкий підкреслював, що змістом обману можуть бути тільки факти, очікування та надії виділяються з нього. У силу цього принципу невиконання зобов'язань, порушення довіри, виявленої винному, та інші неправдиві обіцянки мають бути відокремленні й насправді чітко відрізнятися від обману [296][76]. У наш час предметом шахрайського обману можуть бути будь-які обставини, що відносяться як до сьогодення,  минулого, так і до майбутнього. Обман, що полягає у неправдивих обіцянках, досить поширений. Може йтися, наприклад, про обіцянки при шахрайстві здобути дефіцитний товар, сплатити гроші, передати гроші за призначенням, оплатити за куплений у кредит товар.

Засуджена Жовтневим районним судом м. Харкова Т., рекомендуючись працівником райвиконкому, обіцяла продати потерпілим житло, що перейде на баланс райвиконкому у зв'язку із поміщенням хазяїв у будинок ветеранів. У результаті вісім потерпілих передали їй як завдаток 22,6 тис. доларів США[77] .

Слід зазначити, що вказані класифікації не є вичерпними. Справедливо писав із цього приводу І. М. Якимов, що обман або зловживання довірою ... так само різноманітні, як і людська винахідливість [334][78] .