1.2. Види та форми шахрайства

Сторінки матеріалу:

Як і будь-яке явище, обман характеризується не лише змістом, але й формою. Під формою обману слід розуміти його зовнішнє вираження. Форми зовнішнього прояву обману залежно від двох видів суспільно небезпечної поведінки людини можуть бути класифіковані на обман, вчинений шляхом дії, і обман, вчинений шляхом бездіяльності[215][79]. У літературі вони називаються активний обман, тобто вчинений шляхом дії, і пасивний, вчинений шляхом бездіяльності [68, 229][80] . Перший обман при шахрайстві характеризується повідомленням неправдивих відомостей, другий - умовчанням, приховуванням обставин, які винний повинен був повідомити.

Обман у формі активної поведінки характеризується тим, що винний своїми активними діями, які виражаються в повідомленні неправдивих відомостей, спотворює істину та прагне в такий спосіб увести особу, яку обманює, в оману. Активний обман (як обман дією в широкому значенні слова) можна підрозділити на словесний (вербальний) обман і обман дією. Даний поділ дещо умовний, оскільки словесний обман також може утворити дію в кримінально-правовому значенні, що належить до класу інформаційних дій. Проте він доцільний, бо дозволяє виділити конкретні форми обману, що виражаються в активній поведінці. В основі цієї класифікації лежить об'єктивно різне вираження інформаційного впливу в процесі спілкування однієї особи з іншою. Це спілкування може бути вербальним і невербальним [6][81].

Словесний обман характеризується тим, що винний повідомляє неправдиві відомості, спотворює істину за допомогою слів. Слово - це одиниця мови, що слугує для найменування понять, предметів, осіб, дій, станів, ознак, зв'язків, відносин, оцінок [226][82] . Виходячи з того, яким чином слова доведені потерпілому, словесний обман може бути вчинений як у письмовій, так і  усній формі. Обидві вони виражаються в словах, хоча в першому випадку словесна форма являє собою спосіб відтворення думки людини за допомогою спеціально створених писемних знаків, що утворюють слова, а в другому випадку слова виражаються усно [162][83] .

Обман у письмовій формі при шахрайстві в більшості випадків виражається у використанні підроблених документів. Питання про кваліфікацію даних дій належить до дискусійних. Одні автори вважають,    що підробка документів і використання підроблених документів є різновидом шахрайського обману та мають кваліфікуватися як шахрайство [204][84] , інші - за сукупністю злочинів, як шахрайство і підроблення або використання підроблених документів [270][85] .

Активний обман у формі дії виявляється у вчинках, рухах тіла, жестах особи, що обманює, на підставі яких можна зробити висновок про ствердження або заперечення тих або інших фактів. Це значить, що дії виступають тут замінниками слів для передачі неправдивої інформації потерпілому [229][86]. Зазначена форма шахрайства може виявлятися у використанні підроблених документів, а також чужих або недійсних документів, у збуті та іншому використанні для обману фальсифікованих предметів, у підміні предметів, у незаконному носінні форменого одягу, у симуляції хвороби, шулерстві, знахарстві, різного роду жестах, в умовних знаках тощо [32][87].

Обман у формі пасивної поведінки (обман бездіяльністю) виражається в умовчанні, неповідомленні тих відомостей, які особа повинна була повідомити. Умовчання про відомості, які винний мав повідомити, може по - різному впливати на особу,  яку обманюють. З фізичного (виконавчого) боку злочинна дія може характеризуватися різним чином. В одних випадках вона містить у собі прості, елементарні акти поведінки, в інших - складається з декількох актів, кожний з яких при відповідних умовах може бути визнаний самостійною дією. Виходячи із цього, рoзрізняють такі форми шахрайських посягань:

1)  шахрайство у формі простих дій;

2)  шахрайство у формі складних дій [230][88] .

Поряд з обманом у ст. 190 КК України зазначається, що заволодіння майном або придбання права   на   майно   може   бути   вчинене   шляхом   зловживання довірою. Зловживання довірою виражається в протиправному, навмисному використанні винним відносин, виявлених щодо нього потерпілим, для заподіяння шкоди його інтересам [231][89]. О.В. Волохова визначає зловживання довірою як протиправне навмисне використання своїх прав і можливостей з метою заподіяння шкоди законним правам та інтересам громадян [60][90] .

Під зловживанням розуміється провина, що полягає в незаконному, злочинному використанні своїх прав і можливостей [226][91] , "використання   на зло, на худу справу, переводить хороші засоби на худу справу" [81][92]. Таким чином, етимологічне значення зловживання довірою виражається у використанні особою у своїх інтересах упевненості, переконаності в її сумлінності, чесності, добропорядності іншої особи, на шкоду останній.

При зловживанні довірою винний не вводить потерпілого в оману, а використовує особливі стосунки довіри, які викликають в останнього помилкову впевненість у сумлінності, щирості й правильності дій винного, що й спричиняє передачу майна або права на нього. В основі довірчих стосунків можуть бути як правові підстави (договір, угода, службове становище), так і інші обставини, що викликають почуття довіри: родинні зв'язки, особисте знайомство, рекомендації інших осіб, конкретна життєва ситуація тощо [32][93].

Обман і зловживання довірою при шахрайстві застосовуються   винною особою з метою викликати у потерпілого впевненість про вигідність або обов'язковість передачі їй майна або права на нього. Обов'язковою ознакою шахрайства є добровільна, тобто за власним бажанням, не з примусу, передача майна або права на нього. На це указує й Пленум Верховного Суду України в постанові від 25.12.1992 р. №12 (абз.2. п. 18) [107][94].

Незважаючи на загальну форму, тобто вчинення з використанням обману або зловживання довірою, шахрайство має величезну кількість видів. У    криміналістичній    літературі   останнім   часом    аналізуються достатньо нові види шахрайства: "шахрайство на ринку цінних паперів, у міжнародних комерційних   зв'язках,    приватизації,    кредитно-банківських   відносинах" [88][95]; "шахрайство у сфері вексельних відносин" [22][96]; "шахрайство у сфері обігу житла" [310, 3][97]; "шахрайство у сфері страхових послуг" [183, 156][98]; "шахрайство у сфері працевлаштування" [60][99]; "інвестиційне шахрайство" [104][100]; інтернет - шахрайство [12][101] та ін.

Поряд із цим приділяється увага і традиційним видам: "шахрайство при угодах купівлі - продажу" [181][102]; "ігрове шахрайство" [77][103]; "циганський гіпноз" [104][104] та ін.

До числа традиційних устояних видів шахрайства належить одержання грошей, речей, золотих виробів, іншого майна в тимчасове користування,  у   борг,   заставу,   передоплату   з   метою  заволодіння ними. Подібний вид шахрайства відомий був ще у 20-х роках у Німеччині [324][105].

Зовні подібне шахрайство часто неможливо відрізнити від невиконання зобов'язань цивільно-правового характеру, оскільки воно набуває вид тих або інших правових договорів: позики, купівлі-продажу, застави та ін., що й використовують шахраї, посилаючись потім на те, що вони не збиралися обманювати потерпілого, а неповернення майна мотивують різними труднощами матеріального, фінансового або іншого характеру [123][106].

Шахрайство з використанням "ляльки" було відоме ще в царській Росії [334][107]. "Лялька" як засіб вчинення шахрайства буває двох видів: товарна, коли замість купленої речі вручається що-небудь нерівноцінне, нове, в такій же упаковці, й грошова, що являє собою пачку грошей на велику суму, але усередині набиту нарізаним папером. Найчастіше застосовується грошова "лялька": як засіб розрахунку за придбаний товар і шляхом підкидання громадянам на вулиці з наступним поділом й взяттям у заставу коштовних речей потерпілого з подальшим їхнім заволодінням.

Устояним видом шахрайства є фармазонство. Як фальсифіковані є:   1) каблучки, перстні з кольорових металів, які продавалися під виглядом золотих; 2) продукти, алкогольні напої; 3) грошові знаки. Цікавий спосіб фальсифікації описаний В. Штібером і Г. Шнейкертом. Як вони зазначають, особливо спритні витівки робилися з підробленими золотими ланцюжками. Перша ланка цих ланцюжків була справді золотою і при цьому високої проби, інші ж підроблені. Навіть досвідчених експертів вдавалося обманути, якщо шахрай був досить спритний, щоб дати їм на пробу лише справді золоту ланку [324][108].

Становить інтерес такий вид шахрайства як "циганський гіпноз". Цей напрямок шахрайства відомий у практиці, проте досить мало висвітлений у літературі. У пресі періодично публікуються матеріали на дану тему. Так, працівники двох відділень Ощадбанку були приспані шахрайкою під виглядом вакцинації від грипу. Згодом потерпілі не могли вказати чітких ознак зовнішності "медичної сестри" [84][109].

Значне місце серед різних видів посідає шахрайство, пов'язане з використанням валюти. Найпоширенішою валютою при шахрайських посяганнях є долари США й російські рублі. Найчастіше використовується такий спосіб шахрайства, як фальсифікація іноземної валюти шляхом зміни цифрового номіналу. У тих випадках, коли очевидна невідповідність грошового знака виключає їхню участь в обігу, а інші обставини свідчать про те, що намір винної особи був спрямований тільки на обман окремих громадян з метою заволодіння їхнім майном,  такі дії повинні кваліфікуватися як шахрайство [107][110].