Визначення функцій профспілок, нерозривно пов'язано з поняттям представництва. Суті профспілкового представництва в науковій літературі була приділена значна увага. Вченими висловлювалися різні, часом протилежні думки. В.М.Догадов називав представництво одним з принципів профспілкового руху[31], В.І.Смолярчук - особливою функцією профспілок[32], А.І.Цепін, Є.М.Гершанов, Б.А.Шеломов - найбільш загальним правом профспілок[33];[34]. Пізніше Б.А.Шеломов розглядав представництво в трьох аспектах: як соціальну властивість профспілок; як передумову для наділення профспілок відповідними правами; як організаційно-правову форму їх діяльності[35].       

          Серед науковців висловлювалися думки і щодо існування відносин представництва[36]. У навчальній літературі представництво розглядається як одне з  завдань профспілок[37] та як право і водночас обов'язок профспілок[29]1.    

          Різноманітність поглядів на суть представництва є результатом різного підходу авторів до досліджуваної проблеми. Ще в 20-ті роки XX ст. В.М.Догадов зазначав, що профспілкове представництво немає нічого спільного з представництвом в галузі цивільних відносин, окрім назви. Така думка вважалася загальновизнаною серед фахівців трудового права і як наголошував Б.А.Шеломов, вказане представництво не базується на довіреності чи адміністративному акті, воно не має своєю метою заповнення недієздатності особи, яку представляють[35]1.   

          Існує також точка зору, що профспілкове представництво ґрунтується на законі, оскільки, виступаючи в ролі представників колективів працівників (в тому числі і не членів профспілки), профспілкові органи діють без будь-якої довіреності з їх сторони[29]2. Авторський колектив навчального посібника "Радянське трудове право" розглядали право представництва - як найбільш загальне право профспілок, невід'ємний елемент їх правового статусу і в той же час необхідну передумову для наділення їх всіма іншими конкретними правами. Вчені відмічають, що в даному випадку мова йде про особливий вид соціально-правового представництва, яке по суті є юридичною формулою всієї діяльності профспілок, а не про інститут представництва, яке відоме, наприклад, цивільному праву[38]. Погоджуючись з цими думками, вважаємо, що представництво ґрунтується на законі і є законним представництвом, яке не потребує якогось спеціального доручення і оформлення.             

          Ці дослідження проводилися в той час, коли в країні існувала єдина державна форма власності на засоби виробництва і характер взаємовідносин держави і профспілок був принципово іншим, ніж в сучасних умовах переходу до ринкової економіки. За радянських часів профспілки були "одержавлені", основна функція яку виконували профспілки - це розвиток виробництва (школа управління ним, школа господарювання, виконання функцій держави тощо). Цьому підпорядковувалися і форми роботи спілок - соціалістичне змагання і комуністичні суботники, виробничі наради, дисциплінарні суди, виробнича пропаганда та інше. Тобто захисна функція профспілок практично була лише формальною, а в більшій мірі вона існувала як елемент виробничої функції, а тому цілком природно, що в поглядах вчених радянського періоду домінувала виробнича функція над захисною.

          В сучасних умовах відбувається роздержавлення профспілок України, вони стали конструктивною опозицією владним структурам і роботодавцям, відмовилися від невластивих їм функцій, форм і методів роботи і прийняли на озброєння лише функції захисту, об'єднання, солідарності[39]. А Закон "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" в ч.1 ст.2 визначив, що професійні спілки створюються з метою здійснення представництва та захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілки.

          Таким чином у сучасний період функціями профспілок є захисна і представницька. У літературі відзначалось, що така класифікація функцій профспілок є досить умовною, оскільки під функцією можна розуміти як одне, так і декілька взаємопов'язаних напрямків діяльності[40]. В.О.Васильєв вважає, що в умовах розвитку соціального партнерства, правомірно віднести до числа основних функцій співробітництва профспілок з органами державної влади та органами місцевого самоврядування, об'єднаннями роботодавців функцію соціального партнерства. Автор відмічає, що вплив профспілок на діяльність транснаціональних компаній призвело до розширення змісту функції міжнародної солідарності. В умовах, коли територіальні об'єднання профспілок в суб'єктах Російської Федерації наділяються законодавчою ініціативою, правомірно стверджувати, що відбувається відродження нормативної функції. При цьому вчений підкреслює, що захисна функція профспілок продовжує залишатись однією з основних[41]. Не можна погодитись з думкою автора про існування, а тим більше розширення функції міжнародної солідарності, так, як і ствердження про відродження нормативної функції, тому що вони є лише формами реалізації захисної функції профспілок.

          У літературі з політології відзначається, що найважливішою функцією профспілок у будь-якій країні є захисна функція[42]. В російській літературі відмічається, що головною особливістю профспілок є їх право на представництво і захист соціально-трудових прав та інтересів працівників[43]. Автори навчального посібника "Трудове право України" вважають, що оскільки основним завданням профспілок є представництво і захист інтересів перед власником, основними функціями профспілок є захисна і представницька, які доповнюються контрольними повноваженнями за дотриманням законодавства про працю[44].

          Російські вчені Е.Н.Голенко і В.И.Ковальов зазначають, що домінуючою функцією профспілок в умовах ринкової економіці є захисна функція. Вона полягає в тому, що профспілки представляють і захищають права та інтереси членів профспілок з питань індивідуальних трудових і пов'язаних з працею відносин, а в сфері колективних прав і інтересів та в сфері соціального партнерства - вказані права та інтереси працівників, незалежно від членства в профспілках, у випадку наділення їх повноваженнями на представництво у встановленому порядку (ст.11 Федерального закону). Відповідно зі ст.352 ТК РФ захист трудових прав працівників професійними спілками є одним з основних засобів захисту трудових прав і законних інтересів працівників.         

          Більш того, відмічають автори, в даний час профспілки не втратили властиві їм соціально-економічну і виховну функції. Зокрема, результатом здійснення профспілками першої з названої функції є їх активна участь як соціальних партнерів в узгодженні соціально-економічних інтересів працівників і роботодавців при укладанні генеральних, регіональних, галузевих (міжгалузевих) та інших угод, а також колективних договорів на підприємствах, в установах і організаціях.      

          В умовах демократизації всіх сторін життя нашого суспільства, пишуть вчені, новий імпульс отримала і міжнародна функція профспілок. Правові основи для цього визначені п.5 ст.2 Федерального закону, згідно з яким профспілки, їх об'єднання (асоціації) мають право співпрацювати з профспілками інших держав, вступати в міжнародні профспілкові та інші об'єднання і організації, укладати з ними договори і угоди[45].  

          Бердичівський В.С., Акопов Д.Р., Сулейманова Г.В., крім традиційних захисної і представницької функцій, вважають, що профспілки здійснюють і культурно-виховну функцію по вихованню своїх членів в дусі патріотизму та політичну по участі їх у виборах органів державної влади і органів місцевого самоврядування[46].               

          За профспілками залишається традиційне поле діяльності - захист прав найманих працівників. Виділяються три важливі функції профспілок. Перша - демократична, полягає в тому, щоб надати можливість усім працюючим брати участь у визначенні умов праці. Друга - економічна - сприяння пошуку найкращого балансу у виробництві і розподілі результатів праці. Третя, соціальна, функція витікає з перших двох: дозволити усім, хто бажає працювати, знайти своє місце у суспільстві. Профспілки можуть допомогти ліквідації бідності, а також боротьбі із соціальним відторгненням найбільш вразливих верств, соціальними напругою і заворушеннями, а відтак - зробити свій внесок у забезпечення соціальної стабільності. З урахуванням цих функцій ставиться мета не просто замінити традиційні напрямки діяльності профспілок, а доповнити їх. Перспективи діяльності профспілок пов'язуються із наданням їхнім членам нових послуг (у вигляді додаткових соціальних благ або консультаційних послуг із трудових питань, соціального забезпечення, оподаткування, перепідготовки і укладення індивідуальних трудових договорів, або шляхом індивідуальних послуг чи пільгових ставок), залученням нових категорій працівників (працівників малих і середніх підприємств, трудящих, зайнятих у неформальному секторі, безробітних та ін.), а також трудящих, недостатньо охоплених членством (наприклад, жінок, молоді, які зацікавлені у ліквідації дискримінації за ознакою статі або віку), розширенням предмету колективних переговорів і формуванням нових альянсів[47].