Державний службовець вважається таким, що витримав випробування, якщо строк випробування закінчився, а його до закінчення цього строку не було звільнено з посади. Слід мати на увазі, що підставою звільнення за результатами випробування може бути тільки невідповідність займаній посаді. Термін "невідповідність" означає, що підставою для звільнення не може бути порушення трудової дисципліни. За такі порушення службовця може бути звільнено на підставі відповідних статей КЗпП України чи спеціального закону, а не за результатами випробування. Звільнення за результатами випробування здійснюється у всіх випадках без погодження з профспілковим органом [56].

Стажування як елемент проходження публічної служби є основним видом практичної підготовки службовців для заміщення державних посад. Його метою є набуття практичного досвіду, перевірки професійного рівня та ділових якостей особи, яка претендує на посаду публічного службовця. Стажування може здійснюватися у відповідному державному органі, органі місцевого самоврядування строком до двох місяців із збереженням заробітної плати за основним місцем роботи.

Відповідно до чинного законодавства стажування можуть проходити: 1) особи, що вперше претендують на посаду; 2) публічні службовці, які бажають зайняти більш високу посаду. Зміст стажування визначається індивідуальним планом, який затверджується керівником структурного підрозділу органу, в якому проводиться стажування [147]. Під час проходження стажування стажист повинен виконати індивідуальний план, про що подає керівнику державного органу доповідну записку з висновками керівника структурного підрозділу стосовно можливості використання стажиста на державній службі, а за основним місцем роботи - стислий письмовий звіт. За результатами стажування у державному органі стажисту видається довідка для подання за основним місцем роботи.

Стажування проводиться з відривом від основної роботи. За працівником, направленим на стажування, зберігаються його посада та заробітна плата за основним місцем роботи з подальшим урахуванням змін розміру мінімальної заробітної плати відповідно до чинного законодавства. Стажисту за основним місцем роботи відшкодовуються також витрати на проїзд до місця стажування і назад, добові за час знаходження в дорозі та найом житла. Витрати, пов'язані із стажуванням спеціаліста, відшкодовуються державним органом, який запросив спеціаліста на стажування за рахунок коштів, передбачених на утримання цього органу [147].

Атестація є важливим елементом проходження державної служби, оскільки під час її проведення оцінюється відповідність державного службовця займаній ним посаді та приймається відповідне управлінське рішення, яке тягне за собою певні юридичні наслідки аж до звільнення із займаної посади. Таким чином, йдеться про реалізацію права на державну службу. Зазначене свідчить про актуальність цього елементу проходження державної служби та необхідність його більш докладного дослідження в наступних підрозділах монографії.

Наділення державних службовців державно-владними повноваженнями, надання їм повноважень щодо прийняття управлінських рішень передбачають необхідність здійснення постійного контролю за їх діяльністю, виконанням ними своїх посадових і службових обов'язків. Із цією метою в інституті публічної служби передбачено щорічне оцінювання діяльності державних службовців і службовців органів місцевого самоврядування. З огляду на те, що щорічна оцінка діяльності державних службовців є відносно новим чинником державної служби, вона заслуговує на особливу увагу поза рамками даної роботи [149].

Службовій кар 'єрі як елементу проходження публічної служби попри всю актуальність і важливість цього питання приділяється недостатньо уваги як на науково-теоретичному, так і на законодавчому рівні. Досить зазначити, що хоча Закон "Про державну службу" й передбачає термін "службова кар'єра", однак не передбачає його визначення, видів, структури, проходження, управління [129]. Однак службова кар'єра - це елемент, який є характерним для всіх видів публічної служби. Більше того, однією з мотивацій публічної служби є саме службова кар'єра.

Важливим етапом проходження публічної служби є ротація службовців. Під ротацією на публічній службі маються на увазі різного роду переходи (направлення) службовців на інші державні посади і/або в інші державні органи або органи місцевого самоврядування. Цей інститут добре відомий законодавству про працю і виражається поняттям "переведення на іншу роботу". Закон "Про державну службу" чітко не визначив і не закріпив положень стосовно ротації державних службовців, тому в цих питаннях слід керуватися нормами КЗпП України. Найпредметніше ротація виявляється у державній службі. Запровадження періодичної ротації та одно- рівневого переміщення посадових осіб передбачене насамперед Стратегією реформування системи державної служби в Україні [191]. Основними завданнями ротації кадрів є: вдосконалення кадрового потенціалу з метою створення професійного, дієздатного державного апарату; створення підготовленого кадрового резерву для заміщення посад державних службовців, особливо там, де місцеві джерела кадрового поповнення обмежено; забезпечення планомірності службової кар'єри для перспективної молоді, формування нового типу управлінців; профілактика та запобігання проявам корупції, іншим правопорушенням серед державних службовців; забезпечення результативної та стабільної діяльності органів виконавчої влади, зниження рівня плинності кадрів.

Отже, ротація кадрів на окремих посадах державних службовців сприяє оновленню кадрового потенціалу, створенню дієвого кадрового резерву для зайняття високих державних посад, оперативному маневруванню кадровими ресурсами.

Переміщення по військовій службі (просування по державній службі) передбачає зайняття особою інших вакантних військових посад і здійснюється: а) на вищі посади (просування по службі); б) на рівні посади: у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів; у разі проведення заміни у місцевостях з установленими строками служби; для більш доцільного використання за фахом чи досвідом роботи; за станом здоров'я (на підставі висновку військово-лікарської комісії); за сімейними обставинами (на особисте прохання); із меншим обсягом роботи, виходячи з професійних, ділових і моральних якостей, на підставі атес- таційного висновку; в) на нижчі посади (посада вважається нижчою, якщо за цією посадою штатним розписом передбачено нижче військове звання, а за умови рівних звань - менший посадовий оклад): у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, у разі неможливості переміщення на рівну посаду; за станом здоров'я (на підставі висновку військово-лікарської комісії); виходячи з професійних, ділових, моральних якостей (на підставі атестаційно- го висновку); в порядку реалізації дисциплінарного стягнення (відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України); за віком або сімейними обставинами на особисте прохання: г) у зв'язку зі вступом до військового навчального закладу із звільненням з посади, а також у разі призначення на посаду після закінчення навчання; д) у зв'язку із закінченням строку перебування на посаді (крім осіб вищого офіцерського складу, яких призначає на посаду і звільняє з посади Президент України) [139].

Переміщення військовослужбовців по службі здійснюється з урахуванням таких вимог: а) особи офіцерського складу переміщуються по службі за основною або спорідненою спеціальністю чи набутим досвідом; б) переміщення по службі осіб офіцерського складу проводиться, як правило, після закінчення зимового і літнього періодів навчання у Збройних Силах України, а осіб командного і професорсько- викладацького складу військових навчальних закладів - після закінчення навчального року; в) переміщення по службі в іншу місцевість осіб офіцерського складу, прапорщиків (мічманів), які не досягли граничного віку перебування на військовій службі і визнані придатними або обмежено придатними до військової служби; г) самі члени їх сімей мають потребу за станом здоров'я у зміні місця служби, здійснюється на підставі висновку військово-лікарської комісії [139].

На особливу увагу заслуговує службове розслідування як елемент проходження публічної служби. Зокрема, порядок проведення службового розслідування щодо державних службовців визначається Порядком проведення службового розслідування стосовно державних службовців (надалі - Порядок) [153].

Важливо зазначити, що Порядок передбачає вичерпний перелік підстав для проведення службового розслідування, а саме: а) у разі невиконання або неналежного виконання державними службовцями службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або завдало значної матеріальної чи моральної шкоди громадянину, державі, підприємству, установі, організації чи об' єднанню громадян; б) у разі недотримання ними законодавства про державну службу, боротьбу з корупцією, порушення етики поведінки; в) на вимогу державного службовця з метою зняття безпідставних, на його думку, звинувачень або підозри.

Службове розслідування проводиться за рішенням вищих посадових осіб України, Першого віце-прем'єр-міністра України, керівника державного органу (посадової особи), що призначив на посаду державного службовця, стосовно якого проводиться розслідування. Чинне законодавство передбачає, що Головдержслужба може проводити службове розслідування за дорученням вищих посадових осіб України та Першого віце-прем'єр-міністра України. Одночасно Головдержслужба може приймати рішення щодо проведення службового розслідування у разі безпосереднього звернення до неї державного службовця [153].

Керівник державного органу, за рішенням якого проводиться службове розслідування, контролює роботу комісії і в разі необхідності може давати обов' язкові для виконання доручення. Для проведення службового розслідування створюється комісія, склад якої затверджується керівником державного органу або вищою посадовою особою, яка призначила державного службовця на посаду. До участі у проведенні розслідування можуть залучатись учені, працівники державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій. У той же час до участі в роботі комісії не повинні залучатися посадові особи державного органу, якщо обставини свідчать про їх особисту зацікавленість у результатах розслідування.

Державний службовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право у будь-який момент узяти в ньому участь, пояснювати факти, робити заяви, подавати відповідні документи і порушувати клопотання про залучення нових документів, вимагати додаткового вивчення пояснень осіб, причетних до справи.

За результатами службового розслідування члени комісії складають акт, який ними підписується і подається на розгляд керівника державного органу, що призначив службове розслідування. За результатами розгляду керівник державного органу приймає в десятиденний строк рішення, з яким ознайомлюється державний службовець [153]. У разі незгоди державного службовця з рішенням за результатами службового розслідування воно може бути оскаржено в суді.

Заохочення як елемент проходження публічної служби - це заходи морального, правового і матеріального характеру, пов'язані з публічним визнанням заслуг і виявленням громадських почестей державним службовцям за успішне виконання ними посадових обов' язків і досягнуті результати на державній службі. Заохочення є важливим інструментом регулювання діяльності державного службовця.

Право на заохочення передбачено в ст. 34 Закону "Про державну службу" [129]. Із змісту цієї статті випливає, що підставами заохочення можуть бути: