Серед закономірностей, що входять до предмета криміналістичної методики, виділяються (у розумінні істотних, повторюваних, досить стійких зв'язків між характером злочинів окремих видів і умовами, за яких починається і здійснюється розслідування) закономірності формування слідчих ситуацій та їх вплив на розслідування окремих видів злочинів при тому, що "слідча ситуація як фактор, що визначає специфіку розслідування злочинів окремих видів, складається вже в процесі розслідування, проте пов'язана з криміналістичною характеристикою" [62][87].

Ряд авторів визначають поняття типової слідчої ситуації (особливо первісного етапу розслідування) як елемент криміналістичної характеристики злочину [77, 143, 263, 224][88].

Особливий погляд на зв'язок слідчої ситуації і криміналістичної характеристики злочину має, як відзначалося, Д.А. Турчин, вважаючи, що "слідча ситуація - це одномоментна криміналістична характеристика злочину на визначеному етапі її розвитку" [270][89] і висловлюючи думку, згідно з якою слідча ситуація характеризується як "засіб пізнання". Як елемент системи категорій криміналістики слідча ситуація дійсно є засобом пізнання, але як реальність вона, як справедливо зауважив Р.С. Бєлкіна, "об'єкт пізнання" [17][90].

У певному розумінні співвідносяться також категорії "слідча ситуація" і "криміналістична класифікація злочинів і методик їх розслідування". Приєднуючись до розповсюдженого положення про двоскладову кримінально-правову і криміналістичну природу класифікації злочинів, слід зазначити вплив ряду наукових положень слідчої ситуації на побудову класифікаційних систем злочинів, використовуваних у криміналістичній методиці.

О.Н. Колесніченко, досліджуючи проблему слідчої ситуації в частині роботи, спеціально присвяченої класифікації злочинів у методиці розслідування, вказував на можливість створення як загальних класифікацій злочинів по ситуаціях, так і особливо окремих (у межах одного виду злочинів) з використанням даних, що виділяються зі слідчих ситуацій [143][91].

О.М. Васильєв також пропонував як одну з форм криміналістичної класифікації злочинів розглядати слідчі ситуації й обумовлені ними напрямки розслідування в первинний період, вважаючи, що слідча ситуація в цей період складається з основних і вихідних даних порушеної справи та першочергових слідчих і оперативно-розшукових дій [49][92].

Викладене дає підстави для висновку про те, що слідча ситуація як явище, характерне для процесу розслідування злочинів, за своєю значущістю знаходить наукове понятійне відображення на рівні таких фундаментальних криміналістичних категорій, як "криміналістична методика", "криміналістична характеристика злочинів", "криміналістична класифікація злочинів і методик їх розслідування".

Одним з актуальних аспектів дослідження системи наукових категорій є розробка й удосконалювання мови науки. Процес, відповідно до якого відбувається утворення криміналістичних термінів, досліджений у криміналістиці і містить ряд важливих положень, що відносяться до розглянутої теми [17][93].

Важливим для розвитку мови науки є розроблені Т.С. Волчецькою основні терміни криміналістичної ситуалогії, серед яких варто виділити поняття слідчої ситуації, розглянуте як "ступінь поінформованості слідчого про злочин, а також стан процесу розслідування, що склався на будь-який визначений момент часу, аналіз і оцінка якого дозволяють слідчому прийняти найбільш доцільні в справі рішення" [63][94]. Найбільш стабільним компонентом слідчої ситуації, що містить фактори, які відносяться до зовнішнього середовища розслідування, даний автор вважає слідчу обстановку. Серед інших термінів, наведених зазначеним автором, становлять інтерес: "ситуаційне моделювання", "діагностика ситуацій", "ситуаційне керування", "вирішення ситуацій" та ін.

Необхідно відзначити, що відсутність усталених термінів у науковій мові не означає відсутності відповідних понять у науці. Хоча термін розглядається усього лише як знак, символ, за допомогою якого одне поняття відрізняють від іншого, його неточність, а тим більше відсутність, утруднює позначення поняття. Правова (криміналістична) термінологія, постійно розвиваючись, не містить ряду лексичних одиниць (це стосується також української криміналістичної лексики).

Ряд понять, що отримали визначення в науці, іноді виглядають нечітко, мають розмиті границі. Головні причини такого положення - надлишковий і природно-нечіткий характер наукової термінології. Надмірність відображується в наявності великої кількості значень лінгвістичної одиниці (тобто слова), а нечіткість зв'язана з утрудненням у встановленні істинності уживаних оцінних термінів. Можна виділити три головні причини такого положення:

1. відсутність деяких лексичних одиниць у природній мові, що є базовою для наукової;
2. недооцінка необхідності користування більш точною, сучасною науковою мовою у відображенні деяких властивостей досліджуваних явищ;
3. недостатність уваги до розробки спеціалізованої наукової термінології.

Мова науки може містити терміни, відсутні в природній мові, завдяки створенню нової термінології на базі національної лексики або використанню загальноприйнятих термінів іноземного походження.

Р.С. Бєлкін пише про криміналістичні категорії як про самі загальні поняття і підкреслює необхідність розкриття їх змісту на сучасному рівні представлень про них [21][95]. Важливою для розробки криміналістичних категорій є сформульована даним автором (у зв'язку з необхідністю уточнення мови криміналістики) проблема можливості використання нечітких множин і нечіткої логіки (докладніше див. підрозділ 3 даного розділу) при визначенні значень криміналістичних понять, у зв'язку з чим указується, що "за допомогою так званих нечітких (розпливчастих) множин і нечіткої логіки, у їх рамках поняття типу "іноді", "багато" і т.п. одержують цілком визначену інтерпретацію, принципово відмінну від імовірнісної. Якщо використання імовірнісного апарата припускає, загалом, індетермінованість наших знань про об'єкт, унаслідок чого він може бути віднесений до деякого класу об'єктів лише з визначеною імовірністю, то використання апарата нечітких множин відображує факт недостатньо чіткого визначення самого класу об'єктів, унаслідок чого об'єкт можна віднести до нього лише з деяким ступенем приналежності, що не може бути визначена або інтерпретована імовірнісним (статистичним) чином" [21][96].

В англомовній юридичній літературі загального характеру також висловлюється зацікавленість у використанні нечітких множин і лінгвістичних перемінних у визначенні юридичних понять, представлених семантично невизначеними предикатами (великий, малий та ін.), модифікаторами (майже, практично та ін.) і кванторами (багато, мало та ін.) [310][97]. Ричард І. Сасскінд (Richard E. Susskind) пропонує застосовувати теорію ймовірностей і нечітку логіку в обробці юридичних понять [311][98].

Для теми даного дослідження велике значення має те, що в україно-, російсько-, англо-, німецькомовних та інших наукових джерелах застосовуються слова "типовий", "типичный", "типический", "типологія", "типологічний" та інші (табл. 1.2.), що містять корінь "тип". Термін "тип" і його похідні здобувають особливе значення, оскільки мають особливості в українській мові [261, 274, 5, 42, 223, 222][99].

Таблиця 1.2. Зіставлення українських, російських, англійських і німецьких термінів.

Українська

Російська

Англійська

Німецька

тип

тип

type

Typ

типовий

типичный

typical

charakteristisch

типовий

типовой

type (model, standard)

typisiert

-

типический

typical (characteristic)

-

типізація

типизация

typification

Typisierung, Typung

типологія

типология

typology

Typologie

типово

типично

typically

-

типізувати

типизировать

typify

typisieren

типовість

типичность

typicalness

-

типологічний

типологический

typological

-

З таблиці видно, що в українській мові не проводиться розмежування термінів "типовий" і "типічний", тим часом як значеннєве навантаження для них, безумовно, різне. Таке розходження враховується в кожному конкретному випадку в залежності від контексту. Тому пропонується використовувати слово "типічний" аналогічно терміну "typical" в англійській або "типичный" у російській мові. Очевидно, що дане питання в процесі наукового дослідження і практичної діяльності має важливе значення, оскільки неточність використовуваної термінології може призвести до помилок.