У філософії категорія (κατεγορια - грецькою - висловлення, свідчення) визначається як форма усвідомлення в поняттях загальних способів ставлення людини до світу, що відображують найбільш загальні й істотні властивості, закони природи, суспільства і мислення [278][71]. Категорія визначається і як "найбільш загальні і фундаментальні поняття, що відображують істотні, загальні властивості і відносини явищ дійсності і пізнання" [41][72]. Інше визначення дане в енциклопедії Britannica "категорія — це термін, використовуваний для позначення ряду найбільш загальних або вищих типів розумових форм або змісту, або для вказівки на будь-яке розходження, при якому сутність або форма приналежне категорії підставлено у висловлення у визначеному місці в результаті неемпіричного судження" [308][73].

Категорія існує, якщо заданий клас понять, що її складають (елементів категорії), що відображують описувані нею явища. Розмаїтість однорідних форм і видів понять розглядається в рамках загальної категорії. Таке представлення категорії є принципово важливим і для криміналістики, тому що складає основу будь-якої класифікаційної процедури.

Наукові категорії відіграють особливу роль, виражаючи високий рівень узагальнення досліджуваних явищ, і як продукт теоретичного мислення лежать в основі науки. Категорії розглядаються як початок науки, її джерела, а їх комплекс складає парадигму [109][74].

Стадійність розвитку системи категорій науки — закономірне явище, що також властиве розвитку системи категорій криміналістики.

У 40-х роках ХХ сторіччя проф. С.М. Потапов сформулював і послідовно відстоював ідеї криміналістичної ідентифікації як методу криміналістики, і зараз криміналістична ідентифікація розглядається як одна з найбільш важливих криміналістичних категорій. У 60-70-х роках такі категорії як "криміналістична тактика" і "криміналістична методика" були досліджені на новому для того часу рівні, обумовленому зміною уявлень про предмет криміналістики, і, відповідно, відбулося відновлення системи категорій. У 80-90-х роках у науковий обіг увійшли нові криміналістичні категорії, у зв'язку з широким використанням даних соціології, психології, економіки, математики та інших наук [121][75].

У цілому розробка криміналістичних категорій на сучасному етапі розвитку науки відбувається засобами:

1. трансформації наукового знання (зміна статусу деяких, виділених раніше понять, — "техніко-криміналістичний засіб", "тактичний прийом", "слідча ситуація" і ряд інших);
2. диференціації наукового знання (пов'язано з інтенсивним дослідженням визначеної криміналістичної проблеми і як наслідок — виділення понять, що мають категоріальне значення, — "мікрометодика", "економічні злочини", "криміналістичний факторний аналіз", "протидія розслідуванню", "тактика захисту від обвинувачення" і т. ін.).
3. синтезу наукового знання (формування нових категорій для криміналістики — "криміналістичне прогнозування", "математико-криміналістичний підхід" та ін.);

У "Курсі криміналістики" Р.С. Бєлкін розглядає в числі криміналістичних категорій:

1. криміналістичну техніку;
2. криміналістичну тактику;
3. криміналістичну методику;
4. техніко-криміналістичний засіб;
5. криміналістичний прийом;
6. криміналістичну рекомендацію.

Як відзначається, до числа основних криміналістичних категорій "у першу чергу відносяться поняття розділів криміналістики — загальної теорії, криміналістичної техніки, тактики і методики. Крім них до числа основних криміналістичних категорій відносяться поняття техніко-криміналістичного засобу, криміналістичного прийому, криміналістичної рекомендації, тактичної комбінації (операції), слідчої ситуації (виділено - С.В), тактичного рішення, способу вчинення і приховання злочину, криміналістичної характеристики злочину і деякі інші". Трапляються також загальнонаукові поняття, що мають, на думку авторів, категоріальне значення для криміналістики — тотожність і подібність, причина і наслідок, необхідність і випадковість, речі, їх властивості й ознаки, відносини і зв'язки та ін. [168][76]

Категорії науки розрізняють у вузькому і широкому сенсі. У першому значенні мова йде про більш загальні поняття (для даної науки), що і є основними категоріями. В другому значенні до категорій відносять вивідні з загальних категорії. Уся ця система категорій та інших понять складає понятійний апарат даної науки. Таким чином, криміналістична категорія розглядається як поняття найбільш загального характеру, яке містить істотні ідеї і властивості, що обумовлюють ієрархічну структуру системи категорій: "основні категорії криміналістики" і "вивідні категорії криміналістики".

Вивідні категорії є результатом проекції основних категорій на деякі (специфічні) області предмета криміналістичної науки. Не всяке поняття криміналістики можна віднести до основних категорій, однак усяка категорія є основа понять нижчого рівня.

Визначення слідчої ситуації як основної криміналістичної категорії вимагає зіставлення ознак, властивих науковим категоріям взагалі, як вищим ланкам структури системи понять науки, і відповідних ознак поняття самої слідчої ситуації.

Досліджуючи генезис формування категорії слідчої ситуації, необхідно враховувати її зв'язки з вивідними стосовно розглянутої категорії поняттями: ситуація прояву слідів злочину; ситуація стадії перевірки інформації про злочин і порушення кримінальної справи; ситуація первісного етапу розслідування; ситуації: попередні пред'явленню обвинувачення, пред'явлення обвинувачення, що випливають за пред'явленням обвинувачення; ситуації завершального етапу розслідування.

Важливо враховувати також ієрархічні зв'язки криміналістичної категорії "слідча ситуація" з відповідними категоріями інших наук, зокрема кримінально-правового циклу, що відображують ситуації, які складаються в діяльності людей: життєва ситуація; криміногенна; кримінальна; посткримінальна; судова; постсудова ситуація [181][77].

Як і всяка наукова категорія, слідча ситуація розглядається узагальнено, поза конкретним змістом, що додається видом злочину, хоча і формується на основі фактичного матеріалу. Таким чином, категорія "слідча ситуація" охоплює всі можливі на досудовому слідстві конкретні ситуації. Дане положення доцільно розглянути на моделі взаємодії основних елементів слідчої ситуації "стан розслідування" і "обстановка розслідування" у теоретичному і практичному аспектах. У даний час ставиться питання про формалізований опис слідчої ситуації [63][78] — її відображення інформаційно-логічним способом, моделюванням.

Категоріальна сутність слідчої ситуації підтверджується розвитком ідеї ситуаційного підходу, криміналістичної ситуалогії. Про глибоке проникнення ситуаційного підходу в науку свідчить висвітлення в роботах учених-криміналістів різних його сторін.

Л.Я. Драпкіним уперше дано обґрунтування ситуаційного підходу в криміналістиці: приводиться поняття і загальна характеристика слідчих ситуацій, досліджуються проблеми загальної теорії розкриття злочинів з погляду ситуаційного підходу, розглядаються способи вирішення різних видів слідчих ситуацій у практиці розслідування злочинів [99][79].

При дослідженні предмета криміналістики, зокрема як прояву закономірностей, описано процеси виникнення, існування і зникнення інформації про злочин з погляду їх ситуаційності, в залежності від конкретних умов. У зв'язку з цим мова йде про ситуаційно типові докази [17][80] в процесі розслідування.

Ситуаційний підхід розглядається як криміналістичний принцип шляхом інтерпретації загальновживаного змісту ситуації у вченні про криміналістичну ситуацію, у зв'язку з кримінальним судочинством, а також з фігурою суб'єкта практичного слідознавства, в провадженні якої знаходиться перевірочний матеріал або кримінальна справа [164][81].

Існує погляд на ситуаційний підхід до розслідування злочинів [181][82], згідно з яким визначається місце слідчої ситуації як об'єкта дослідження в криміналістичній тактиці і методиці, оскільки слідча ситуація, виходячи за межі тактичних задач, охоплює методико-криміналістичні аспекти прийняття рішень на всіх етапах розслідування різних видів злочинів. У зв'язку з цим пропонується враховувати обстановку, що передувала виявленню злочину, яка викликала визначені наслідки, що склали підстави для порушення кримінальної справи.

В.Ю. Шепітько у своїй монографії вказує, що тактичний прийом як спосіб здійснення процесуальної дії, спрямований на досягнення конкретної мети, заснований на психологічному механізмі його реалізації, є найбільш раціональним і ефективним при визначених ситуаціях [293][83].

В.А. Журавель виділяє як один із методологічних (можна сказати — категоріальних) принципів криміналістичного прогнозування ситуаційну обумовленість, тобто "залежність одержання, оцінки та використання інформації про злочин у доказуванні від конкретних кримінальних, слідчих ситуацій, індивідуальних властивостей і ознак об'єктів дослідження, неоднозначності форм взаємозв'язків між ними" [109][84].

Спрямованість викладених і ряду інших поглядів дозволяють прийти до висновку про поширення ситуаційної ідеї в криміналістичних дослідженнях, що дають підставу для надання слідчій ситуації категоріального значення.

У цьому зв'язку характерною явилася розробка проблеми криміналістичної ситуалогії, розпочата М.П. Яблоковим і Т.С. Волчецькою [65, 63][85].

Розгляд слідчої ситуації як категорії передбачає визначення її місця в понятійній системі криміналістики шляхом з'ясування її властивостей і співвідношень з іншими категоріями.

Займаючи своє місце в системі криміналістики, досліджувана категорія має ряд зв'язків з іншими категоріями і поняттями. Як правильно відзначено: "для визначення слідчої ситуації, безумовно, необхідно враховувати місце цієї наукової категорії в системі інших понять, взаємозв'язок з ними й у першу чергу з криміналістичною характеристикою. Це обумовлено загальною структурою методики розслідування: криміналістична характеристика — слідчі ситуації — слідчі версії — тактичні операції" [141][86].

Особливе значення має дослідження співвідношення категорій слідча ситуація і криміналістична методика. З початку 80-х років фактично в кожному монографічному дослідженні, присвяченому питанням розслідування злочинів, розглядається зв'язок слідчої ситуації з різними елементами системи криміналістичної методики.