Вище було розглянуто сутність слідчої ситуації, її категоріальне значення. Однак для більш повного опису досліджуваного об'єкта необхідно з'ясувати його внутрішню систему шляхом побудови інформаційно-логічної моделі.

Інформаційно-логічну модель слідчої ситуації варто розуміти як систему, в основі якої лежать два зазначених вище елементи: "стан розслідування" і "обстановка розслідування", що поєднують, у свою чергу, відповідні компоненти. Перший із зазначених елементів являє собою інформаційну сутність слідчої ситуації, другий — її дієву основу.

Вивчення слідчої ситуації може провадитися як шляхом побудови реальної моделі в режимі природного перебігу часу (у процесі розслідування злочину або спостереження за цим процесом), так і шляхом побудови типової моделі, що максимально повно відображує стан і обстановку розслідування. На думку Т.С. Волчецької [63][100], в процесі розслідування злочинів слідчий, з'ясовуючи сутність кримінальної події, що відбулася, будує в своїй свідомості її уявну модель (так називану "інформаційну модель розслідуваної події") і в міру одержання інформації про злочин і особу, що його вчинила, ця модель стає більш повною і менш схематичною. Інформаційна модель розслідуваної події є динамічною системою, оскільки її побудова здійснюється паралельно з ходом самого розслідування. Для успішного вирішення задач розслідування злочинів важливо як моделювання самої події злочину — загальної ситуації, так і створення моделей поточних слідчих ситуацій, параметри яких у значній мірі залежать від даних про розслідувану подію, якими оперує слідчий.

Подальший розвиток ідеї ситуаційного моделювання припускає використання можливостей штучного інтелекту для моделювання процесів, що відбуваються як в об'єктивній реальності, так і при вирішенні складних розумових задач. Тому в даній роботі зроблена спроба постановки питання про ситуаційне моделювання шляхом застосування в цьому процесі математико-кібернетичних методів. Це погоджується з думкою про те, що "процес ситуаційного моделювання може бути оптимізовано за допомогою використання засобів обчислювальної техніки, безумовно, за умови інтерактивної взаємодії мислення слідчого і можливостей штучного інтелекту".

Природно, що методи математики і комп'ютерних наук можуть бути використані лише за певних умов для роботи з явищами (і поняттями, що їх відображують), які не мають виражених кількісних показників. У зв'язку з цим і нині актуально звучить теза про те, що "чиста математика також має свій метод, що підходить для її абстрактних предметів і для кількісного визначення, єдино в якому їх розглядає" [73][101]. Очевидно, що неможливо прямо застосувати ту або іншу математичну теорію до соціальних явищ, досліджуваних правовими науками, зокрема криміналістикою. Характерно, що в роботах, присвячених використанню того або іншого математичного методу в соціальних науках, містяться застереження від його "механічного" використання. У соціальних, у тому числі правових науках, ми насамперед маємо справу зі складними за своєю сутністю явищами і процесами. Методи цих наук розраховані на вивчення якісних сторін і призначені для роботи з явищами, що не мають числового вираження. У цьому, очевидно, полягають основні труднощі застосування традиційних математичних методів у соціальних науках, і як результат - неадекватність звичних математичних моделей сутності соціальних процесів і явищ.

Відомо, що деяка недовіра у свій час до використання ЕОМ у соціальній діяльності була викликана думкою, яка сформувалася в науці, стосовно того, що висока точність несумісна з великою складністю системи, а точніше — зворотно пропорційна їй [111, 110][102]. Для того щоб при дослідженні складних правових систем у даний час скористатися новими можливостями, необхідне застосування математичного моделювання і більш гнучких математичних підходів.

Однією з важливих проблем коректної постановки прикладних задач у математиці є вимір показників складних систем у праві, соціології, економіці та інших соціальних науках. Математична теорія виміру відволікається від якісного змісту, властивого виміру в інших науках, однак такий підхід, зрозуміло, не дозволяє в строгій формі оперувати якісними даними. Кількісне вираження якісних даних правових явищ відноситься до труднощів, не розв'язуваних ще в достатньому ступені. Одна з перспективних можливостей вирішення такої проблеми полягає в використанні математичного апарату нечітких множин, спеціально призначеного для перетворення в числову форму якісних даних [17][103].

Оскільки слідча ситуація характеризується численними властивостями (ознаками, характеристиками, закономірностями), ставиться питання про можливість їх виміру. Усі вимірювані властивості будь-яких систем поділяються на інтенсивні й екстенсивні. На властивості адитивності[104] екстенсивної величини заснований метод її виміру за допомогою еталона. Наприклад, у фізиці маса виміряється кількістю грамів, довжина - кількістю метрів, у соціології народонаселення - числом індивідів, у праві кількість суб'єктів правовідносини - числом осіб. Однак не усе можна порахувати і вимірити безпосередньо. Так, для багатьох соціальних явищ принципово неможливе представлення їх значень у числовій формі. Неадитивними властивостями характеризуються інтенсивні величини, для яких не існує еталона виміру. На відміну від екстенсивних величин, що визначають об'єкт у цілому (наприклад, кількість учасників слідчої дії, слідчої ситуації), інтенсивні характеризують будь-які його окремі елементи (частини, ділянки, пункти) локально (наприклад, протиріччя — великі, малі, відсутність таких — між суб'єктами). Можна провести аналогію між неадитивною властивістю і потенціалом, інакше кажучи, чи великий при даному рівні протиріч між суб'єктами потенціал виникнення конфлікту в даній слідчій ситуації. Таким чином, інтенсивні величини характеризують зміни стану системи. Зміна значення екстенсивної величини вказує на перепад у стані ситуації (конфліктна — безконфліктна) на основі зміни наявних між суб'єктами протиріч. Простим прикладом цього може служити те, що здатність слідчо-оперативної групи перебороти виникаючі у кримінальній справі ситуаційні складності (сумарна потужність W) можна було б обчислити за формулою, що виражає добуток кількості учасників слідчо-оперативної групи (y) (екстенсивна величина) на якість (продуктивність) їх праці (x) (інтенсивна величина):

W = yx.                                                              (1.2)

Очевидно, що сумарна потужність слідчо-оперативної групи може зростати як за рахунок збільшення кількості її членів, так і за рахунок підвищення якості (продуктивності) праці, екстенсивним і інтенсивним способом відповідно. При цьому важливо враховувати, що за межами даної формули залишаються інші якісні фактори, що вимагають формалізації. Це показує, що проблему виміру явищ у праві в принципі можна вирішити [237, 210, 54][105].

Значні можливості у побудові інформаційно-логічної моделі слідчої ситуації надає використання "лінгвістичних перемінних", тобто перемінних, значеннями яких є не числа, а слова або речення в природній чи формальній мові" [110, 17][106]. У цьому зв'язку одним із можливих напрямків дослідження слідчої ситуації може стати розгляд її як системи елементів — лінгвістичних перемінних.

По суті, мова йде про ступінь (повноту, ясність, чіткість) опису досліджуваних об'єктів: предметів, явищ, процесів, їх складених елементів шляхом виділення найбільш характерних ознак, що утворюють, так або інакше, їх деяку кількісну значущість, оцінювану слідчим у кінцевому підсумку на якісному рівні. Загальна ідея застосування теорії лінгвістичних перемінних у дослідженні мови криміналістики набуває особливого значення для вивчення системи слідчих ситуацій та їх внутрішньої структури як складної конструкції, що охоплює багатофакторний процес розслідування злочинів, процес доказування у кримінальній справі.

Таблиця 1.3. Структура слідчої ситуації 
Структура таблиці (табл. 1.3.) слідчої ситуації дозволяє розглядати позначені в ній елементи як перемінні, а різні якісно-кількісні стани даних характеристик - як значення перемінних. Значення таких перемінних — це слова або речення (правові (криміналістичні) терміни) деякої природної або штучної мови. Такі перемінні прийнято називати лінгвістичними, тому що вони приймають значення, що не мають числової форми. В описі системи (див. табл. 1.3.) виділяються такі характеристики, як час, місце, встановлені у справі факти, положення суб'єктів тощо. Система цих характеристик зберігає з визначеним ступенем стійкості свою структуру при переході від ситуації до ситуації, змінюються при цьому лише значення параметрів і деякі взаємозв'язки між структурними елементами даної системи.

У табл. 1.3. відбито складну структуру слідчої ситуації, що є складеною лінгвістичною перемінною. Її основними елементами є "стан розслідування" і "обстановка розслідування", що далі також деталізуються визначеними компонентами.

Наприклад, компонент "конфліктна слідча ситуація" у криміналістиці звичайно інтерпретується як "слідча ситуація, що належить до класу ситуацій, що характеризуються якимось (високим) ступенем протиріч", однак через відсутність чітких критеріїв виміру зазначеного ступеня судження "слідча ситуація належить до класу конфліктних ситуацій" не відповідає формальному визначенню поняття "належить".

Елемент "інформаційна характеристика" визначається предметом конфлікту, йому привласнюються значення, що описують протиріччя між особами, які причетні до справи, тобто інформаційна характеристика описує конфлікт. Елемент "інформаційна характеристика" містить також опис властивостей деякого об'єкта (суб'єкта, предмета і т.п.), пов'язаного в даний момент із діяльністю визначеного роду. Наприклад: ступінь володіння суб'єктом корисною інформацією, предмет конфлікту, предмет обшуку і т.п.

Елемент "етап розслідування" як компонент просторово-часової локалізації може приймати такі значення: "первинний", "наступний", "завершальний"; елемент "професійні якості особи, що здійснює розслідування" - "висококомпетентна", "компетентна", "недостатньо компетентна", "некомпетентна" і ін.; елемент "наслідки злочину" - складений, і в залежності від виду розслідуваного злочину змінює свою структуру, включаючи різні лінгвістичні перемінні, наприклад, при розслідуванні корисливих злочинів така його частина, як лінгвістична перемінна "заподіяний збиток", приймає наступні значення: "значний", "великий", "особливо великий". Таким чином, у залежності від ситуації, лінгвістичні перемінні приймають відповідні значення. Набір таких значень у кожному конкретному випадку індивідуальний.