Приналежність слідчих ситуацій, що виникають у справах про службові посягання на чуже майно (ст.191 КК), виготовлення, збереження, придбання, перевезення, пересилання, ввіз в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів або квитків державної лотереї (199 КК), обман покупців і замовників (225 КК), ухилення від сплати податків, зборів інших обов'язкових платежів (212 КК), до класу слідчих ситуацій, що виникають у справах про економічні злочини, очевидна. Однак неясне положення слідчих ситуацій, що виникають у справах про злочини, передбачені ст.228 КК "Змова про зміну або фіксацію цін або примушення до їх зміни або фіксації", ст.206 КК "Протидія законній господарській діяльності". На рис. 1.2. вони (через дані про насильницький елемент кваліфікації злочинів) виявляються на межі між множинами "економічні злочини" — "неекономічні злочини". Класичне розуміння множини не може цього коректно сприйняти, це: або "у" або "поза".

Рис. 1.2. Схематичне зображення нечіткої множини стосовно до слідчих ситуацій у методиці розслідування злочинів

Зрозуміло, може показатися суб'єктивним ґрунтуватися на особистому сприйнятті і досвіді, визначаючи приналежність тієї або іншої слідчої ситуації, що виникає у справах різних видів, до тієї або іншої категорії слідчих ситуацій. Але в цьому демонструється головне. Визначаючи одну з основних ознак (з використанням природно-нечіткої наукової термінології) слідчої ситуації у справах про економічні злочини, ґрунтуючись на визначенні такого виду злочинів, як "корисливі діяння, вчинені особами, що виконують певні функції в сфері виробництва і послуг, а також особами, зв'язаними з регулюванням цієї діяльності і контролем за нею" [210][114], ми потрапляємо в сферу, де чіткі грані двозначної логіки перестають бути корисними. Нечіткі судження стають значимими в той момент, коли ми бачимо, як багатозначно сприймається наукою поняття "економічні злочини". Усе це знаходить висвітлення й у класифікації слідчих ситуацій у рамках криміналістичних методик. Таким чином, положення, що знаходиться в основі нечіткої логіки: істинність усякого судження має сенс, але "у якому ступені?".

Будь-який, навіть роз'яснений судженням термін, може бути нечітким. Нечітка логіка описує можливість відповісти в цих випадках на двозначне питання: "не цілком так" або "не цілком ні". Інакше кажучи: якщо з використанням двозначних суджень на питання, чи відноситься слідча ситуація, що виникає у справах про злочини, передбачені ст.206 КК, до класу слідчих ситуацій, що виникають при розслідуванні економічних злочинів, можна відповісти тільки позитивно, то при використанні нечіткої логіки - "не цілком так", тому що вона ще має ознаки злочинів з насильницьким елементом і це буде коректно як з погляду логічної форми, так і з погляду змісту кримінального закону.

Як було відзначено вище, нечітка логіка є узагальненням двозначної логіки, і якщо припустити, що "істинно" має значення, рівне одиниці, а "хибно" - рівне 0, то передбачається, що нечітка перемінна може приймати будь-яке значення з інтервалу [0; 1]. Для ілюстрації можливого застосування в криміналістиці даного положення розглянемо судження: "слідча ситуація, що виникає у справах про службові посягання на чуже майно, містить у собі ознаки ситуацій, що виникають у справах про економічні злочини", значення істинності якого дорівнює 1; "слідча ситуація, що виникає у справах про вбивства, містить ознаки ситуацій, що виникають у справах про економічні злочини" хибне, значення істинності дорівнює 0; "слідча ситуація, що виникає у справах про протидію законній підприємницькій діяльності, містить ознаки ситуацій, що виникають у справах про економічні злочини", у більшій частині істинно, але не цілком (через наявність вказівки на різні форми насильства), і значення його істинності дорівнює, припустимо, 0,95; "слідча ситуація, що виникає у справах про примушення до виконання або невиконання цивільно-правових зобов'язань (ст.355 КК), містить ознаки ситуацій, що виникають у справах про економічні злочини", істинно, але не в такій мері, як у випадку з протидією законній підприємницькій діяльності, і його значення істинності дорівнює, припустимо, 0,8 (у силу більш інтенсивного використання при вчиненні злочину насильницьких дій). Таке уявлення про типові слідчі ситуації, характерні для злочинів визначеного класу (виду) досить зручно використовувати для вираження криміналістичних знань у виді записів у базах даних комп'ютерних програм. Графічну інтерпретацію викладеного див. на рис. 1.3.

                                      а                                             б

Рис. 1.3. Графічна інтерпретація значень, що вказують на приналежність визначених типових слідчих ситуацій до ситуацій розслідування економічних злочинів: а) — чітка інтерпретація, б) — нечітка інтерпретація

Прикладом нечітких множин є виділювані на різних етапах провадження у кримінальній справі слідчі ситуації, оскільки саме поняття етапу досудового слідства нормативно не сформульоване і чітко не визначене в науці. У науковій літературі є різні визначення даного поняття. Більше того, підкреслюється така специфічна риса, як рухливість меж етапу розслідування. Поряд з цим багато авторів визначень прагнуть установити визначену грань між етапами розслідування [17, 60][115]. У процесуальному законі сформульовані лише "дії", здійснювані в ході досудового слідства: порушення кримінальної справи, пред'явлення обвинувачення, складання обвинувального висновку і т.д. Вони, по суті, відображують результат визначеного етапу розвитку процесу розслідування, що не завжди має чіткі межі. У момент порушення кримінальної справи, пред'явлення обвинувачення і т.д., елементи, що складають етап розслідування, не змінюються як такі, але їх сукупність здобуває нові властивості. З'явившись при порушенні кримінальної справи, вони будуть виявляти себе при пред'явленні обвинувачення, а ті, що з'явилися при пред'явленні обвинувачення, враховуються при складанні обвинувального висновку тощо. Таким чином, властивості етапу розслідування мають тенденцію змінюватися плавно, а зміна етапів відбувається послідовно під впливом слідчих ситуацій, що складаються.

Викладені вище підходи виміру параметрів слідчої ситуації як інформаційно-логічної системи викликають необхідність побудови типових моделей слідчої ситуації, а також постановки в перспективі власних криміналістичних задач у рамках сучасних теорій прийняття рішень, теорії ігор і в більшому ступені - в теорії нечіткої логіки.

Підхід до дослідження слідчих ситуацій, концепція якого викладена в даному підрозділі, має на меті по-новому представити процес організації розслідування, розширити можливості прийняття рішень слідчим, зробити більш раціональною організацію і планування розслідування. При цьому розглянутий інформаційно-логічний науковий апарат може бути застосований для більш формалізованого погляду на слідчу ситуацію з метою удосконалювання наукових підходів до процесу розслідування злочинів.