Деякі елементи слідчої ситуації як лінгвістичні перемінні можуть мати базовою перемінною величину, що встановлює кількісне вираження її якісного значення, іншими словами, є одним із проявів закону переходу кількості в якість. Так, для лінгвістичної перемінної "заподіяний збиток" такою є числова перемінна "грошовий еквівалент заподіяного збитку", що являє собою всі позитивні числа. Для компонента "стаж" базова перемінна виражається в кількості пророблених років. Лінгвістичні значення "немає", "малий", "середній", "великий" є елементами нечітких множин і описуються характеристичними функціями (функціями приналежності), які ставлять кожному значенню базової перемінної у відповідність число з інтервалу [0, 1], що характеризує ступінь приналежності, наприклад, конкретного стажу поняттям "немає", "малий", "середній", "великий".

Для лінгвістичної перемінної "компетентність" неможливо у відповідність поставити чітко визначену базову перемінну. Інакше кажучи, немає такої адитивної функції, що могла б виразити значення ступеня відповідності того або іншого слідчого поняттю компетентності, вірніше можна приписати значення, наприклад, 0,7, однак воно буде засноване "лише на наших враженнях, що ми не в змозі точно формалізувати … Іншими словами, ми визначаємо функцію сумісності не на безлічі математично точно визначених об'єктів, а на безлічі позначених деякими символами вражень" [110][107].

Отже, лінгвістичні перемінні мають два види базових перемінних. Перший вид базової перемінної є кількісним за природою і відповідно наділений адитивними властивостями. Другий вид базової перемінної є якісним і не має властивості адитивності.

Такий підхід до представлення даних про елементи слідчої ситуації наочний і зручний не тільки для візуалізації даних про ситуацію, що склалася на даному етапі розслідування, але і для машинного представлення у вигляді записів у базах даних.

У цьому зв'язку заслуговує на увагу прагнення розробити схему формування слідчих ситуацій при створенні методики розслідування злочинів, що посягають на комп'ютерну інформацію [243][108]. При формуванні ситуації пропонується виходити з таких ознак: 1) сліди злочину; 2) підозрюваний; 3) свідки. Виходячи з положень комбінаторики, автори методики обчислили кількість різних слідчих ситуацій, що виникають при оперуванні в можливих перестановках даними категоріями як 23 (представлено в табл. 1.4.).

Таблиця 1.4. Варіанти комбінування ознак слідчої ситуації

Вихідні дані

Номер варіанта слідчої ситуації

1

2

3

4

5

6

7

8

Сліди

немає

немає

немає

є

немає

є

є

є

Підозрюваний

немає

немає

є

немає

є

немає

є

є

Свідки

немає

є

немає

немає

є

є

немає

є

Комбінування спочатку найбільш важливих ознак, що складають слідчу ситуацію, а потім другорядних, може бути проведене за схемою комбінування слідчої ситуації з:

1. найбільш важливих (з погляду слідчого) ознак;
2. другорядних ознак;
3. важливих і другорядних ознак.

Зрозуміло, масив ознак слідчої ситуації в цьому випадку не обмежується лише ознаками, що описують сліди злочину, характеристики підозрюваного і свідка — існує ряд інших важливих факторів: встановлені у справі факти, наявні докази, рівень протиріч та ін. Такі фактори доцільно комбінувати в різні групи, досліджуючи їх взаємодію в рамках цих груп і можливості їх міжгрупової взаємодії. Таке "препарування" слідчої ситуації дозволяє простежити в ній процес і результат угруповання ознак:

1. сліди злочину, що групуються навколо події злочину (підозрюваний (обвинувачений), свідки та ін.);
2.  що групуються в зв'язку з діяльністю слідчого: сукупність доказів, що є в справі, різні ресурси слідства (інтелектуальні, матеріальні та ін.);
3. що групуються навколо міжособистісних взаємин (рівень міжособистісних протиріч, ступінь конформності суб'єктів кримінального процесу та ін.)

Кількість елементів слідчої ситуації, описаних вище в даній роботі, наближається до тридцяти. Отже, виходячи з вищевказаного правила обчислення кількості можливих ситуацій, користуючись кількістю можливих перестановок вхідних до неї елементів, можна одержати число, рівне 230, що дорівнює кількості варіантів, що виражається десятизначним числом.

Зрозуміло, що оперування доступною кількістю варіантів ситуацій має безсумнівне наукове значення для їх комп'ютерного моделювання й аналізу з метою стискування інформації до меж практичної корисності. Однак у практичній діяльності в даний час подібні задачі можуть вирішуватися на основі якісного добору оцінюваних ознак, що характеризують слідчу ситуацію. Це покликано забезпечити правильний і адекватний аналіз слідчої ситуації і сприяти її глибокому вивченню і вирішенню.

Побудова інформаційно-логічної моделі слідчої ситуації тісно пов'язана з теорією криміналістичного моделювання, фундаментальні розробки якої були проведені в 1970 — 80-х рр. Про складності в моделюванні, що виникають при використанні традиційної логіки, і їх характер писав О.О. Ейсман: "судове доказування не може бути описане за допомогою засобів традиційної логіки, і насамперед тому, що всі акти доказування, як прості, так і складні, носять не тільки якісний характер (так/ні), але і кількісний (більш надійно, менш надійно). Саме ця оцінна, кількісна сторона створює головні труднощі для моделювання" [295][109]. Пізніше автор указує на конкретні можливості використання для опису системи судових доказів поряд із традиційними засобами і методами логіки також індуктивну логіку і деякі нетрадиційні, зокрема, так називані правдоподібні (чи імовірнісні) умовиводи [296][110].

На сучасному етапі розвитку математичної логіки видно, що як правдоподібні, так і імовірнісні умовиводи були переходом від формальної до нечіткої логіки, при тому, що остання в даний час стає найбільш дієвим засобом використання математичних методів у правових науках.

Методи нечіткої логіки [111] не вносять розпливчастість або неточність в описуваний об'єкт, навпаки - за допомогою спеціалізованої математичної методології відображують природну, властиву соціальним системам нечіткість і недостатню визначеність. Як було відзначено вище, застосування нечіткої логіки обумовлено неможливістю моделювання соціальних систем засобами звичайної двозначної логіки.

Для розуміння причин використання нечіткої логіки в правових науках у цілому і в криміналістиці (при дослідженні проблеми слідчої ситуації, зокрема), необхідно уточнити саме поняття нечіткої логіки.

Метод нечіткої логіки був запропонований Лотфі А. Заде (Lotfi Asker Zadeh) у 1965 році як імітація можливості людського мислення за допомогою інтерполяції приймати адекватні рішення, використовуючи порівняно невелику кількість правил [110][112].

Нечітка логіка являє собою своєрідний засіб сполучення між областями якісного і кількісного моделювання. В таких моделях відображення вхідних і вихідних величин має кількісний вид, а перетворення здійснюється з використанням набору лінгвістичних якісних правил. Центральне питання нечіткої логіки - це встановлення співвідношення "точності" і "значимості" понять, включаючи і ті, якими оперують юристи.

У звичайній двозначній логіці [113] і теорії множин елемент належить безлічі всіх можливих елементів (предметній області), і в даній деякій підмножині можливо точно визначити, належить їй цей елемент або ні. Наприклад, ситуація конкретної слідчої дії (допиту, очної ставки та ін.), проведеної у конкретній кримінальній справі, належить до підмножини ситуацій, що виникають відповідно при допитах, очних ставках та інших слідчих діях (описаних або в тактичних рекомендаціях, або у відповідних методиках розслідування). Ця підмножина, в свою чергу, входить у безліч ситуацій, що виникають, наприклад, при проведенні криміналістичних операцій.

Як уже відзначалося, не все може бути описане з використанням двозначних множин (так - ні, добре — погано). Наприклад, ситуації, що складаються в ході слідчих дій, нескладно класифікувати на ситуації допиту, очної ставки, обшуку, відповіді, різновиди слідчого огляду, відтворення обстановки й обставин події і т. ін. Однак під час проведення даних слідчих дій складно визначити конкретні оцінні параметри слідчої ситуації, що впливають на розвиток ситуації слідчої дії, — складність, проблемність, конфліктність, протидія розслідуванню, достатність доказів і інші, щоб класифікувати ситуації на ті, що є конфліктними і безконфліктними, проблемними і відповідно безпроблемними, що мають достатню кількість доказів для продовження розслідування, або на такі, у стані розслідування яких докази свідчать про необхідність припинити кримінальну справу за відсутністю складу злочину і т.д. Ситуації, у яких "стан розслідування" містить досить доказів, складно визначити через відсутність ясно вираженого пункту, в якому починається "достатність". Ґрунтуючись на положеннях двозначної логіки, теорія не в змозі, наприклад, відбити ключовий момент переходу стану ситуації в таку, котра могла б бути оцінена як адекватна рішенню про проведення обшуку. Отже, задача науки пояснити процес розподілу (класифікації) ситуацій.

Для розуміння сутності нечіткої множини необхідно спочатку визначити чітку множину, що являє собою "ємність", яка включає або виключає будь-який наявний предмет. Як приклад можна розглянути розподіл слідчих ситуацій початкового періоду розслідування: множина слідчих ситуацій початкового періоду розслідування, що виникають у справах про економічні злочини, безумовно містить у собі слідчі ситуації, що виникають у справах про злочинні посягання на чуже майно і безумовно не містить у собі слідчі ситуації, що виникають у справах про неекономічні злочини, наприклад злочини проти особи та ін. (рис. 1.1)

Рис. 1.1. Схема розмежування ситуацій, характерних для визначеного класу (групи) злочинів, і ситуацій, що не входять у даний клас

З погляду класичного поняття множини немає такої ситуації, що одночасно належала б множині (класу) ситуацій, що виникають, наприклад, у справах про економічні та неекономічні злочини. При цьому необхідно враховувати, що ряд економічних злочинів може містити елемент, притаманний насильницьким злочинам. Відповідно у ситуаціях, що виникають у справах про такі злочини (ч. 2 і 3 ст. 228 КК), буде мати місце інформація як про економічний злочин, так і про діяння, що містить насильницький елемент. Можуть перетинатися й інші міжвидові елементи характеристик слідчих ситуацій.