Розкриття сутності явища передбачає вивчення його зв'язків, відносин і внутрішніх законів, що визначають основні риси і тенденції розвитку явища як матеріальної системи [278][1]. У свою чергу, як відзначається, "визначення … розкриває сутність досліджуваного предмета, дає відповідь на питання про те, чим є даний предмет" [102][2].

Вивчення криміналістами явища, названого слідчою ситуацією, поставило перед наукою питання про його сутність, криміналістичну природу. Перше визначення "слідчої ситуації" було введено в науковий обіг О.Н. Колесніченком у 1967 році [142][3].

При з'ясуванні сутності слідчої ситуації необхідно усебічно вивчити її складові елементи, їх взаємозв'язки, напрямки розвитку, підстави вибору і реалізації дій, як способу вирішення і подолання складної ситуації, переходу від однієї ситуації до іншої. Необхідно досліджувати процеси, що відбуваються в системі "ситуація " дія". Як справедливо зауважує Т.С. Волчецька: "Варто вивчати структурну основу ситуацій, а також досліджувати особливості основних компонентів, що складають основу будь-якої ситуації. Нарешті, знайти методологічно правильний підхід до наукового вивчення, дослідження і пізнання ситуації, до аналізу практичних шляхів і способів керування ситуаціями" [63][4].

Основні положення про сутність, структуру такого загального явища, як ситуація можуть бути застосовані до слідчих ситуацій, процесуальних ситуацій і юридичних ситуацій взагалі. Слідча ситуація має специфіку відносно загальнонаукового, сугубо соціологічного або психологічного розуміння ситуації і полягає в визначальній ролі впливу на неї факторів кримінально-правового, кримінально-процесуального, кримінологічного, криміналістичного, оперативно-розшукового характеру. А для того щоб установити криміналістичну сутність, необхідно знайти специфічні підстави для визначення, що базуються на закономірностях процесу розслідування злочинів.

Результати досліджень слідчої ситуації викладені в наукових працях провідних українських і російських вчених: О.Я. Баєва, В.П. Бахіна, Р.С. Бєлкіна, І.Е. Биховського, О.М. Васильєва, Т.С. Волчецької, І.Ф. Герасімова, В.Г. Гончаренка, Л.Я. Драпкіна, А.В. Дулова, В.А. Журавля, А.В. Іщенка, Н.І. Клименко, О.Н. Колесніченка, В.О. Коновалової, В.Г. Лукашевича, Г.А. Матусовського, В.Ю. Шепітька, М.П. Яблокова та інших науковців.

На перших етапах розвитку криміналістики поняття слідчої ситуації не виділялося, а його окремі елементи включалися у визначення понять "вихідні дані", "типові випадки", "обставини, що підлягають установленню" і т.п. Як справедливо відзначається: "у криміналістичній літературі крім поняття "слідча ситуація" іноді як синоніми використовують такі поняття, як: "кримінальна ситуація", "ситуація розслідування", "ситуація на місці події" <…> слідча ситуація найбільше повно відповідає вкладеному в неї змісту" [93][5]. Специфічний характер таких факторів (умов), як обстановка і стан розслідування почали виділяти в роботах 50 — 60-х років минулого століття, присвячених тактиці і методиці розслідування злочинів. Обставини, що підлягають встановленню, звичайно пов'язувалися з початком розслідування. У зв'язку з цим акцентувалася залежність первісних слідчих дій від конкретних обставин [217][6], а також важливість визначення мінімуму фактичних даних, без якого не можна вирішити питання про наявність або відсутність достатніх основ для порушення кримінальної справи, а при плануванні розслідування зробити вибір основного напрямку розслідування, обумовленого обсягом і характером вихідних даних [33][7]. Р.С. Бєлкін пише про ситуаційний характер роботи з доказами і прояв закономірностей, "керуючих" такою діяльністю, розглядає деякі аспекти проблеми слідчої ситуації, важливі для з'ясування співвідношення понять організації і методики розслідування [17][8].

Розвиток ситуаційного підходу до рішення задач розслідування сприяв удосконаленню змісту і структури методики розслідування, появі самого поняття слідчої ситуації, а в ході дослідження проблеми слідчої ситуації в цілому визначилися дві основні складові її змісту: "обстановка розслідування" і "стан розслідування".

Узагальнення даних криміналістичної літератури, присвяченої проблемі слідчої ситуації, вивчення слідчої практики дозволяє з'ясувати зміст цього поняття, співвідношення зі складовими елементами його структури: "обстановка розслідування" і "стан розслідування".

Розвиток уявлень про сутність слідчої ситуації та її структуру можна простежити шляхом аналізу різних позицій криміналістів з урахуванням генезису думок у наступних висловлюваннях авторів. Важливо також враховувати, що думки вчених, що приводяться, нерідко торкаються суміжних проблем, пов'язаних із сутністю слідчих ситуацій. Слід також зазначити, що деякі автори визначення сутності слідчої ситуації пов'язують із виділенням у ньому одного з двох складових елементів. Інші криміналісти, не виділяючи той або інший елемент, дають більш широке трактування. Зазначені обставини передбачають більш повне висвітлення широкого кола суджень різних авторів з виділенням з них трьох основних груп.

До першої групи відносяться визначення, що характеризують слідчу ситуацію переважно як обстановку розслідування.

Одне з коротких визначень такого роду зводилося до того, що слідчою ситуацією називалася сукупність даних, що характеризують обстановку, у якій слідчому слід діяти [294][9].

У більш розгорнутому вигляді слідча ситуація розглядається як категорія криміналістики, яка представляє собою модель реальної обстановки розслідування злочинів, що характеризує: а) особливості прояву закономірностей виникнення і збереження інформації, пов'язаної з готуванням, вчиненням і прихованням злочинів, і можливостей її переробки і використання слідчим при розслідуванні криміналістично визначених видів злочинів; б) сутність потенційного конфлікту між інтересами слідчого й осіб, тим чи іншим чином причетних до розслідування злочинів, і зв'язані з цим види і форми їх протидії слідчому у встановленні істини при розслідуванні, а також дії слідчого по подоланню цієї протидії [11][10].

У цьому ж плані слідча ситуація визначалася як сукупність реально існуючих умов і обставин, що утворюють конкретну обстановку, в якій відбувається розслідування, діють слідчий і інші учасники процесу, інформація про ситуацію утворює характеристику слідчої ситуації [135][11].

Стосовно методики розслідування, наприклад розкрадань, слідча ситуація визначається як інформаційна обстановка, що склалася на визначений момент розслідування [125][12].

Таким чином, під конкретною слідчою ситуацією запропоновано розуміти сукупність умов, що об'єктивно складаються в процесі розслідування злочинів і утворюють своєрідну реальну обстановку на його певний момент, що ставить перед слідчим проблему вибору відповідного напрямку подальших дій і прийняття конкретних рішень. Окремі автори розглядають дане поняття стосовно задач типізації слідчих ситуацій, визначаючи останні як наукове поняття (криміналістичну категорію), що узагальнює сукупність даних про комплекси визначених загальних умов, які трапляються при розслідуванні окремих видів або однотипних груп злочинів. У цьому розумінні дана ситуація, будучи результатом узагальнення практики, здобуває важливе науково-методичне значення, використовується для розробки криміналістичних методик розслідування окремих видів злочинів. У зв'язку з цим конкретна слідча ситуація визначається як об'єктивна обстановка (сукупність реальних умов), що складається незалежно від свідомості особи, яка провадить розслідування [193][13].

Деякі автори дають подвійне визначення слідчої ситуації, що розглядається як:

1. комплекс даних, що характеризують обстановку розслідування на визначеному етапі;
2. сукупність об'єктивно існуючих факторів, обстановки, що склалася на визначеному етапі розслідування [282][14].

На думку авторів підручника "Криміналістика", "слідча ситуація — це пізнана слідчим сукупність умов, у яких на даний момент здійснюється розслідування" [180][15].

Стосовно окремих методик розслідування відзначено, що "на тому або іншому етапі діяльності слідчого по розслідуванню підпалів виникають різноманітні за складністю слідчі ситуації, які змінюють одна одну і характеризують особливості обстановки відповідного фрагмента розслідування" [216][16].

В іншій роботі підкреслюється, що слідча ситуація складається під впливом об'єктивних і суб'єктивних факторів сукупності умов, у яких здійснюється розслідування [137][17].

Р.С. Бєлкін у "Курсі криміналістики" [17][18] зробив огляд визначень слідчої ситуації, що є в літературі, у результаті чого сформулював визначення, відповідно до якого слідча ситуація стосовно процесу розслідування має переважно зовнішній характер і являє собою сукупність умов, у яких в даний момент здійснюється розслідування, тобто це та обстановка, у якій протікає процес доказування.

До другої групи відносяться визначення, згідно з якими слідча ситуація формується переважно під впливом зібраної в справі інформації, що характеризує стан розслідування.

У найбільш загальному вигляді слідча ситуація визначена як сукупність фактичних даних, що відображують істотні риси події, якою вона уявляється на тому або іншому етапі розслідування злочинів [68][19]. Надалі автором змінений підхід до проблеми і слідча ситуація була визначена як обстановка, що складається в результаті порушення кримінальної справи та її вирішення, власне кажучи, відповідно до завдань кримінального судочинства, що об'єктивно відображає внутрішній стан, хід і умови розслідування на основі системи фактичних та інших даних [69][20].

На думку О.М. Васильєва, "під слідчою ситуацією доцільно розуміти в криміналістиці хід і стан розслідування, сукупність встановлених і підлягаючих встановленню обставин, значення і складність тих та інших, ступінь вирішення інших задач розслідування на даний момент, з чого, так би мовити, "на виході" створюються уявлення і висновки про подальший хід розслідування та його першочергові задачі" [49][21].

У працях О.Н. Колесніченка слідча ситуація визначалася як характеристика об'єктивного положення в розслідуванні злочину, обумовленого (у першу чергу) наявністю тих або інших доказів, оперативної інформації. У зв'язку з цим він писав, що в здійсненні принципу індивідуальності розслідування можуть бути виділені такі два основних елементи: а) аналіз і оцінка слідчої ситуації; б) вибір найбільш ефективної системи прийомів розслідування [143][22].