• можливість моделювання в процесі пізнання слідчих ситуацій;
• можливість моделювання способів вирішення слідчих ситуацій [63][63].

Рівень формування, існування, розвитку ситуації визначається як суб'єктними (вид, кількість суб'єктів, що приймають участь у ситуації), так і предметними (сутність протиріч, складностей, предмет конфлікту) елементами ситуації, що виникають у розслідуванні злочинів.

Необхідно виділити суб'єктний фактор слідчої ситуації. У цьому плані ситуації звичайно характеризуються відносинами, що складаються між слідчим і іншими особами, визначеними главою третьою КПК "Учасники процесу, їх права і обов'язки" в частині, що стосується розслідування: 1) ситуації, що складаються у слідчого при провадженні процесуальних дій; 2) ситуації, що складаються у слідчого при контактах з начальником слідчого відділу, прокурором, судом; 3) ситуації провадження розслідування в справі декількома слідчими в рамках ст.ст.114, 119 КПК.

Інший рівень слідчих ситуацій характеризується контактами, що відбуваються між органами розслідування різних відомств, а також при їх взаємодії[64] з іншими органами державного управління. У даній роботі взаємодія розглядається як високий ступінь консолідації сил і засобів правоохоронних і контролюючих органів, наділених законом відповідними повноваженнями (у числі яких — один з основних її видів: взаємодія слідчого і оперативно-розшукових органів) у різних сполученнях і ступені участі в залежності від виду розслідуваного злочину, складності вирішуваних задач, необхідності використання відповідних засобів, прийомів і методів. При цьому виникають наступні види ситуацій взаємодії: 1) слідчих одного або різних органів розслідування (ст.118 КПК) або при контактах слідчого з оперативно-розшуковими органами (ч.3 ст.114 КПК; ст.4; п.4 ст.7 Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність"); 2) між слідчим і іншими правоохоронними або контролюючими органами (податкові, митні та інші органи); 3) між слідчим і органами державного управління.

Є ситуації, що складаються на рівні взаємодії між центральними апаратами правоохоронних органів України і правоохоронних органів інших держав у рамках міжнародних договорів про правову допомогу і правові відносини у цивільних і кримінальних справах, що регулюють процедури обміну інформацією, проведення процесуальних дій та ін. Такого роду ситуації особливо часто виникають при розслідуванні багатоепізодних, складних економічних злочинів, і пов'язані, як правило, з необхідністю проведення різних слідчих дій на території іноземних держав.

Між відповідними рівнями ситуацій існують визначені (правові та інші) зв'язки, що створюють загальний ситуаційний фон (тут виявляється соціологічний компонент структури слідчої ситуації), що відображує конкретний історичний, соціальний, економічний і правовий контекст. Останній серйозно впливає на кінцеві висновки при аналізі тієї або іншої слідчої ситуації.

У дослідженні сутності слідчої ситуації важливим залишається питання про криміналістичну її природу: тактико-криміналістичну, методико-криміналістичну або таку, що обіймає обидва напрямки.

Стосовно питання про те, до якого розділу — криміналістичної тактики чи до криміналістичної методики — відноситься як об'єкт наукового дослідження слідча ситуація, Р.С. Бєлкін писав, що "у цьому аспекті слідча ситуація відноситься до числа понять криміналістичної тактики і вже в цій якості, як і інші тактико-криміналістичні поняття, реалізується в криміналістичній методиці. … Для того щоб бути використаними у криміналістичній методиці, слідчі ситуації мають потребу в типізації, тому що конкретні окремі методики розраховані саме на типові слідчі ситуації, подібно тому, як вони враховують типові слідчі версії…" [17][65] (підкреслено С.В).

Іншу позицію займає І.А. Возгрін, на думку якого "поняття слідчої ситуації є необхідною і важливою частиною теорії криміналістичної методики розслідування злочинів", на підставі чого розгляд слідчих ситуацій було включено ним у розділ криміналістичної методики [58, 59][66] (підкреслено С.В.).

Виділяючи ситуації окремих слідчих дій, В.Ю. Шепітько відзначає, що в загальній проблемі слідчої ситуації варто розрізняти ситуації, що характеризують розслідування в цілому, і такі, котрі виникають при проведенні окремих слідчих дій [293][67].

У середині 70-х рр. О.Н. Колесніченко пропонував серед інших виділяти ситуацію, що характеризує положення в розслідуванні злочинів [143][68].

М.П. Яблоков у роботі, спеціально присвяченій слідчим ситуаціям у методиці розслідування, виділяє слідчі ситуації, що визначають зовнішню і внутрішню обстановку якого-небудь моменту, фрагмента (етапу) розслідування і пропонує їх іменувати ситуаціями розслідування або стратегічними слідчими ситуаціями, а серед найбільш важливих методичних основ систематизації слідчих ситуацій указує типовість, інформаційну складність і повноцінність, ступінь психологічної напруженості [302][69].

Дійсно, дані ситуації, в основному, мають стратегічний характер (що відноситься до розслідування в цілому, спрямований на подолання створюваної протидії, прийняття слідчим рішень вибору відповідних дій у вирішенні задач розслідування), комплексний характер, що знаходить своє відображення і опис у криміналістичних методиках розслідування окремих видів злочинів. У цьому зв'язку важливо відзначити, що питання криміналістичної стратегії є досить актуальними сьогодні. Так, А.В. Дулов указує, що криміналістична стратегія вивчає загальні характеристики діяльності по розслідуванню. Як елементи такої діяльності запропоновано: а) виявлення союзників і основи взаємодії з ними; б) вивчення загальних моделей і методів розслідування; в) вивчення загальних рекомендацій з організації процесу розслідування; г) вивчення процесів протидії та засобів їх подолання та ліквідації [178][70].

Вивчення природи і структури слідчої ситуації дозволяє зробити висновок про сутність даного явища, що виявляє себе в декількох основних аспектах:

1) криміналістична сутність слідчих ситуацій виявляється в специфіці обстановки і стану розслідування в процесі їх формування, розвитку і вирішення;

2) соціолого-правовий аспект полягає в тому, що слідча ситуація розвивається і складається в рамках, установлених чинним законодавством (матеріальним і процесуальним) при відповідному рівні сформованих відносин;

3) інформаційно-психологічний аспект полягає в тому, що всяка ситуація представляється у вигляді сприйнятої слідчим сукупності даних, що характеризують стан і обстановку розслідування, використовуваних для оцінки і моделювання як слідчих ситуацій, так і засобів їх вирішення відповідними методами.

Викладене дозволяє визначити слідчу ситуацію як сукупність сформованих на певному етапі умов - стану й обстановки — розслідування, сприйнятих, оцінюваних і використовуваних слідчим для вирішення тактичних завдань і досягнення загальних (стратегічних) цілей розслідування.