Ці офіційні документи мають важливе значення для вияснення деталей виникнення на теренах Російської імперії комерційних судів, перший з яких було створено в Одесі. З вищесказаного випливає, що навіть у недавно заснованому місті вже було створено магістрат з особливим торговим судом, який потім було перетворено в установу, що відповідала потребам місцевої торгівлі.

21 травня 1799 року іменним указом було підтверджено, щоб ,Одесскому магистрату, во всех отношениях дел своих, пребывать в положении, присвоенном городам Риге и Ревелю, на правах коих он утвержден, [65, № 18974]. Коли ж Олександр І зрозумів, що права і закони Ризького і Ревельського магістратів були штучно нав'язані Одесі і ,ни с существом общего управления губерний, ни с самим устройством, правилами и обычаями граждан, в нем обитающих, не могут быть сообразны,, він наказав Одеському магістрату керуватися у майбутньому не іноземними, а загальними для всієї Російської імперії законами: ,по коим вершить впредь как суд, так и расправу, [66, № 10322]. Цією постановою були ліквідовані розбіжності між жителями Одеси різних національностей щодо чужого для них шведського і німецького судочинства.

Але створювати комерційний суд у Одесі влада не поспішала. Іменним указом від 1 травня 1803 року Одеському градоначальнику дюку де-Рішельє відповіли, що ,установление коммерческой расправы в Одессе было бы, конечно, вещь желательная; но трудность осуществления такого учреждения в городе, населенном иностранцами всех наций, еще прочно не водворившимися, понуждает отложить меру сию до дальнейшаго исследования, каким образом наиудобнее в действо ее произвести возможно будет, а до того времени попечительность и пример ваш да заменят неудобства по части правосудия, до сего времени, конечно, существовавшия, [67, № 20740].

Майже одночасно, 9 травня 1803 року подібна відповідь була дана Таганрозькому губернатору і градоначальнику Дашкову. В указі на його ім`я говорилося, що Таганрог має давню історію і більш осіле населення, ніж в інших портах Чорного моря, але не має належного порядку і справедливості у правосудді, і скарги торговців показують, що на це треба звернути особливу увагу, щоб не відвернути іноземців від цього порту. Але, знову ж таки, створення комерційного суду у Таганрозі, як і в Одесі відкладалося на майбутнє.

Відбулося це 10 березня 1808 року, коли було затверджено Устав комерційного суду для Одеси. У доповіді міністра юстиції з цього питання пояснювалося, що імператорським указом міністру юстиції і міністру внутрішніх справ було наказано підготувати проект Уставу комерційного суду для міста Одеси, враховуючи при цьому всі обставини, які могли б сприяти поширенню торгівлі на півдні Російської імперії. Для цього передписувалося запросити до співпраці градоначальника Одеси дюка де-Рішельє, який мав надати відповідні відомості до проекту Уставу. В доповіді міністра юстиції підкреслювалося, що законодавчою комісією були ,взяты правила, принятыя большею частью в знатнейших торговых городах Европы, [68, № 22886].

Останні слова цієї доповіді, у зв`язку з застосуванням згодом Уставу Одеського комерційного суду у інших портових містах склали думку, що комерційні суди були запозичені з Заходу. Але, викладені вище свідчення про існування торгових судів у нас з найдавніших часів дозволяють відкинути цю точку зору.

Майже одночасно з затвердженням Уставу Одеського комерційного суду указом сенату від 12 травня 1808 року було передписано ,учредить в Таганроге коммерческий суд на таком точно основании, как оный назначен в Одессе, [68, № 23018]. Іменним указом Сенату 1 квітня 1819 року був створений комерційний суд в містечку Рені для Бессарабської області ,на тех же правилах, как и в Одессе, [69, № 27750]. Іменним указом від 27 жовтня 1819 року був заснований комерційний суд у Феодосії ,на таком точно основании, как оный установлен в Одессе и Таганроге, [69, № 27957]. Знову ж таки, іменним указом Сенату від 23 січня 1820 року ,на таком же точно основании, как в Одессе, був запроваджений комерційний суд в Архангельську [70, № 28109].

На цьому затвердження комерційних судів на зразок Одеського на теренах Російської імперії припинилося. До жодного з внутрішніх міст держави цей досвід застосований не був, що вказувало на обслуговування цими судами переважно проблем, які виникали у портових містах і були пов`язані з особливостями зовнішньої торгівлі.