Поглиблення інтеграційних процесів у сфері міжнародних економічних відносин, зростання рівня взаємозалежності країн, неможливість оцінки впливу науково-технічного прогресу на розвиток світового господарства призводять не лише до розвитку нових форм міжнародної економічної співпраці, а й до ускладнення механізму їх правового регулювання. Нові правові норми, що виникають у зв'язку з цим, та інститути співробітництва з економічних питань, не тільки є важливим доповненням до існуючих раніше правових галузей, а також призводять до створення нових [28; С. 92]. Ці процеси мають вирішальний вплив на систему права, що регулює міжнародні економічні відносини. Оскільки ускладнення предмету правового регулювання є причиною появи нових правових комплексів, то сьогодні стоїть нагальне питання про систему правового регулювання міжнародних економічних відносин. Говорячи про вплив предмету регулювання на систему права, що його регулює, треба зазначити, що міжнародні економічні відносини самі перебувають під зворотнім впливом. Роль правового впливу, як специфічної форми "упорядкування та стимулювання" [29; С. 16] регульованих відносин, піднімає питання систематизації численних правових форм такого впливу.

Процес глобалізації економіки, що визнається важливим фактором розвитку світового господарства [30; С. 163], є економічною передумовою актуальності досліджень. Тому зміна міжнародних відносин і відносин усередині держави (як важливого суб'єкта міжнародної економіки) і пов'язане з цим реформування системи міжнародного та національного права є правовою передумовою до вивчення системи правових норм, що регулюють зовнішньоекономічні та зовнішньоторговельні зв'язки країни.

Правовий режим міжнародної торгівлі (у діапазоні між лібералізацією та протекціонізмом) залежав від підходу до ролі держави в економіці. У ХІХ ст. панівною була концепція "деполітизації економіки" (А. Сміта, Д. Рикардо та ін.), відповідно до якої роль держави зводилася лише до контролю за правилами гри в економіці. Визнавалося, що держава не має брати участь у міжнародних економічних відносинах [31]. У другій половині ХХ ст. офіційною стала доктрина державного регулювання економіки (Дж. Кейнс). Держава значною мірою повернулася в бік економіки - як національної, так і міжнародної.

Сьогодні в економічній та зовнішньоекономічній політиці провідних розвинених країн має місце сполучення економічної лібералізації з відчутним державним регулюванням. Тільки зараз держава вже не така вільна у виробі між лібералізацією і протекціонізмом. Сучасне міжнародне економічне право закріпило лібералізацію як принцип та встановило певні межі для заходів протекціонізму.

Економічні відносини як "міжнародні" існували в усі часи. Міжнародне економічне право починається з міжнародного торговельного права [32]. Поступово до сфери міждержавної взаємодії залучаються нові майнові, вартісні, господарські фактори, що спричиняє розширення об'єктної сфери правового регулювання міжнародних господарських відносин. Міжнародне торговельне право переросло само себе, ставши правовим забезпеченням лише одного з напрямів співпраці у міжнародних економічних відносинах. З часом системності та універсальності набули й інші напрями: фінансове, інвестиційне право та ін.

Зі створенням Світової організації торгівлі було дано імпульс розвитку не тільки міжнародному торговельному праву, а й міжнародному економічному праву в цілому. ГАТТ являє собою майже універсальний механізм інтернаціоналізації питань внутрішньої компетенції держав, що стосуються міжнародної торгівлі. СОТ - це механізм правового регулювання питань, коло яких вийшло за межі проблематики міжнародної торгівлі й належить до сфери міжнародних економічних відносин.

Слід зазначити, що в закордонній юридичній літературі інтенсивна розробка концепцій правового регулювання міжнародних економічних відносин почалася у другій половині ХХ ст., при цьому використовувалися два підходи: вузький та широкий. У широкому розмінні міжнародне економічне право - це сукупність норм, що регулюють економічні операції будь-якого виду, за умов, що ці економічні операції виходять за межі правової системи однієї держави, тобто включають до кола суб'єктів усіх учасників міжнародних економічних відносин. У вузькому розумінні міжнародне економічне право - це сукупність норм, що регулюють міждержавні економічні відносини, тобто відносини у публічно-правовій сфері. Іншими словами, міжнародне економічне право виступає як галузь міжнародного права, тобто до його суб'єктів належать тільки держави та міжнародні організації.

У руслі першого (вузького) підходу розробка здійснювалася досить ізольовано, без зв'язку з іншими концепціями, тобто предметом аналізу вчених ставала одна із концепцій правового регулювання міжнародних економічних відносин. У руслі другого (широкого) підходу відбувалося обґрунтування концепцій у співвідношенні з іншими концепціями, але при такому підході не приділялося належної уваги глибокому комплексному аналізу місця певної концепції серед існуючих концепцій правового регулювання міжнародних економічних відносин.

З робіт, присвячених розробці виключно однієї з концепцій правового регулювання міжнародних економічних відносин, можна зазначити публікації щодо питань міжнародного економічного права, які мають фундаментальний характер. Серед їх авторів можна назвати П. Верлорен ван Темаата [33], Г. Шварнценбергера [34-37], П. Рейтера [38], П. Піконе [39], П. Фішера [40], Г. Ерлера [41], В. Фікентшера [42], П. Вейля [43], В. Фрідмана [44], М. Беланже [45] та інших авторів [46-48]. Але в закордонній літературі не було єдиної концепції міжнародного економічного права, тому опубліковані з даної проблеми роботи містили досить різні точки зору. Загальновідомою стала колективна праця Д. Карро, П. Жюйара та Т. Флорі "Міжнародне економічне право" [49, 6], широко використовувана у вузах як підручник.

Цілу низку робіт в іноземній літературі було присвячено обґрунтуванню іншої концепції правового регулювання міжнародних економічних відносин. Можна згадати, зокрема, роботи, в яких розроблюється концепція так званого lex mercatoria [50-53]. Значний внесок у розвиток цієї концепції зробили вчені К. Шміттгофф [54, 55, 14], Р. Болдуін [56], В. Томас [57]. У закордонній літературі також розробляються такі галузі, як транснаціональне право [58-60], інвестиційне право [61], міжнародне антитрестове право [62], міжнародне валютне право [63], право багатонаціональних підприємств [64], міжнародне банківське право [65], міжнародне контрактне право [66] та ін.

З іншого боку, в іноземній літературі можна виділити роботи, в яких міститься широкий підхід до аналізу системи правового регулювання міжнародних економічних відносин. Так, наприклад, питання співвідношення міжнародного економічного права та lex mercatoria розглядалися у працях Е.-У. Петерсманна [67, 68] та І. Сейдл-Хохенвельдерна [69]. Проблема співвідношення міжнародного економічного права та міжнародного права розвитку аналізувалася у докторській дисертації Р. Бермежо [70], у книзі професора університету Маямі Ф.В. Гарсія-Амадора [71] та в працях інших вчених [72-74]. Також можна знайти роботи, в яких розглядалося співвідношення права міжнародної торгівлі та lex mercatoria [75]. Серед праць більш загального характеру, в яких досліджувалися системи міжнародно-правового регулювання міжнародних економічних відносин, можна назвати роботи Д. Кунца [76], В. Фрідмана [77] та інші. Завершуючи огляд зарубіжної літератури, можна зазначити, що здебільшого аналіз системи правового регулювання міжнародних економічних, в тому числі торговельних, відносин був розподілений у межах окремих концепцій. При цьому, якщо і проводився системний аналіз кількох концепцій, то він мав, швидше, обмежений характер.

Особливу увагу хотілось би звернути на розробки у сфері регулювання міжнародної торгівлі вчених-еконмоістів, а саме: П. Кругмана та М. Обстфельда [78], А. Кірєєва [31], В. Фомичева [79], Н. Левинцева [80], Ф.Рута та А. Філіпенко [81], Д. Сакса та О. Пивоварського [82], О. Білоруса [83], М. Кордена [84,85] та інших [86-88].

Звертаючись до радянської та пострадянської правової науки, необхідно підкреслити, що в ній ще не отримали відповідного втілення питання правового регулювання міжнародних економічних (торговельних) відносин, їх механізму та інструментарію, бо основна увага приділялася міжнародному економічному праву. Вітчизняні вчені-правознавці, хоч і з запізненням, намагалися приділити увагу тим чи іншим аспектам міжнародного правового регулювання зовнішньоекономічних відносин. У вітчизняній науковій літературі широкий підхід був започаткований В.М. Корецьким [89, 90], хоча у подальшому він не став розвивати свою концепцію [30; С. 166]. У другій половині ХХ ст. саме питання про міжнародне економічне право було поставлено Г.І. Тункіним [91] та Є.Т. Усенко [92]. З ідеєю про міжнародне торговельне право як галузь міжнародного права виступили Г.М. Вельямінов [32] та В.І. Лісовський [93]. Як вже зазначалося, за кордоном право міжнародних господарських відносин, всесвітнє економічне право досить поширені. Така ж ідея була висунута і в деяких сучасних російських наукових дослідженнях [94].

Водночас цілу низку робіт було присвячено іншим концепціям міжнародного торговельного права, міжнародного валютного права, як сукупності приватноправових та публічно-правових норм. Серед них збірка статей "Міжнародне торговельне право: деякі питання теорії та практики" [95], "Міжнародне валютне право" А.Б. Альтшулера [96], "Інвестиційне право" А.Г. Богатирьова [97], "Міжнародне банківське право" Н.Ю. Єрпилєвої [98], робота В.І. Шаповалова [99] та інші [100]. Аналіз окремих правових концепцій правового регулювання міжнародних економічних відносин міститься у низці публікацій в періодичних виданнях [101-103]. Але, як зауважував В.М. Шумілов, на жаль, у сучасній правовій літературі спеціального розгляду правового регулювання зовнішньоекономічних відносин та їх механізму (за окремими винятками [104, 105]) не проводилося [103; С. 141].

Подальший розвиток ідей міжнародного економічного права та його складових здійснено у працях Г.Є. Бувайлика [106], М.М. Богуславського [107], Г.М. Вельямінова [108], Б.І. Кучера [109], В.П. Шатрова [110], В.М. Шумілова [111, 112], В.Ф. Опришка [113, 114], Л.Д. Тимченка [115], А.А. Мережка [116], І.І. Дахна [117] та А. Тинеля, Я. Функа, В. Хвалея [118] та ін.

Сьогодні СОТ можна вважати великим та розвиненим міжнародно-правовим інститутом міжнародного торговельного права, що у свою чергу є підгалуззю міжнародного економічного права, про що йдеться в Передмові [119] до аналітичного огляду основних угод СОТ та певною мірою висвітлюється в інших працях В.М. Шумілова [120] та І. В. Зенкина [121]. Крім того, аналіз тих чи інших аспектів міжнародного економічного права міститься у підручниках та курсах міжнародного права [30, 122-124]. Окремо слід згадати про виникнення терміну "зовнішньоекономічне право" [125], який ще не увійшов до наукового та нормативного обігу. Для закріплення його у законодавстві та інших джерелах потрібно вирішити цілий комплекс питань регулювання зовнішньоекономічної діяльності як правового так і не правового характеру [126-129].

Вивчення правової літератури доводить, що концепції правового регулювання міжнародних економічних відносин не були самостійним предметом дослідження, а зводилися до критики закордонних теорій. Лише починаючи з 90-х років ХХ ст. аналіз закордонних концепцій став змінювати свій характер і почав здійснюватися в дусі наукової дискусії [130].