Правова норма ст.14 Закону про зразки представляє найбільший інтерес, оскільки визначає спрощену процедуру охорони короткострокових промислових зразків. Законодавством України така процедура не передбачена взагалі.

Положення п. 3 ст. 37 Закону про зразки обмежує права власника на промисловий зразок, що зберігається в таємниці, в частині можливості пред'явлення вимог до порушника до публікації відомостей про промисловий зразок.

Стаття 73 Закону про зразки відносить розголошування таємниці зберігання до кримінальних діянь: "якщо особа, що є або було посадовцем Патентного відомства, розкрила або незаконно застосувала зразок, описаний в заявці, про яку ця особа дізналась в ході виконання своїх службових обов'язків, та ця особа піддається тюремному ув'язненню строком до одного року або штрафу до 50 тис. ієн".

Головна відмінність законодавства Японії від законодавства України щодо охорони прав на промислові зразки це чітко передбачена відповідальність. Законодавство Японії заслуговує на особливу увагу та вивчення саме в частині суворих санкцій та складу правопорушення щодо порушення прав інтелектуальної власності. На сьогодні, головною проблемою в Україні залишається низький показник притягнених правопорушників до адміністративної відповідальності за порушення прав інтелектуальної власності. Що пояснюється не відсутність правопорушень, а прогалинами в законодавстві та невідпрацьованим механізмом накладення стягнень. Недостатнім розумінням даної проблеми, відсутністю спеціальних знань у працівників відповідних органів та недостатнім кадровим забезпеченням.

В лютому 2000 р. в Італії був прийнятий Legislative Decree (Amendment) (далі - Закон), що ввів радикальні зміни в чинну в країні систему охорони промислових зразків [83]. Закон передбачає перегляд критеріїв охороноспроможності промислових зразків, визначаючи їх як новизну і індивідуальні властивості, які виникають у користувача при загальному враженні. Крім того, була введена охорона окремих частин виробу незалежно від охорони об'єкту в цілому, якщо ці частини видимі для споживача при звичайному використанні цього об'єкту. Термін дії охорони продовжений з 15 до 25 років максимально з можливістю багаторазового продовження в межах цього терміну тимчасовими проміжками по 5 років.

Зауважимо, що відповідно до чинного Закону України "Про охорону прав на промислові зразки" від 23 грудня 1993 року строк охорони не може перевищувати 15 років [23]

Було виключено заборону на спільну охорону об'єкту з використанням авторського і патентного права, згідно якому допускалося використання для охорони промислових зразків тільки законодавства про промислову власність, внаслідок чого заявник може претендувати і на авторські права, якщо зразок є результатом творчості і має певну художню цінність.

В січні 2002 р. в Угорщині набув чинності новий закон про охорону промислових зразків Designs Act 03/07/2001 [84], цілком відповідний Директиві Європейського парламенту 98/71 ЄС (далі - Директива) [85], в якому статті про вичерпання патентних прав і пільговий термін сформульовані згідно ст. 6 і 15 Директиви, а також прийняті рекомендовані формулювання критерійних умов промислових зразків, можливість охорони як частин, так і групи промислових зразків, визначений термін охорони на 5 років з багатократним продовженням - 4 рази по 5 років і ін., і також прийнятий принцип кумуляції з авторським правом.

Особливістю закону Канади про промислові зразки (Звід законів Канади, глава 150) [86], який також відноситься до Англійської правової системи, є комбінована реєстраційно-перевірочна система здійснення охорони,

Згідно ст. 5 Закону Канади по будь-якому заявленому промисловому зразку проводиться експертиза, "щоб встановити, чи схожий він на який-небудь інший вже зареєстрований зразок". Зміст критерію, який визнаний терміном "схожий", розкритий в ст. 6 Закону Канади: "зразок тоді не має близької схожості з яким-небудь вже зареєстрованим зразком, якщо його не можна з ним спутати". Така урізана форма експертизи промислових зразків все ж таки дозволяє з достатніми підставами віднести систему охорони до перевірочного типу (звану також спрощено-перевірочну) по типу системи охорони товарних знаків. Така система може бути відзначена як компромісний варіант між власне перевірочною і власне реєстраційною системами, яка може бути використана для охорони виробів, у тому числі сезонних, легкої промисловості. Разом з тим системи охорони промислових зразків з урізаною експертизою показали свою життєздатність разом із законодавчо прописаними положеннями про представлення заявником декларації (присяги) про не запозичення промислового зразка, заходами адміністративного регулювання і судового розгляду, а також в умовах процедурного механізму взаємодії відомчої і судової практики, що склався.

Аналіз законодавства зарубіжних країн виявив, що загальна тенденція розвитку світових систем правової охорони промислових зразків в промислово розвинутих країнах полягає в сприйнятті промислового зразка як "правового гібрида" і визначається як будова багатоваріантної системи з гарантованою можливістю вибору заявником для кожного конкретного випадку відповідного варіанту охорони [87, с. 72].

Ефективність системи охорони прав на промислові зразки в Україні полягає в забезпеченні збалансованого захисту виключних прав власника охоронного документа, який зацікавлений в прискоренні та зменшенні вартості процедури набуття і захисту прав, так і в забезпеченні прав споживачів, зацікавлених в безперешкодному розповсюдженні нових виробів.

Ідеальним є таке законодавство, яким передбачена така система правової охорони, яка в найменшій мірі впливає на формування вільного ринку. Такими системами правової охорони об'єктів промислової  власності є системи зі швидкими і недорогими процедурами надання правової охорони, адаптовані до специфіки окремих галузей промисловості і які передбачають аналогічно адаптовані до національних особливостей цих галузей алгоритми перевірки відповідності об'єкта встановленим вимогам.

В першу чергу це стосується промислових зразків в галузі легкої промисловості і речей повсякденного вжитку. Охорона таких промислових зразків виключно патентним законодавством з обов'язковою перевіркою відповідності вимогам патентно здатності на основі світової новизни занадто довга та неадекватно дорога.

Аналіз систем правової охорони промислових зразків без перевірки відповідності вимогам патентоспроможності, які існують в промислово розвинутих країнах і тенденцій розвитку цих систем виправдовують існування в Україні явочної системи патентування. Є доцільним для удосконалення патентного законодавства країн де відсутня подібна можливість для заявників, створення методичних розробок для використання в рамках національних патентних відомств.