Ступінь впливу держави та її роль у впорядкуванні та контролі у даній сфері не завжди є однаковою, і на сучасному етапі актуалізуються питання призначення, мети, завдань, функцій та принципів адміністративно-правового регулювання, основних меж його впливу, та співвідношення державного, зокрема адміністративно-правового, регулювання з державним управлінням у сфері охорони прав на промислові зразки.

Проблема визначення сутності та розмежування таких правових категорій, як "державне управління", "державне регулювання" та "адміністративно-правове регулювання" стосовно правовідносин у сфері охорони прав на промислові зразки лежить у площині дослідження загальних категорій: "державне управління", "державне регулювання", "адміністративно-правове регулювання", має важливе теоретичне та практичне значення для нашого дослідження.

У філософії дані категорії - найбільш загальні та фундаментальні поняття, які відображають істотні властивості явищ дійсності та пізнання [27, с. 557]. Це, з одного боку, як зазначає І. Кант, - "родові поняття", від яких виходять інші поняття, а з іншого - первинні та основні форми буття об'єктів пізнання [28, с. 204].

В адміністративному праві такими категоріями, зокрема, є "державне управління", "державне регулювання", "адміністративно-правове регулювання" для визначення змісту яких опрацьовані здобутки вчених різних галузей правової науки, що досліджували і продовжують досліджувати окремі аспекти соціального явища - управління.

Першою серед названих категорій визначене державне управління. Управління досліджується багатьма науками. Економічна наука зосереджує увагу на визначеннях і характеристиці особливостей економічних аспектів управління, юриспруденція - на правових, психологія, соціологія - на соціально-психологічних. У філософії (К. Поппер, К. Ясперс) управління аналізується з позицій проявлення істотних самокеруємих властивостей суспільства. У соціології (М. Вебер, Т. Веблен, Д. Бернхем) доведено існування глибокої кореляційної залежності між станом управління і рівнем впорядкованості процесів суспільного розвитку. Фахівці з менеджменту (Г. Форд, Ф. Тейлор, Г. Емерсон, А.  Файоль) розглядають управління як обов'язкову інтегруючу функцію колективної економічної діяльності. Звідси був зроблений висновок про дуалістичний характер управління: з одного боку, це - ведення спільних справ, класова функція; з іншого - концепція "ідеальної" управлінської бюрократії [29,с. 34].

У етиці, естетиці, педагогіці (Д. Карнегі, Л. Толстой, Ф. Достоєвський) стверджується, що в управлінні реалізуються моральні якості людей.

Управління вивчається з позицій історичного і політичного аспектів. Історичний аспект складається з можливості оцінити роль і місце управління у різних типах людської цивілізації (А.Дж. Тойнбі), при вирішенні різних соціальних, релігійних, національних проблем (М. Карамзін, С. Соловйов, М. Міхайловський). Політичний аспект дозволяє характеризувати можливість управління щодо розподілу цінностей та упорядковування процесів суспільного розвитку. Таки вчені та практики, як Г. Кунц, С. О'Доннел та інші, категорично наполягають на тому, що управління є, насамперед, мистецтвом і базується на науці. Досягненням теорії автоматичного регулювання, інформатики, кібернетики, економіки є висновок про те, що зміст управління зазнає змін залежно від трансформації основних концепцій суспільно-політичного життя кожної держави. У той же час, мистецтво управління містить у собі світові досягнення психології, логіки, риторики, етики, філософії, права [30, с. 15].

Загальновизнаною є думка про те, що найбільш узагальнене поняття управління наведено у кібернетиці. Воно визначається як процес упорядкування системи, приведення її відповідно до об'єктивних закономірностей, що діють у певному середовищі. Система є складною, такою, що розвивається. У ній відбуваються процеси прийому, збору, обробки, зберігання та видачі інформації. Система постає об'єктом управління, критерієм ефективності дії - відповідність закономірностям, що мають об'єктивний характер.

У сучасній економічній літературі для визначення ролі держави в економіці використовуються різні терміни: "державне втручання", "державне управління", "державна економічна політика", "державна регуляторна політика", "державне регулювання". Л. Дідківська визначає державне регулювання економікою, як сукупність форм, методів та інструментів, за допомогою яких держава впливає на діяльність суб'єктів господарювання і ринкову кон'юнктуру з метою створення нормативних умов для функціонування ринку та вирішення складних соціально-економічних проблем суспільства [31, с. 42]. На думку В. Карсекіна більш вичерпним є визначення державного регулювання економікою як сукупності форм, методів, засобів впливу на економіку, що охоплюють економічні відносини, які склалися між суб'єктами та об'єктами регулювання в процесі визначення та реалізації регулюючої мети [32]. Л. Швайка зазначає, що державне регулювання - це комплекс заходів держави, спрямованих на керування поведінкою товаровиробника в напрямі, необхідному для досягнення поставлених органами державної влади цілей [33, с. 37].

У правовій літературі як раніше, так і в сучасних умовах спостерігаються тенденції ототожнення державного управління та державного регулювання (наприклад, роботи В. Колпакова, Ю. Битяка, В. Ківалова, та ін.), при цьому Ю. Тихомиров, В. Авер'янов зазначають про необхідність розмежування даних понять, співвідносити їх як широке поняття (державне регулювання) і складову (державне управління). Як зазначає Ю. Тихомиров, державне регулювання в багатьох наукових працях сьогодення "прив'язують" тільки до економіки, ототожнюючи його з функцією державного управління [34, с. 358], що не можна визнати виправданим.

Межі державного управління, його мета та зміст, перебувають у повній залежності від домінуючих економічних та соціальних відносин [35, с. 27-38]. На сучасному етапі проявляються тенденції до становлення системи державного регулювання, коли безпосереднє втручання апарату управління в діяльність об'єктів зменшується, а управлінський вплив пов'язується із самостійністю тих чи інших структур. Це ніскільки не принижує ролі виконавчої влади в державному управлінні, тим більше, що "між державним управлінням та державним регулюванням принципова відмінність відсутня, оскільки мета їх одна. Управляючи, органи виконавчої влади здійснюють регулювання, а регулюючи - управління. Відмінність полягає у ступені впливу керуючого на керованого та рівні підлеглості або відсутності підлеглості" [36, с. 13].

Термін "державне регулювання" почали широко вживати починаючи з середини 90-х рр. ХХ ст. у наукових дослідженнях, присвячених втручанню держави у ринкову економіку, тим самим акцентувалась увага на особливості цього явища та відмінність його від існуючого в радянському суспільстві державного управління [37]. Згодом цей термін знайшов своє відображення і в нормативно-правових актах, зокрема законах, однак не дивлячись на те, що багато нормативно-правових актів у своїй назві мають словосполучення "державне регулювання", визначення самого поняття "державне регулювання" в них відсутнє.

Звернемося до значення самого слова "регулювання". Термін "регулювання" походить від латинського слова "regulo", що має значення "улаштовую, упорядковую". Приблизно те ж саме тлумачення поняття "регулювати" дається у словнику С. Ожегова: "регулювати - направляти розвиток, рух чого-небудь з метою упорядкувати, систематизувати" [38, с. 412]. Тлумачний словник В. Даля визначає дієслово "регулювати" як "зрівнювати (хід, рух), розміряти, встановлювати в порядку" [39, с. 561]. Автори Словника синонімів української мови надають такий синонім слову "регулювати" як "налагоджувати" (створювати умови для нормальної діяльності, функціонування чого-небудь" [40, с. 543]. Таким чином, можна прийти до висновку, що абсолютна більшість енциклопедій та словників пов'язують значення терміну "регулювання" з процесом щодо впорядкування, створення умов для функціонування чого-небудь.

У свою чергу, Юридична енциклопедія визначає державне регулювання як здійснення державою комплексних заходів (організаційних, правових, економічних тощо) у сфері соціальних, економічних, політичних, духовних та інших суспільних процесів з метою їх упорядкування, встановлення загальних правил і норм суспільної поведінки, а також запобігання негативним явищам в суспільстві. За своєю змістовою сутністю державне регулювання ширше, ніж поняття державне управління, оскільки останнє для досягнення своїх цілей застосовує насамперед адміністративні методи [41, с. 118].

Найбільшу увагу визначенню природи державного регулювання присвятили фахівці, що досліджують питання державного впливу на економічні процеси, зокрема на підприємницький сектор. Так, наприклад А. Ластовецький визначає державне регулювання підприємницькою діяльністю як діяльність органів держави, що спрямована на реалізацію державної економічної політики [42, с. 74] тоді як Т. Кравцова розглядає державне регулювання як окрему галузь державного управління, яка являє собою цілеспрямовану організуючу діяльність органів державної влади, що реалізується за допомогою специфічних, притаманних лише їй правових форм і методів, які держава може застосовувати лише у сфері підприємництва [43, с. 4].

Досліджуючи основні риси державного регулювання сільського господарства в сучасних умовах, З. Павлович та В. Стретович зазначають, що державне регулювання, як і управління - завжди впорядковуюча й організовуюча діяльність. Державне регулювання надає можливість суб'єктам вибору бажаного й вигідного для них варіанту поведінки, спрямованого насамперед на об'єднання та координацію зусиль людей, державних органів, установ, підприємств і організацій різних форм власності з метою вирішення завдань політичного, економічного, науково-технічного і соціального характеру [44, с. 6].

В теорії адміністративного права питання співвідношення  регулювання, управління та керівництва найчастіше здійснюється через  розуміння останніх як відповідних загальних методів державного управління, так наприклад, Т. Коломоєць визначає регулювання як визначення загальної політики й принципів її реалізації через різні напрямки, а керівництво як практичне проведення в життя загальної політики й принципів у відповідній галузі управління, контроль й розробку напрямків діяльності підконтрольних суб'єктів [45, с. 34]. В. Авер'янов зазначає, що на відміну від регулювання та керівництва, управління як метод, знаходить свій прояв у прямому систематичному впливі суб'єкта управління на об'єкт повсякденного оперативного характеру [46, с. 46].

Серед російських вчених-адміністративістів цікавою для нашого дослідження думка Ю. Тихомировим, який вважає державне управління одним із проявів та функцій державного регулювання в широкому розумінні, та визначає його як встановлення та забезпечення державою загальних правил поведінки (діяльності) суб'єктів суспільних відносин та коректування їх в залежності від мінливих умов. Ця функція доповнюється всебічним контролем за виконанням правових вимог, координацією та встановленням загального напрямку діяльності учасників відносин, захистом їх законних інтересів та прав, визначенням та нормативним закріпленням пріоритетів, встановленням порядку ліцензування, реєстрації тощо [47, с. 376]. На погляд Ю. Тихомирова, цілком виправдано розглядати державне регулювання як один із елементів адміністративно-правового впливу, що завжди має правову форму.