Досить складним та у той же час принциповим питанням є форми та методи управління у сфері охорони прав на промислові зразки. Саме завдяки аналізу зазначених категорій можна наочно уяви межи та глибину адміністративно-правового впливу, який здійснюється відповідним суб'єктом регулювання на об'єкти регулювання, встановити той правовий інструментар, що виступає засобом досягнення цілей управління, відмежувати діяльність з охорони прав на промислові зразки, яка регулюється нормами адміністративного права від діяльності, яка підпадає під регулювання інших галузей права.

Форми адміністративно-правового регулювання завжди привертали увагу дослідників, які проводили свій науковий пошук у межах адміністративно-управлінської проблематики, але не дивлячись на це, зазначене питання не втрачає своєї актуальності. З одного боку це пов'язано з тим, що на ниві розвитку науки адміністративного права та теорії управління відбувається логічне переосмислення практики застосування існуючих форм управлінської діяльності, що викликає зміну пріоритетів у користуванні тією або іншою з них, необхідність впровадження у практику державного управління принципово нових форм управління. Так, підтвердження цьому ми знаходимо у Концепції адміністративної реформи в Україні [211, с. 8], де зокрема зазначено, що одним із напрямків адміністративної реформи є формування нових інститутів, організаційних структур та інструментів здійснення державного управління. З іншого боку актуальність дослідження форм управлінської діяльності пов'язується з намагання дисертанта дослідити таку сферу управлінських відносин, яка ще не була піддана ґрунтовному вивченню через призму адміністративно-правових засобів, у тому числі і форм управління.

Отже, переходячи безпосередньо до предмету нашого дослідження спочатку визначимося з доктринальним розумінням категорій "форма", "форма державного управління".

1. Одним із досить розповсюджених прийомів з'ясування сутності того або іншого терміну є його аналіз за допомогою лексичних прийомів. Так, з точки зору лексики форма (від латинського forma) визначається як зовнішній вияв якого-небудь явища, пов'язаний з його сутністю, змістом [212, с. 1328]. Подібні погляди на з'ясування сутності терміна "форма" висловлюють також і філософи, зауважуючи, що будь-яке явище має зміст і форму (форми). Зміст - це сукупність взаємопов'язаних внутрішніх суттєвих для якісної характеристики будь-якого явища його властивостей та ознак, а форма - вираз змісту, спосіб його існування та розвитку. Зміст завжди оформлений, причому форма впливає на зміст, сприяючи або заважаючи його реалізації та розвитку. Зміст обумовлює форму, а форма змістовна [213]. Таким чином, співвідношення змісту і форми діалектичне [173,с. 43].
2. Наведені висновки представників філософської науки, висновки якої, як відомо проявляються у рівній мірі у будь-які сфері життєдіяльності суспільства, дозволили вченим-адміністративістам пристосувати їх до "своїх потреб" і визначити форму управління як спосіб зовнішнього практичного вираження управлінської діяльності. У такому розумінні форми управлінської діяльності дозволяють отримати відповідь на питання, як практично виконуються функції управління, вирішуються управлінські задачі, тобто здійснюється управлінська діяльність [215, с. 299]. Відмітимо, що подібних поглядів на сьогоднішній день дотримується більшість представників науки адміністративного права та теорії державного управління [216, с.120; 217, с.131]. Отже, можна стверджувати, що вчені перебувають у стані консенсусу щодо розуміння призначення категорії "форма управління", але при цьому не можуть дійти єдиної точки зору щодо її термінологічно виразу. Про це свідчить розмаїття термінів, які вживаються для визначення "способу зовнішнього практичного вираження управлінської діяльності". Так, є автори, що у своїх працях ведуть мову про "форму державного управління" [218, с. 28], інші кажуть про наявність "форми реалізації державної виконавчої влади" [219, с.135], "форми діяльності органів публічної адміністрації" [217, с. 45], "форми управлінської діяльності" та "форми виконавчої діяльності" [221, с. 161]. Аналіз наведених позицій свідчить, що за своїм внутрішнім змістом зазначені терміни практично не відрізняються, а отже вони використовуються як синоніми. Однак, у переважній більшості випадків з цим погодитися не можна. Так, необхідно розмежовувати, наприклад, "форму управлінської діяльності", "форму державного управління", з одного боку, та "форму виконавчої діяльності", "форму реалізації виконавчої влади" - з іншого, оскільки вони відповідно відносяться до державного управління та виконавчої влади, які, як доведено у літературі [222, с.191-194], не є тотожними. Відомо, що державне управління є однією із форм здійснення виконавчої влади; є більш широким поняттям щодо виконавчої влади; воно обумовлює якісні характеристики останньої і спостерігається у діяльності усіх гілок державної влади.

Таким чином, не в якому разі не може бути поставлений знак рівності між такими категоріями як "форма управлінської діяльності", та "форма реалізації виконавчої влади", оскільки перша з них є значно ширшою за своїм змістом у порівнянні з другою.

Отже, під формами управління у сфері, що розглядається, необхідно розуміти зовнішньо виражену діяльність суб'єктів управління, яка здійснюється останніми у межах їх компетенції і спрямована на виконання покладених на них завдань з охорони прав на об'єкти інтелектуальної власності.

Із зазначеного визначення видно, що форма управлінської діяльності це завжди зовнішній вияв певних дій, а не самі дії суб'єктів управління. Зазначене зауваження є, на нашу думку, принциповим, оскільки дозволяє розмежувати зміст управлінської діяльності та її зовнішнє виявлення.

Усі форми управління прямо або опосередковано окреслені тими юридичними нормами, за допомогою яких держава регламентує діяльність суб'єктів управління у сфері охорони прав на об'єкти інтелектуальної власності. Це означає, що форми управлінської діяльності обираються суб'єктами управління не навмання, а, як справедливо відмічають деякі автори [223, с.300], відповідно до певних закономірностей. Найбільш суттєвими з них є такі:

• відповідність форми діяльності призначенню та функціям адміністративно-правового регулювання, оскільки форма має відповідати та визначатися змістом адміністративно-правового регулювання;
• відповідність форми діяльності змісту та характеру управлінських питань, які підлягають вирішенню;
• відповідність форми діяльності особливостям конкретного об'єкта адміністративно-правового регулювання;
• відповідність форми діяльності конкретним цілям даного впливу (наприклад, необхідність наявності прямих юридичних наслідків або їх відсутності).

Визначення поняття форм адміністративно-правового регулювання, а також факторів, які впливають на вибір конкретної з них у межах управлінської діяльності, зумовлює необхідність більш конкретно розгляду їх існуючого переліку. На сьогоднішній день у процесі адміністративно-правового регулювання у сфері охорони прав на промислові зразки суб'єкти адміністративно-правового регулювання використовують значну кількість форм управління, які потребують свого належного групування. Проведення класифікації форм управлінської діяльності у зазначеній сфері має як практичне значення - оволодіння усіма формами управлінської діяльності відкриває широкі можливості для більш чіткого та ефективного використання кожної форми і забезпечує вірне поєднання форм у практичній діяльності суб'єктів управління, так і теоретичну цінність - дозволяє більш повно та глибоко розкрити сутність адміністративно-правового регулювання у сфері охорони прав на промислові зразки.

При цьому слід відмітити, що на сьогодні в літературі відсутні єдині, загально визнані критерії класифікації форм адміністративно-правового регулювання, що обумовлює наявність великої кількості їх авторських варіантів. Так, автори підручника "Адміністративне право України", виданого за редакцією Ю.П. Битяка, розрізняють чотири форми управлінської діяльності: видання нормативних актів управління, видання індивідуальних актів управління, проведення організаційних заходів, здійснення матеріально-технічних операцій [216, с. 122]. Шляхом перерахування існуючих форм управління йдуть також і інші вчені, які наголошують на існуванні таких форм: встановлення загальнообов'язкових норм; видання адміністративних актів; укладення договорів; здійснення суспільно-організаційної діяльності; здійснення матеріально-технічних дій [216, с. 301]. Дещо вужче виглядає перелік форм управлінської діяльності, запропонований К. Солянніком, який веде мову про правові, організаційні та матеріально-технічні форми [225, с. 100]. Б.М. Лазарєв, в свою чергу, доводить наявність структурної, процедурної (процесуальної) форм управління, які існують паралельно з іншими формами управління - виданням актів управління, вчинення суспільно-організаційних дій та матеріально технічних операцій [213, с. 6].

Таким чином, викладене свідчить, що питання про форми управлінської діяльності, їх види, критерії класифікації все ще належать до дискусійних. Хоча при цьому можна погодитися з думкою Д. Бахраха про те, що, "не зважаючи на різне трактування питання, яке досліджується, всі адміністративісти розрізняють правові і неправові форми адміністративної діяльності, а вже потім виділяють різновиди першої та другої груп. Відповідно можна вести мову про єдиний в принципі підхід до розуміння і класифікації форм державного управління" [227].

Погоджуючись з викладеною позицію, пропонуємо і у межах нашого дослідження усю сукупність форм адміністративно-правового регулювання у сфері охорони прав на промислові зразки розділити на дві основні групи - правову та організаційну. Підставою для такого розподілу форм адміністративно-правового регулювання є наявність або відсутність правових наслідків, як результату застосування тієї або іншої форми адміністративно-правового регулювання, а точніше кажучи дій, які становлять зміст відповідної форми управління. Так, результатом застосування дій, які набувають правової охорони стає виникнення, зміна або припинення правовідносин, створення або внесення змін до відповідних адміністративно-правових режимів. Подібні наслідки виникають усякий раз при виданні правових актів управління, укладанні адміністративних договорів, вчиненні юридично значимих дій. І навпаки використання організаційної форми адміністративно-правового регулювання (сюди необхідно включати організаційні та матеріально-технічні дії) не вносить ніяких юридично значимих змін у суспільні відносини, не змінює правового статусу учасників зазначених відносин.

При цьому відмітимо, що дисертант свідомо відмовляється від використання терміну "неправова форма управління", оскільки, на нашу думку, він несе у собі негативне смислове (зовнішнє) навантаження, та може за певних обставин асоціюватися з такими категорією як "незаконний", "протизаконний". У зв'язку з цим більш доцільним виглядає вживання терміну "організаційна форма управління".

Розглянемо більш докладно зазначені вище форми адміністративно-правового регулювання та особливості їх використання у сфері охорони прав на промислові зразки.

Найбільш розповсюдженою правовою формою адміністративно-правового регулювання, що використовується у зазначеній сфері є видання правових актів управління. При цьому зазначимо, що досить часто у літературі названа форма управління розкладається на два самостійних елементи, наслідком чого стає виділення вже двох форм управління - видання нормативних актів управління та видання індивідуальних (ненормативних) актів управління [227, с. 122; 216, с.218-219].