Серед різноманітних методів, які використовуються у процесі управлінської діяльності, виділяють перш за все методи переконання та примусу, які застосовуються у будь-якому виді державної або громадської діяльності [253, с.144]. Справедливим є також віднесення зазначених методів до групи універсальних, так як і той і інший знаходяться у підґрунті державного та громадського життя. І все, що в управлінні фігурує у якості його методів, тим або іншим чином є відповідним варіантом їх конкретного вираження [215, с.280].

Окрім цього відмітимо, що, на нашу думку, також є справедливим відношення зазначених методів управління до групи адміністративно-правових методів [216, с.149; 173, с.59]. Така назва методів управління, зокрема і тих, що використовуються у процесі управління у сфері охорони прав на об'єкти інтелектуальної власності, пояснюється сутністю взаємовідносин між суб'єктом та об'єктом управління, які завжди носять адміністративний характер, який передбачає обов'язкову підпорядкованість об'єкта управління його суб'єкту. У зв'язку з цим управлінські взаємовідносини справедливо характеризуються як субординаційні [254, с.29-30].

Даючи більш детальну характеристику зазначеним методам управління, відмітимо, що сутність методу переконання полягає у тому, що об'єкти державного управління у сфері охорони прав на промислові зразки (фізичні та юридичні особи, користувачі правами інтелектуальної власності) мають додержуватись певних вимог внаслідок їх внутрішнього визнання, а не через сліпе підкорення велінням влади. Переконання визначається як система заходів правового і не правового характеру, які проводяться державними та громадськими органами, що виявляється у здійсненні виховних, роз'яснювальних та заохочувальних методів, спрямованих на формування у громадян розуміння необхідності чіткого виконання законів та інших нормативних актів [216, с. 149-150]. Особливе значення мають набути правові форми переконання, тобто заходи, які закріплюються у нормах права. Однак, аналіз чинного нормативного масиву, присвяченого питанням охорони прав на промислові зразки свідчить, що питанням правової пропаганди приділяється неналежна робота. Показовим у цьому плані є діяльність, наприклад, підрозділів департаменту громадських зв'язків та масово-роз'яснювальної роботи Державної податкової адміністрації України, одним із головних завдань яких є пропаганда податкового законодавства з метою профілактики його порушення [255]. Органами державної податкової служби напрацьовано чимало форм переконання. Це і проведення семінарів, науково-практичних конференцій, спрямованих на роз'яснення необхідності і важливості своєчасної та повної сплати податків та інших обов'язкових платежів, це і виступи на телебаченні, публікації у засобах масової інформації, матеріальне та моральне заохочення сумлінних платників податків. При цьому варто відмітити, що зазначена діяльність дає свої позитивні результати.

Головним напрямом освітньої та інформаційної політики має стати, удосконалення змісту навчання відповідно до вимог сучасного виробництва, уніфікації підручників з гуманітарних дисциплін та програм їх викладання в усіх освітніх закладах. Для вирішення цих завдань необхідні підготовлені кадри, які були б здатні професійно управляти правами інтелектуальної власності на етапах створення об'єктів інтелектуальної власності, набуття прав, використання, та правового захисту. Необхідної умовою цього є обмін досвідом і вироблення стратегії запровадження знань з питань інтелектуальної власності у вищих навчальних закладах, як елементу розвитку системи безперервної освіти у цій сфері в Україні. 

Поряд з переконанням у практиці діяльності суб'єктів адміністративно-правового регулювання у сфері охорони прав на промислові зразки досить широко використовується і державний примус, який характеризується тим, що цей метод державного впливу є допоміжним, здійснюється на підставі переконання і тільки після застосування переконання [258, с. 109]. Його особливістю стає те, що він застосовується вже до осіб, які вчинили дії, пов'язані з порушенням прав на промислові зразки.

Отже, державний примус - це метод впливу держави на свідомість і поведінку осіб, що допускають протиправні вчинки. Цей інститут виявляється у застосуванні встановлених правовими нормами заходів впливу морального, майнового, фізичного та іншого характеру, які мають на меті попередження правопорушень, покарання та виховання правопорушників і застосовуються незалежно від волі та бажання правозобов'язаних суб'єктів.

Державний примус, якщо зважати на конкретні заходи впливу, передбачені правовими нормами, неоднорідний. Правовий примус виявляється, перш за все, у різних формах відповідальності: кримінальній, адміністративній, дисциплінарній і майновій, яку несуть громадяни, посадові і юридичні особи, що допустили правопорушення, а також у застосуванні уповноваженими державними органами та посадовими особами інших заходів примусового впливу щодо осіб, які добровільно не виконують вимоги правових норм [200, с.28-29].

В юридичній літературі зазвичай визначають чотири основних види державного примусу: кримінально-правовий, цивільно-правовий, адміністративно-правовий, дисциплінарно-правовий. Усі зазначені різновиди примусу розрізняються залежно від того, якою галуззю права регулюються підстави і порядок застосування його заходів. Останнє характерно, зокрема, для заходів адміністративного примусу, якими охороняються найрізноманітніші суспільні відносини, які виникають в сфері державного управління, зрозуміло і ті, що пов'язані з дотриманням встановленого законодавством режиму володіння, користування та розпорядження правами на об'єкти інтелектуальної власності.

Слід звернути увагу на ще одну важливу особливість адміністративного примусу, яка виділяє його серед інших видів державного примусу і робить використання останнього у сфері адміністративно-правового регулювання охороною прав на промислові зразки найбільш доцільним, а головне - найбільш ефективним, принаймні у ідеальній моделі. Так, на відміну від інших видів державного примусу, які завжди є реакцією на протиправні діяння суб'єктів, заходи адміністративного примусу, у сфері що розглядається, можуть використовуватися з потрійною метою: по-перше, для попередження, профілактики порушень прав на промислові зразки. Необхідність їх використання в цих випадках пояснюється тим, що досить часто реально існує загроза правам на промислові зразки, завдання їм шкоди, хоча саме порушення ще відсутнє. Держава змушена тоді вдаватися до застосування примусових заходів щодо осіб, невинних у порушенні норм права, відповідні органи у встановлених законом випадках обмежують їх права [258, с. 28]; по-друге, для припинення реально існуючих порушень прав на промислові зразки; по-третє, для притягнення до адміністративної відповідальності осіб, винних у вчиненні протиправних дій. Зазначена потрійна мета застосування заходів адміністративного примусу викликала існування і відповідної класифікації останніх, у межах якої виділяється три групи заходів адміністративного примусу:

• заходи адміністративного попередження;
• заходи адміністративного припинення;
• заходи адміністративного стягнення [259].

Не вдаючись до детального аналізу зазначених вище заходів адміністративного примусу, як через обмежений об'єм дослідження, так і через досить повне вивчення зазначених питань, зосередимо свою увагу лише на тих конкретних адміністративно-примусових заходах, які використовуються у якості методів управління у сфері охорони прав на промислові зразки.

Група заходів адміністративного попередження, як, до речі, і інших видів заходів адміністративного примусу представлена досить широко, що пов'язується, звичайно, з наявністю різних за своїм правовим статусом суб'єктів управління, уповноважених на їх застосування. Нагадаємо, що це і органи загальної та галузевої компетенції, правоохоронні та контролюючі інституції, не кажучи вже про громадські організації.

Аналіз нормативних актів і спеціальної літератури дозволяє визначити приблизний перелік заходів адміністративного попередження, включивши до нього: 1) перевірки - дозволів на використання об'єктів права інтелектуальної власності; 2) огляд - особистий огляд і огляд речей, вантажів, багажу, транспортних засобів, різних об'єктів (дисків, матриць, книг, аудіо-, відеокасет); 3) відвідування підприємств, установ, організацій, а також суб'єктів господарювання, діяльність яких пов'язана з використанням об'єктів права інтелектуальної власності; 4) внесення подань в державні органи, підприємства, установи, організації, посадовими особам про необхідність усунення причин та умов, які сприяли вчиненню порушень прав на об'єкти прав інтелектуальної власності; 5) отримання копій документів, що підлягають перевірці.

Отже, заходи адміністративного попередження є одним з видів адміністративного примусу, застосовуються відповідними суб'єктами управління з метою попередження правопорушень та обставин, що загрожують правам фізичних та юридичних осіб на об'єкти права інтелектуальної власності. Вони є обмеженнями адміністративно-правового характеру, адміністративно-примусовими діями щодо громадян та інших суб'єктів права.

Заходи адміністративного попередження, як уже неодноразово зазначалося, виступають засобом охорони прав на об'єкти права інтелектуальної власності від можливих порушень і можливих шкідливих наслідків. Але поряд з цим допускаються реальні порушення, які загрожують зазначеним об'єктам, завдають їм шкоди. У зв'язку з цим Л.Л. Попов та О.П. Шергін зауважують, що "інтереси захисту від таких порушень вимагають "невідкладної" допомоги з боку держави, яка надає її у вигляді припинення дій, що порушують правові приписи" [258].

Значення зазначених заходів у системі правових засобів охорони прав на промислові зразки важко переоцінити, оскільки їх використання дозволяє вирішити ряд завдань: по-перше, припинити порушення правових норм, які регламентують порядок користування, володіння, розпорядження правами на промислові зразки; по-друге, створити умови для подальшого притягнення винних осіб до відповідальності; по-третє, усунути шкідливі наслідки порушення прав на промислові зразки; по-четверте, запобігти вчиненню нових порушень; по-п'яте, відновити попередній правомірний стан.

Не дивлячись на той факт, що сутність заходів адміністративного припинення, особливості їх класифікації та порядку застосування в основному вже є з'ясованим у юридичній науці, зазначено, що при цьому відсутній вичерпний перелік таких заходів. Це пояснюється тим, що по-перше тим, що питання захисту прав на промислові зразки є ще не повністю вивченим, оскільки з моменту створення національної системи захисту прав інтелектуальної власності пройшло не так багато часу. І, по-друге, вивченням зазначеної проблематики займаються у переважній більшості випадків представники цивільно-правової науки, які у своїх роботах практично не намагаються висвітлювати питання використання адміністративно-правових засобів у справі охорони прав на промислові зразки.