Таким чином, адміністративний договір - це угода, що укладається на підставі норм адміністративного права суб'єктом адміністративно-правового регулювання у сфері охорони прав на промислові зразки з іншими учасниками охоронних правовідносин і яка може містити у собі загальнообов'язкові правила поведінки (нормативний характер) або встановлювати (змінювати, припиняти) конкретні правовідносини між її учасниками (індивідуальний характер). У якості прикладів зазначених договорів можна назвати угоди Міністерства освіти та науки України з власниками авторського права і суміжних прав щодо управління їхніми майновими правами в Україні та за її межами; Угоду про співробітництво у сфері інтелектуальної власності між Кабінетом Міністрів України і Урядом Азербайджанської Республіки про співробітництво в області хорони промислової власності [246] тощо.

Останньою правовою формою управління у сфері охорони прав на об'єкти інтелектуальної власності є вчиненні інших юридично значимих дій [247, с. 36], наприклад, державна реєстрація прав на промислові зразки; видача охоронних документів на промисловий зразок; реєстрація договорів про передачу прав на промисловий зразок, що охороняються на території України, та ліцензійних договорів; складання протоколів про адміністративні правопорушення, які посягають на права інтелектуальної власності тощо.

Поряд з правовими формами управління у сфері охорони прав на промислові зразки суб'єкти зазначеної діяльності використовують, як вже зазначалося вище, і організаційні форми управління. Зазначені форми управління на відміну від правових не пов'язуються з реалізацією державно-владних повноважень суб'єктами управління, а у переважній більшості випадків сприяють їх здійсненню. У такому розумінні їх можна назвати другорядними щодо правових форм управління, що, можливо, і позначається на їх правовій регламентації, яка у переважній більшості випадків носить загальний або суто формальний характер. На нашу думку, це досить загрозлива тенденція, яка відкриває шлях до свавілля з боку суб'єктів адміністративно-правового регулювання у сфері охорони прав на промислові зразки.

Наявність організаційних форм управління обумовлюється насамперед організаційним змістом самого управління, що "найбільш чітко має вираз у плануванні колективних зусиль та розподілі обов'язків їх учасників у досягненні конкретних цілей, у розпорядництві, тобто у регулюванні повсякденної діяльності колективів, у контролі за ходом здійснення поставленої мети, в організаційному забезпеченні усіх стадій управлінського процесу. Тобто управління - це насамперед організація дій з координації, об'єднання в систему спеціалізованих зусиль групи людей" [221, с. 34]. Отже, з цього стає видно, що організаційні форми управління у сфері охорони прав на промислові зразки мають двоєдине призначення: з однієї сторони вони спрямовуються на створення оптимальної організації та діяльності самого суб'єкту управління (іншими словами організаційні форми управління завжди, на відміну від правових форм управління, забезпечують здійснення внутрішнього управління у межах структури суб'єкта управління), а з іншого - завдяки цьому, сприяють забезпеченню ефективності його діяльності пов'язаної з охороною прав на промислові зразки.

У межах організаційних форм управління традиційно виділяють організаційні дії (заходи) та матеріально-технічні дії [286; 216; 100; 221].

Кількість можливих організаційних заходів, які складають зміст зазначеної форми управління надзвичайно велика, що пояснює намагання авторів провести їх групування [249, c.94-95], яке дозволило дисертанту більш повно та всебічно підійти до вивчення останніх у межах даного наукового дослідження. Отже, усі існуючі організаційні заходи, які застосовуються у сфері адміністративно-правового регулювання охороною прав на промислові зразки поділяються на такі, що:

• забезпечують загальну організацію діяльності суб'єктів адміністративно-правового регулювання (планування тощо);
• забезпечують організаційну роботу з кадрами суб'єктів адміністративно-правового регулювання (підготовка, підбор та розстановка кадрів тощо);
• забезпечують проведення навчання кадрів суб'єктів адміністративно-правового регулювання (підвищення кваліфікації, стажування тощо);
• забезпечують проведення внутрішньовідомчого контролю у структурі того або іншого суб'єкта адміністративно-правового регулювання (інспектування, особистий контроль керівника тощо);
• забезпечують організаційну роботу суб'єкта адміністративно-правового регулювання спрямовану на вдосконалення власної діяльності (науково-практичні конференції, вивчення та узагальнення передового досвіду роботи тощо);
• забезпечують колективне обговорення організаційних питань діяльності суб'єкта адміністративно-правового регулювання (наради, колегії).

Таким чином, організаційні дії не потребують видання спеціальних правових актів і здійснюються у процесі повсякденної управлінської діяльності. Однак як передумови їх застосування, так і наслідки у певних випадках можуть отримати юридичну фіксацію (наприклад, результатом роботи колегії Державного департаменту інтелектуальної власності може стати видання наказу).

Що ж стосується матеріально-технічних дій, то зауважимо, що останні покликані також забезпечувати ефективність управлінської діяльності у даній  сфері, але пов'язуються вже з ведення діловодства, наприклад, за заявами громадян про видачу охоронних документів, веденням державних реєстрів щодо об'єктів права інтелектуальної власності, оформленням, тиражуванням та розсиланням документів, матеріалів, наданням витягів з реєстрів щодо чинності прав на промислові зразки, обробкою інформації, аналітичними аналізами, статистичною діяльністю.

Проведений аналіз форм адміністративно-правового регулювання у сфері охорони прав на промислові зразки свідчить про наявність їх значної кількості, використання яких дозволяє суб'єктам адміністративно-правового регулювання досягнути цілей управлінської діяльності. При цьому зазначимо, що на сьогоднішній день багато з них (форм) потребують свого удосконалення, і перш за все - процедурного. Більшою мірою, звичайно, це стосується правових форм адміністративно-правового регулювання. З погляду на те, що зазначені форми адміністративно-правового регулювання використовуються у практичній діяльності значної кількості суб'єктів управління, які відрізняються один від одного багатьма елементами свого правового статусу, дисертант у даному підрозділі дослідження не буде вдаватися до деталізації напрямків удосконалення останніх, а зупиниться лише на загальних моментах. Так, неодмінного вирішення потребують питання розробки єдиних, науково обґрунтованих процедур відпрацювання та прийняття правових актів управління, перш за все нормативних. На теперішній час не визначено також конкретних видів правових актів управління, які можуть бути видані суб'єктами управління у зазначеній сфері, а також об'єм їх правового впливу на учасників охоронних суспільних відносин. Так, наприклад Державний департамент інтелектуальної власності видає такі правові акти управління як накази, розпорядження, інформаційні повідомлення, листи. Існування значної кількості чинних правових актів управління, виданих зазначеними вище суб'єктами обґрунтовує необхідність розробки науково обґрунтованих критеріїв їх класифікації та подальшої систематизації, що, як слушно зауважує В. Стефанюк [250], здатне позитивно вплинути на покращення доступності інформації, яка міститься в актах управління, для фізичних та юридичних осіб.

Потребують встановлення також процедури укладання суб'єктами адміністративно-правового регулювання у сфері охорони прав на промислові зразки і адміністративних договорів, про які, до речі, навіть не згадується у нормативних актах, які закріплюють правовий статус останніх.

Окремо слід зупинитися і на необхідності удосконалення такої організаційної форми адміністративно-правового регулювання, як проведення колегій такого галузевого суб'єкта адміністративно-правового регулювання у сфері охорони прав на промислові зразки як Державного департаменту інтелектуальної власності. Сьогоднішня редакція положення про зазначений вище урядовий орган державного управління свідчить, що склад його колегії обмежується головою Держдепартаменту, його заступниками (за посадою) та керівниками структурних підрозділів Держдепартаменту. Подібне вирішення питання щодо складу колегії Держдепартаменту, на нашу думку, не можна визнати вірним. Вбачається необхідним передбачити можливість введення до складу колегії з правом дорадчого органу представників інших державних органів та громадських організацій, які задіяні у справі охорони прав на промислові зразки. Окрім цього до підготовки та розгляду питань, що належать до компетенції колегії Держдепартаменту необхідним було б і залучення також вчених і провідні фахівців в галузі права, економіки, тощо. Наявність у складі колегії Держдепартаменту осіб, які не є працівниками зазначеного державного органу дозволить, використовуючи їх досвід і знання, підвищити компетентність колегії у вирішенні питань управління у сфері охорони прав на промислові зразки. Входження у колегію осіб, незалежних від керівника органу по службі і, як наслідок, не підвладних "впливу його авторитета" [251], створює додаткові можливості для об'єктивного розгляду питань, розвитку критики та самокритики, контролю громадськості за роботою органів управління [252, с.67].

Розгляд питання про форми адміністративно-правового регулювання у сфері охорони прав на промислові зразки тягне за собою аналіз іншого правового явища - методу здійснення управління у зазначеній сфері. У загальному розумінні метод управління являє собою правовий засіб досягнення поставленої мети, розв'язання задач, що виникли. Методи, по суті, - це способи впливу, звернені до поведінки суб'єктів соціального життя. [159, с.18].

Для методів управління характерно те, що вони використовуються суб'єктами адміністративно-правового регулювання у сфері охорони прав на промислові зразки для вирішення завдань, що стоять перед ними - забезпечення режиму законності у володінні, користуванні, розпорядженні правами на промислові зразки; припинення порушень режиму володіння, користування, розпорядження правами на промислові зразки; притягнення осіб, що скоїли правопорушення, пов'язані з порушенням встановленого режиму володіння, користування або розпорядження правами на промислові зразки, до юридичної відповідальності; застосовуються повсякденно та вибірково, в залежності від необхідності вирішення того або іншого завдання; знаходять вираз у взаємодії суб'єкта адміністративно-правового регулювання з об'єктом адміністративно-правового регулювання; дозволяють найбільш повно та всебічно встановити межі владних повноважень суб'єктів управління.

Отже, викладене дійсно дозволяє погодитися з думкою тих авторів [228, с.228], які стверджують, що метод адміністративно-правового регулювання обов'язково знаходить вираження у формі адміністративно-правового регулювання. Іншими словами, якби не було б форми адміністративно-правового регулювання, методи адміністративно-правового регулювання, були б позбавлені усякого сенсу, оскільки управлінський вплив залишився лише б ідеєю, бажанням і був би позбавлений формального змісту. Наприклад, як можна притягти особу до адміністративної відповідальності за порушення прав на промисловий зразок без документального оформлення таких управлінських дій, тобто без прийняття відповідного індивідуального акту управління?

Таким чином, можна зробити висновок, що вирішення завдань щодо охорони прав на промислові зразки здійснюється суб'єктами адміністративно-правового регулювання через використання методів управлінського впливу.