Ця послідовність складання переліку суттєвих ознак виявляє суть зразка, естетичний зміст художньо-конструкторського рішення, яке може бути об'єктом уваги заявника [72, с. 11].

Так, більшість науковців та фахівців, які працюють у сфері інтелектуальної власності, напевне, погодяться, що з огляду на сьогоднішній стан українського законодавства з охорони об'єктів інтелектуальної власності, правове регулювання відносин стосовно охорони промислових зразків потребує найбільшого удосконалення. Право інтелектуальної власності на промисловий зразок не повинно бути декларативним, а має виконувати певне призначення, з метою розкриття якого ми розглянули теоретичні концепції, а також проаналізували чинну нормативну базу.

Поняття "право на промисловий зразок" можна застосовувати в двох значеннях: 1) у суб'єктивному розумінні цим терміном позначається комплекс правомочностей, які належать конкретній особі по відношенню до конкретного промислового зразка; 2) в об'єктивному розумінні цей термін позначає правовий інститут, що охоплює систему норм права, котрі регулюють суспільні відносини щодо промислових зразків [73, с.20].

Слід зазначити, то дослідження юридичної природи права на результат творчості, почалося ще в XIX сторіччі, коли у зв'язку з міжнародною уніфікацією законодавства з охорони результатів творчості, необхідність дослідження природи права на інтелектуальний продукт постала особливо гостро.

Позиції вчених, які намагаються пристосувати правомочності права власності до права на результат інтелектуальної діяльності, або тих, хто вважає, що зміст такого права складають лише майнові виключні права, не враховують ту особливість об'єкта права інтелектуальної власності, що він є нематеріальним (ідеальним) об'єктом. Для більшості цих об'єктів характерним є те, що вони мають своїх творців, тобто, крім майнових прав мають існувати і особисті немайнові права, які не вкладаються у зміст речового права власності, а також виходять за рамки виключних майнових прав.

Крім цього, нерідкими є випадки паралельної творчості: практично одночасного створення різними особами однакового результату (про можливість такого повторення свідчить наявність пріоритету та права попереднього користування). Для речі, яка є визначеною у просторі, така ситуація не виникає, а тому і право власності таку особливість об'єкта не може врегулювати. Оскільки об'єкт права інтелектуальної власності є як результатом творчості, так і об'єктом, який вимагає економічного привласнення для участі в обороті, зміст права на нього має враховувати обидві ці риси.

Адже, у статті 418 ЦК вказані особливості об'єктів права інтелектуальної власності. Таким чином, право інтелектуальної власності як суб'єктивне право на результат інтелектуальної діяльності за українським законодавством складається з немайнової та майнової частин. У тому числі і право інтелектуальної власності на промисловий зразок.

Якщо особа, яка першою створила промисловий зразок, і у якої виникло право авторства на нього, не бажає з якихось міркувань патентувати промисловий зразок, то можна було б припустити, що вона, користуючись своїм правом авторства, може заборонити особі, яка пізніше незалежно створила ідентичний промисловий зразок, зареєструвати його та отримати патент. Але, виходячи з принципу пріоритету першого заявника, особа, яка створила першою промисловий зразок, не може заборонити іншій особі вказувати своє ім'я як автора в заявці на одержання патенту на промисловий зразок.

Розглядаючи промисловий зразок як один з результатів творчої діяльності особи, слід погодитись, що з моменту його створення у автора виникає право авторства — ніхто не може привласнити собі авторство на створений ним промисловий зразок. Це право виникає та забезпечується не на підставі норм, які регулюють права інтелектуальної власності, а, на мою думку, тому що таке право авторства є одним з природних прав людини і забезпечується нормами Конституції України, котрі встановлюють, що кожен громадянин має право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності; кожному гарантується захист авторських прав, моральних та матеріальних інтересів, що виникають у зв'язку з різними видами творчої діяльності [74, с.17].

Оскільки промисловий зразок створюється за рахунок творів художнього конструювання або творів декоративно-прикладного мистецтва, то з моменту створення цих об'єктів авторського права на них виникає право авторства. Втім, розглядаючи промисловий зразок як об'єкт, право інтелектуальної власності на який засвідчується патентом, можна говорити про спеціальне право.

Як і будь-яке суб'єктивне право, майнові права на промисловий зразок як цілісна конструкція існують у певних рамках. Установлені українським законодавством межі майнових прав інтелектуальної власності на промисловий зразок можна класифікувати на дві групи.

До першої групи доцільно віднести загальні межі, в яких існують майнові права на промисловий зразок. До них відносяться: територія дії (майнові права на промисловий зразок, що засвідчуються патентом України, діють на території України); термін дії (відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону права, що виникають із патенту, діють віддати публікації відомостей про його видачу в офіційному бюлетені "Промислова власність", а згідно з ч. 5 ст. 5 Закону максимальний строк дії патенту, а, отже, і майнових прав, які він засвідчує, становить 15 років віддати подання заявки на одержання патенту); обсяг майнових прав на промисловий зразок визначається сукупністю суттєвих ознак (ч. 2 ст. 462 ЦК).

Зазначений Закон уточнює, що суттєві ознаки промислового зразка мають бути представлені на зображенні (зображеннях) виробу, внесеному до реєстру, копія яких міститься в патенті. Причому тлумачення суттєвих ознак здійснюється в межах опису промислового зразка, що є частиною заявки (ч. 6 ст. 5).

У пункті 8.1.4.1 Правил складання та подання заявки на промисловий зразок [75] указується, що ознака належить до суттєвих, якщо вона впливає на формування зовнішнього вигляду виробу, якому притаманна така ознака.

При застосуванні вказаних вище норм у разі виникнення конкретного спору про порушення майнових прав на промисловий зразок, судовому експерту досить складно відповісти  на запитання: чи використаний промисловий зразок у виробі, який є предметом спору? Спочатку йому необхідно визначити, які з ознак промислового зразка є суттєвими. А це створює значний ризик щодо суб'єктивізму експертного висновку.

Варто додати, що законодавець, застосовуючи поняття "сукупність суттєвих ознак" при визначенні обсягу майнових прав на промисловий зразок, підкреслює тим самим, що ці права встановлюються не до кожної окремої ознаки, а до їх сукупності як цілісної категорії. Відтак, досить легко обійти майнові права на промисловий зразок — достатньо змінити або виключити хоча б одну суттєву ознаку. У зв'язку з цим, на сьогоднішній день, у вітчизняній судовій практиці є справи, в яких запатентований промисловий зразок, незважаючи на загальну візуальну схожість із зовнішнім виглядом протиставленого виробу, не визнавався використаним, а, отже, майнові права на нього вважалися порушеними на тій підставі, що одна із суттєвих ознак промислового зразка не була повторена

У Проекті Закону зроблено спробу усунути цей недолік через розширення обсягу майнових прав на промисловий зразок: передбачено правило, яке встановлює, що для того, щоб зовнішній вигляд виробу не порушував майнових прав на промисловий зразок, які належать іншій особі, необхідно, щоб він створював у інформованого користувача (споживача, виробника та розповсюджувача виробів, для яких застосовується промисловий зразок) протилежне загальне враження. Однак, напевне, в разі прийняття такої норми, судові спеціалісти-практики повинні вказати: що означає словосполучення "протилежне загальне враження"? [76, с. 24]

Другу групу складають межі, які на відміну від першої групи, вступають в дію за наявності певних обставин, передбачених Законом, їх можна назвати обмеженнями майнових прав на промисловий зразок, до яких відносяться:

1. право попереднього користувача; 2) видача примусових ліцензій на використання промислового зразка; 3) винятки із сфери дії майнових прав інтелектуальної власності на промисловий зразок: передбачені законом випадки, коли використання промислового зразка без дозволу суб'єкта майнових прав не визнається порушенням майнових прав на промисловий зразок; 4) вичерпання майнових прав інтелектуальної власності на промисловий зразок.

Вважаємо необхідним детальніше розглянути кожне з наведених обмежень майнових прав на промисловий зразок.

Так, першим обмеженням за наведеною класифікацією є право попереднього користувача. Статтею 470 ЦК та ч. 1 ст. 22 Закону передбачено таку сукупність умов, необхідних для виникнення права попереднього користувача:

- особа добросовісно використала заявлений промисловий зразок чи здійснила значну і серйозну підготовку для такого використання;

- особа здійснила ці дії на території України;

- особа здійснила такі дії до дати подання заявки або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету.

Наведені законодавчі умови виникнення права попереднього користувача містять формулювання "добросовісне використання", проте, не пояснюють його змісту, тим самим залишивши на розсуд суду вирішення питання (в кожній конкретній справі), чи є використання промислового зразка особою, яка претендує на право попереднього користування, добросовісним. У той же час, суд має враховувати, що за нормою ч. 5 ст. 12 ЦК резюмується, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом. Таким чином, за відсутності доказів недобросовісності використання промислового зразка суд має виходити з того, що використання є добросовісним. Судова практика показує, що при з'ясуванні цього питання суд бере до уваги, чи було використання об'єкта права інтелектуальної власності здійснено з порушенням прав інших осіб (у тому числі прав сторони у зобов'язанні) та чи мали місце дії, які є недобросовісною конкуренцією.

Наступним обмеженням майнових прав на промисловий зразок є видача примусових ліцензій на використання промислового зразка. У Законі передбачено дві підстави для запровадження цього заходу: