Іншим критерієм класифікації адміністративно-запобіжних заходів може бути термін їх реалізації. Переважна більшість  цих заходів реалізується шляхом виконання певних разових дій, наприклад, перевірка документів, здійснення оглядів і т. ін. Ці дії безпосередньо не пов'язані зі строками на відміну від таких заходів як взяття на облік чи адміністративний нагляд,  які  повинні застосовуватися на чітко визначений законом термін.

Правильне застосування юрисдикційними органами адміністративно-запобіжних заходів прямо впливає на стан громадської безпеки і правопорядку. В юридичній літературі проблемам адміністративно-запобіжних заходів приділено значної уваги, але ці питання  продовжують заслуговувати на неї, оскільки на практиці вони застосовуються різними державними органами та службами: митними органами, органами внутрішніх справ, прикордонними військами, державними інспекціями, різними службами та ін. Ці органи та служби мають широкі повноваження щодо застосування адміністративно-запобіжних засобів, переконання та примусу.

Подальший розвиток демократії, зміцнення законності та дисципліни - прямо залежить від якості та ефективності роботи правоохоронних органів, зокрема, органів внутрішніх справ, інших адміністративно-юрисдикційних органів. Нинішня криміногенна ситуація є досить небезпечною, вимагає широкомасштабних заходів з боку держави з метою забезпечення стабілізації ситуації у найближчі роки, збереження громадської безпеки. Президент України свого часу дав доручення силовим структурам держави (СБУ, МВС, Міноборони) провести комплекс спеціальних заходів, "спрямованих на посилення громадської безпеки та охорону особливо важливих об'єктів". В дорученні "громадська безпека" трактується широко, що переконує в тому, що поняття "громадська безпека" в КУпАП має розглядатися значно ширше, ніж це робиться зараз. Доцільно доповнити Кодекс рядом нових складів правопорушень, що стосуються суспільних відносин, які захищаються адміністративно-правовими засобами і мають регулюватися в розділі "громадська безпека".

Таким чином, в системі адміністративного примусу адміністративно-запобіжні заходи посідають чільне місце і відіграють суттєву роль, оскільки  переслідують мету охорони правопорядку та забезпечення громадської безпеки, складають значний обсяг серед примусових заходів, носять попереджувальний, профілактичний характер, їх застосування, як правило, не пов'язане з скоєнням правопорушення.

Можна погодитися з Безсмертним Є.О. в тому, що "під адміністративним примусом слід розуміти застосування передбачених адміністративно-правовими нормами заходів впливу щодо право зобов'язаних суб'єктів, які піддаються дії їх негативних наслідків, морального, особистого, майнового, організаційного чи іншого характеру з метою покарання за вчинене правопорушення в інтересах припинення чи попередження протиправних дій, подолання шкідливих наслідків, а також з метою забезпечення громадської безпеки і правопорядку"[72].

Як вже відмічалося, в юридичній літературі існують різні точки зору щодо поділу (класифікації) заходів адміністративного  примусу. При цьому різні автори дають різні назви. Так, вживалися визначення, як "адміністративні заходи соціального захисту" (С.С.Студенікін); "заходи припинення" (Петров Г.І.); "заходи адміністративного забезпечення" (Луньов О.Є.) і т.д. Важливо те, що запобіжні заходи встановлюються насамперед з метою недопущення і попередження шкідливих наслідків правопорушення (проступку)., забезпечення умов для подальшого притягнення винних до відповідальності. Здебільшого заходи запобігання застосовуються не у зв'язку із адміністративним правопорушенням, а спрямовані на попередження та недопущення протиправної поведінки. В зв'язку з цим ми не можемо в повній мірі погодитися з думкою  Д.М. Бахраха[73], який вважає, що примус - це особлива реакція органів і осіб, наділених владою, на факт правопорушення, оскільки запобіжні заходи можуть застосовуватися і без скоєння правопорушень (заборона руху на окремих ділянках шляхів для забезпечення безпеки громадян, чи транспортних засобів, обов'язковий медичний огляд деяких категорій працівників і т. ін.). Адміністративно-запобіжні заходи в ряді випадків виступають попередниками застосування заходів припинення (попередження про застосування зброї, спеціальних засобів), а також адміністративних стягнень (через систему заходів припинення).

Звичайно, заходи адміністративного примусу застосовуються тоді, коли не виконуються правові обов'язки, порушуються норми права та законні вимоги посадових осіб, якщо до заходів адміністративного примусу не відносити заходи попередження. Традиційно вважається, що заходи примусу застосовуються в разі притягнення до адміністративної відповідальності осіб, які вчинили адміністративні проступки; при припиненні протиправних дій; при попередженні правопорушень або забезпечення громадської безпеки, чи при інших порушеннях порядку життєдіяльності. М.І.Єропкін вважає, що підставами застосування адміністративного примусу є протиправні дії суб'єктів правовідносин, а так звані " адміністративно-запобіжні заходи" не є заходами примусу, а є заборонюючими нормами права[74], оскільки ці  норми не адресуються окремому суб'єкту, а стосуються усіх громадян, то їх не можна розглядати як захід адміністративного примусу.

З цього приводу існують і інші погляди. Наприклад, Є.В.Додін до заходів примусу відносить всі заходи припинення, вважаючи ці заходи доцільними застосування, зокрема, при ліквідації шкідливих наслідків правопорушень[75]. Д.М.Бахрах і Р.Ф.Васильєв наголошують на тому, що за допомогою цих заходів здійснюється відшкодування шкоди[76]. М.І.Єропкін розглядає ці заходи як такі, що носять цивільно-правовий характер, а тому їх не слід розглядати як адміністративний примус. О.І.Галаган вважає найбільш важливим для класифікації видів їх поділ в залежності від мети застосування, яке передбачає впровадження обмежень до громадян та організацій[77]. В цьому їх примусовий характер, хоча правопорушень при цьому немає.

Таким чином, на думку вчених, адміністративно-запобіжні заходи мають чітко профілактичний характер. Певні особливості, які властиві адміністративно-запобіжним заходам, визначають їх місце в єдиній системі заходів адміністративного примусу. До цих особливостей слід віднести те, що адміністративно-запобіжні заходи пов'язані із заходами припинення і заходами стягнення. Цей зв'язок, як уже підкреслювалося, проявляється насамперед в тому, що вони в досить багатьох випадках виступають попередниками заходів адміністративного припинення. Одночасно застосування заходів припинення передує застосуванню адміністративних стягнень, забезпечує притягнення правопорушника до адміністративної відповідальності. При цьому адміністративно-запобіжні заходи виконують притаманні їм правоохоронні функції, які відрізняють їх від інших заходів адміністративного примусу. Це визначає їх самостійне місце в системі цих заходів. Якщо заходи адміністративного припинення безпосередньо спрямовані на переривання явних правопорушень або протиправних діянь, створення умов для встановлення особи правопорушника, встановлення обставин справи і подальшого застосування до порушника заходів адміністративного характеру, то адміністративно-запобіжні заходи не переривають правопорушення безпосередньо, а вони попереджують чи відвертають його вчинення. Крім цих особливостей, адміністративно-запобіжні заходи характеризуються тим, що мають багато спільного із заходами адміністративного припинення. Зокрема, це стосується забезпечення можливості притягнення правопорушників до адміністративної чи кримінальної відповідальності.

Кожний із заходів адміністративного примусу має своє завдання, власну мету, свої цілі. До основних завдань адміністративно-запобіжних заходів слід віднести:

• недопущення правопорушень;
• забезпечення громадської безпеки і правопорядку;
• попередження можливих негативних наслідків.

Як свідчить практика, часто повноважні органи і посадові особи застосовують до громадян різні обмежувальні заходи з метою забезпечення громадської безпеки, перешкоджаючи їх діям, протиправній поведінці. Наприклад, повноваження ДАІ стосовно зупинки  транспортних засобів і перевірки документів у водіїв. В цьому випадку правопорушення відсутнє, але тут вживаються заходи адміністративного впливу незалежно від згоди водіїв, тобто вони носять примусовий характер. Держава таким чином, через відповідні органи реалізує право застосування не лише заходів організаційного,  профілактичного призначення адміністративно-примусового характеру з метою попередження правопорушень, їх шкідливих наслідків.

Систему адміністративно-запобіжних заходів об'єднує спільна мета - попередження правопорушень Незважаючи на те, що, наприклад, взяття на облік і офіційне застереження про неприпустимість протиправної поведінки застосовується в деяких випадках з метою припинення протиправного діяння, все ж цей захід спрямований і на недопущення такої поведінки в перспективі. Профілактичну мету переслідують і інші запобіжні заходи. На це звертає увагу О.П.Клюшніченко, підкреслюючи, що певні обмеження прав громадян в разі застосування адміністративно-запобіжних заходів диктуються особливими умовами, вони носять вимушений характер, безпосередньою метою мають необхідність забезпечення громадської безпеки. І називав він такі заходи заходами адміністративного забезпечення[78].

Правове регулювання діяльності юрисдикційних органів щодо застосування адміністративно-запобіжних заходів та заходів адміністративного припинення в забезпеченні громадської безпеки регламентується низкою нормативних актів, але ключове місце в механізмі правового регулювання цієї діяльності має бути відведено законам, значення і роль яких в процесі побудови правової держави мають постійно зростати.

Нині метою адміністративно-правового забезпечення реалізації прав і свобод громадян у взаємовідносинах з  державними органами є визначення головних форм  і напрямків їх діяльності та посадових осіб, що забезпечували б постійний демократичний режим на основі непорушності та суворого дотримання конституційних прав і свобод людини і громадянина.

Треба створити належні умови з тим , щоб уникнути такого  становища, коли стає зручнішим  не застосовувати ніяких засобів забезпечення  громадської безпеки; ніж приймати будь-яке.