Після прийняття Конституції України особливого значення набуває гарантування прав людини, забезпечення їх в усіх сферах - економічній, соціально-політичній, духовній тощо. Разом з тим, соціально-політична ситуація в державі характеризується комплексом складних, часто суперечливих процесів, тенденцій і явищ, серед яких складний фінансово-економічний стан на ринку товарів та послуг, затримки з виплатою заробітної плати у бюджетній сфері, існуючі проблеми в сфері забезпечення правопорядку, боротьби зі злочинністю, особливо з організованою. Ще не вдалося різко переломити в бік скорочення зростання злочинності, хоча з боку держави і ведеться в цьому напрямку відповідна робота. Так, лише у І999 році в Україні було ліквідовано 1157 організованих злочинних угрупувань.

За таких умов про повне викорінення злочинності, подолання причин, що її породжують, вже не йдеться. Оскільки порушення прав людини після світових і регіональних війн сьогодні є найбільш динамічно всезростаючою небезпекою для демократичного суспільства,  що на повний зріст стали такі негативні чинники людської мотивації, як корисливість, заздрість, помста, безмірне збагачення, образа та інші негативні мотиви.[1]

Якби в основному екстенсивні фактори поліпшення роботи правоохоронних органів можна було б підкріпити відповідним матеріально-технічним забезпеченням, ефективність їх діяльності була б вищою, що безперечно сприяло б зміцненню громадської безпеки. Доцільно ширше залучати до роботи по забезпеченню громадської безпеки та громадського порядку громадськість, її добровільні об'єднання, що буде сприяти формуванню в Україні анти кримінального режиму у найширшому розумінні слова - від правового регулювання всіх сфер життя до виховання анти кримінальної суспільної свідомості для забезпечення громадської (суспільної) безпеки. На це націлює Указ Президента України "Про додаткові заходи щодо поліпшення діяльності органів внутрішніх справ та громадських формувань з охорони громадського порядку" від 16.06.1999р.

       Практика свідчить про неналежну ефективність роботи, а  в деяких випадках - бездіяльність правоохоронних органів, особливо міліції, що частково пояснюється недостатнім їх фінансуванням та матеріально-технічним забезпеченням, не досить високим рівнем професійної підготовки частини працівників цих органів, низьким станом їх соціально-правової захищеності, що впливає на стабільність кадрів правоохоронних органів. Бажає бути кращим і престиж міліції. Опитування харків'ян  показало, що значна їх кількість негативно оцінюють діяльність деякої частини її співробітників, вказують на  недостатній авторитет міліції серед
 

населення[2]. Заходи, що проводяться на загальнодержавному рівні з метою профілактики та запобігання злочинам та іншим правопорушенням, створення різних тимчасових комісій та комітетів по боротьбі зі злочинністю, не дають бажаних результатів, оскільки в державі склалися такі умови, які сприяють розширенню соціальної бази злочинності і правопорушень.

Серед них - очевидне  та приховане безробіття, часткова зайнятість населення, спотворена соціальна орієнтація у багатьох громадян, особливо у молоді. За даними спеціалістів,  тіньова економіка є зараз основним джерелом доходів для 2,5 млн. чоловік.

Громадській безпеці, поряд з іншим, загрожує консолідація наділених владою корумпованих осіб, пов'язаних з кримінальним світом, відсутність ряду необхідних законів, відверте нехтування чинними, що може призвести до банкрутства державних інститутів, загострення громадської, в цілому суспільної безпеки. Про це наголошувалося на науково-практичній конференції в м. Харкові, де йшлося про організаційно-правові заходи щодо реалізації Комплексної програми боротьби зі злочинністю. Рівень злочинності, відмічалося на конференції, в країні став небезпечно високим - до виникнення загрози національній безпеці. В Україні лише в 1998 році усунуто майже 264 тисячі порушень законодавства, серед яких понад 69 тисяч порушень прав громадян, а самі порушення прав і свобод громадян мають різний характер. Серед  них з'явилися такі, що пов'язані зі зловживанням  з боку органів державної влади, посадових осіб, в той час як ефективних способів та шляхів захисту особи поки що не вироблено. Існуюче право громадян на оскарження в суді протиправних дій державних органів та їх посадових осіб ще не стало гарантією від протиправних посягань з боку державних і недержавних інституцій, розгляд  таких справ у судах громіздкий, не завжди його вважають ефективним методом захисту. Тому приборкання злочинності та правопорушень стає справою не лише державних органів, а всього суспільства. Так, з моменту набрання чинності Законом України "Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону" від 16 грудня І999 року в Дніпропетровській області станом на 1 березня 2000 року функціонувало 293 добровільних народних дружин із загальною чисельністю 3325 чоловік. Щодобовий вихід на чергування сприяв підтримці громадського порядку і громадської безпеки[3].

Зміцнення держави, її інститутів, стабілізація економічного та політичного життя дозволить активізувати боротьбу з правопорушеннями та злочинами, зміцнити законність і правопорядок, а забезпечення громадської безпеки має стати органічною складовою частиною розбудови держави, реформування суспільства. Важливим напрямком у цьому є розробка та прийняття комплексу законів, які б дозволили більш ефективно боротися з правопорушеннями та злочинами.

Не можна не підтримати О.М. Бандурку, який вважає, що "вихід із кризи, яку переживає Україна, слід шукати, не в надзвичайних заходах ,як то пропонують окремі політики, а в зміцненні правових основ суспільства, в приведенні законодавства у відповідність до об'єктивних вимог цих основ. Незнання закономірностей розвитку прав часом приводить до парадоксальної ситуації - законів  багато, а правопорядок відсутній, закони є, але вони не діють... численні зміни в законодавстві, доповнення і прийняття нових нормативних актів затрудняють роботу правоохоронних органів, породжують незнання законів виконавцями, приводять до порушення законності"[4].

На наш погляд, найбільш важливим у боротьбі зі злочинністю та зміцненні громадської безпеки є викриття та усунення умов, що сприяють скоєнню злочинів та правопорушень. Керівники правоохоронних міністерств та відомств визнають, що правоохоронні органи виявилися не готовими своєчасно до справжньої боротьби із серйозними злочинами та правопорушеннями як через слабке технічне оснащення і низький рівень оперативно-розшукової роботи, так і через відсутність сучасних можливостей пошуку та закріплення доказів, проведення багатьох експертиз. Ситуація ускладнюється недостатньою службовою виконавчою дисципліною в системі державних органів, а також високим рівнем правового нігілізму громадян. Позитивні результати можуть бути отримані лише за умов послідовної демократизації усіх сфер життя, коли закони та діяльність правоохоронних органів надійно оберігають встановлений порядок управління, гідність особи, безпеку громадян, створюють належні умови для їх праці, відпочинку та побуту.

В Основному Законі України записано, що конституційний лад України ґрунтується на принципі пріоритету прав і свобод людини й громадянина, а  держава відповідальна перед людиною і суспільством за свою діяльність. При цьому слід враховувати і те, що права і свободи громадянина України нерозривно пов'язані з їх громадськими обов'язками, з

повагою  до закону. Дійсна демократія несумісна ні з свавіллям, ні з безвідповідальністю.

Міцна громадська безпека - необхідна умова та органічна складова цивілізованого способу життя, успішного функціонування суспільства і держави, її інститутів ."Сьогодні в Україні ідея захисту прав людини має свою особливу, доленосну  вагу:

• будь-яке ігнорування прав людини зверху не дозволить створити сучасне громадянське суспільство і знову поставить під сумнів існування України як незалежної держави;
• без глибшого, ніж досі, проникнення універсальної правозахисної ідеї в широкі верстви населення посттоталітарної України, без мобілізації зусиль нових правозахисників на створення громадських структур та механізмів правозахисну не реалізувати знизу ідеї побудови демократичної держави"[5].

Ґрунтовне дослідження суті і значення громадської безпеки як об'єкта адміністративної охорони вимагає вивчення та аналізу її змісту, правової бази, реальних гарантій забезпечення та адміністративно-правових заходів захисту. Надійна громадська безпека в першу чергу необхідна (в цьому її основна мета) для захисту життя, здоров'я, честі, гідності громадян, їх законних інтересів, забезпечення суспільного спокою, охорони майна, створення реальних умов для нормального функціонування держави та її органів, об'єднань громадян, трудових колективів. Підтримання громадської безпеки і громадського порядку особливо важливо при здійсненні значних суспільно-політичних заходів, а також при стихійному лихові, аваріях, пожежах та інших надзвичайних подіях, які різко знижують звичайні умови життя громадян, загрожують їх безпеці, майну, ускладнюють діяльність підприємств і установ.

Під змістом громадської безпеки, на наш погляд,  слід розуміти систему взаємопов'язаних суспільних відносин, що проявляються в поведінці людей,  їх діяльності, вчинках переважно в громадських місцях, особливо де концентрується з тих чи інших причин велика маса людей. Громадська безпека зводиться до реалізації усіх видів соціальних норм та принципів поведінки, що відображають інтереси людей, а також тих, хто реально має та здійснює владу.

В спеціальній літературі громадська безпека розглядається у широкому і вузькому розумінні. Ряд авторів справедливо відмічають, що громадська безпека в широкому розумінні є складне структурне явище, що охоплює різнобічні суспільні відносини. В широкому і вузькому розумінні громадська безпека розглядалась в юридичній літературі і раніше, зокрема в роботах Серьогіна В.В., Клюшніченко А.П., Попова Л.Л. та інших. Її основу становлять різні соціальні норми: правові, моральні, правила співжиття, звичаї. Громадська безпека є важливою основою існування суспільства і в той же час  наслідком тих процесів, що відбуваються в суспільстві. Вивчення і розуміння діалектичного взаємозв'язку  між факторами суспільного життя та. ступенем їх впорядкованості - необхідна умова визначення такого феномена, як громадська безпека.

В сучасних умовах стали більш складними соціальні зв'язки, що обумовлює зростання вимог до зміцнення організованості, дисципліни, громадської безпеки[6].