Взаємозв'язок між громадською безпекою і громадським порядком проявляється не лише в зв'язку з тим, що в діяльності деяких органів держави співпадають завдання по охороні громадської безпеки та громадського порядку. Наприклад, міліція,  виконуючи правоохоронні функції, вирішує  завдання по охороні як громадського порядку,  так і громадської безпеки, забезпечує як підтримку громадського і особистого спокою людей, так і безпечні умови для їх життя, здоров'я та майна. Таким чином, забезпечення громадської безпеки є необхідною умовою підтримання громадського  порядку, а зміцнення громадського порядку має важливе значення для  забезпечення громадської безпеки. При організації руху транспорту, виконанні заходів з пожежної безпеки і т.п. органами внутрішніх справ існує глибокий внутрішній взаємозв'язок, в результаті якого забезпечення безпеки є однією з важливих і необхідних умов підтримки громадського порядку. Забезпечення ж дотримання визначених правил поведінки людей при організації і проведенні масових заходів (демонстрацій, пікетування, святкових гулянь, спортивних змагань і т. ін.) спрямоване не лише на підтримку громадського порядку, але й має за мету недопущення небезпеки для життя і  здоров'я людей або їх майна. Прикладом можуть служити події, що трапилися під час проведення авіа шоу на Львівщині влітку 2002 року. 

Зміцнення громадської безпеки і громадського порядку сприяє успішному вирішенню завдань в сфері державної безпеки з точки зору забезпечення внутрішніх відносин як у звичайних умовах, так і при надзвичайних обставинах, що потребують особливо високої організованості, дисципліни. Дезорганізація громадської безпеки і громадського порядку у випадках, коли вона зачіпає громадський спокій значних груп людей,  населення великих регіонів або держави в цілому, може створити загрозу безпеці держави, тобто національній безпеці. В цьому аспекті значний інтерес представляють ті суспільні відносини, які складають громадську безпеку, визначення суті цього питання. Ми підтримуємо Е.Лисицина,  який вважає, що всі дії державного керівництва щодо управління державою, впливаючи на стан захищеності життєво важливих інтересів громадянина, суспільства, країни як об'єктів національної безпеки, і створюють, зрештою, інтегровану сумарну картину цього стану. Державна  політика національної безпеки включає в себе всі  компоненти й аспекти внутрішньої та зовнішньої активності держави[13].

Певний час поняття "громадська безпека" мало досить широке тлумачення. Так, наприклад, одним з нормативних актів Народного Комісаріату з внутрішніх справ і юстиції РСФСР головним обов'язком міліції визначалась "охорона революційного порядку і громадської безпеки". Ця норма була пізніше перенесена і в Положення про  Робітничо-селянську міліцію, яке було затверджене Постановою РНК СРСР від 25 травня I931 року[14] .

Чинне українське адміністративно-правове законодавство регулює окремі сфери громадської безпеки (безпеку дорожнього руху, пожежну безпеку і т. ін.).  Визначення об'єкту правового регулювання має важливе значення, тому що характер об'єкту регулювання відіграє вирішальну роль при визначенні галузевої належності відповідних правових норм, особливостей їх  змісту та обумовленості.

В чинному законодавстві безпека розглядається в Кримінальному кодексі України, глава Х якого називається "Злочини проти громадської безпеки, громадського порядку і народного здоров'я". Законодавець в цій главі "громадську безпеку" ставить перед громадським  порядком і народним здоров'ям.  Кодекс України про адміністративні правопорушення (глава 14) "Адміністративні правопорушення, що посягають на громадський порядок і громадську безпеку" на перше місце  ставить громадський порядок, а правопорушення, що посягають на здоров'я населення, виносить в окрему главу, об'єднуючи перелік  проступків з правопорушеннями в області охорони праці (глава 5 КУпАП). Не відкидаючи таке поєднання двох видів адміністративних правопорушень в одній главі КУпАП, визнаючи певний зв'язок і залежність значною мірою  здоров'я населення від стану в області охорони праці, уявляється, що у сучасних умовах значною мірою здоров'я населення знаходиться у взаємозв'язку зі станом громадської безпеки, одне впливає на інше. Тому більш доцільно в КУпАП мати главу про адміністративні правопорушення проти громадської безпеки і народного здоров'я. В цій главі поряд з іншими передбачити адміністративно-правову відповідальність за стан якості та безпеки харчових продуктів та продовольчої сировини - як умови зміцнення громадської безпеки. Викликає сумнів думка Д.Д.Ільїна, який розглядає громадську безпеку як самостійний напрямок діяльності органів внутрішніх справ.  Мається на увазі забезпечення безпеки дорожнього руху, пожежної безпеки, дозвільної системи. В забезпеченні громадської безпеки крім органів внутрішніх оправ важливу роль відіграють органи освіти, охорони здоров'я, управління транспортом та ін. Звичайно, нами не відкидається можливість мати в КУпАП окремі глави щодо громадської безпеки, громадського порядку, охорони здоров'я.

Громадська безпека - пов'язується із об'єктами особливої уваги, використання яких  регулюється не лише нормами адміністративного, а й  цивільного права. Так, до об'єктів, що є  джерелами підвищеної небезпеки, цивільне право відносить машини і механізми, що використовуються на промислових підприємствах, будовах в т.ч. транспортні засоби. До об'єктів підвищеної небезпеки слід також віднести: зброю, боєприпаси, сильнодіючі отруйні та радіоактивні речовини. Чинне законодавство регламентує особливий режим їх придбання, збереження і використання, пов'язаний з попереднім отриманням дозволу на це правомочних органів держави. Закон України "Про об'єкти підвищеної небезпеки" від 18.01.2001 року врегулював низку питань щодо охорони об'єктів цієї категорії[15] .

Складовою частиною суспільних відносин, що складають громадську безпеку, виступають ті, що виникають у надзвичайних умовах (під час стихійного лиха, при епідеміях, у зв'язку з пожежами). В таких випадках суспільні відносини регулюються правовими нормами з метою запобігання, попередження і ліквідації тяжких наслідків, зосередження зусиль різних органів для боротьби з цими явищами.

Деякі автори розглядають громадську безпеку як складову частину громадського порядку. Дійсно, не просто розмежувати ці поняття. Порушення громадської безпеки в громадських місцях часто зумовлюють порушення громадського порядку. Наприклад, при дорожньо-транспортній пригоді на автомагістралі чи вулиці населеного пункту, коли на певний час припиняється чи обмежується дорожній рух, порушується громадський порядок.  Порушення правил громадської безпеки, наприклад, зберігання зброї без дозволу, створює загрозу громадському порядку.

Говорячи про сутність громадського порядку, треба підкреслити, що він представляє соціальну систему з усіма притаманними їй ознаками, включаючи сукупність елементів, що входять до її складу, їх внутрішній взаємозв'язок і взаємодію з іншими  соціальними системами. Вірно стверджує А.В.Серьогін, що для виявлення основних характеристик цієї системи необхідно, насамперед, відмітити, що в якості елементів  виступають реальні суспільні відносини[16]. Зв'язок  громадської безпеки і громадського порядку обумовлює і заходи їх охорони в єдиному комплексі. Можна погодитися з Серьогіним А.В. також у тому, що ці явища мають право на самостійне існування і виступають об'єктами правового регулювання, що мають свої особливості.

Суб'єктами відносин, що становлять громадську безпеку, виступають насамперед:

• громадяни, зобов'язані виконувати покладені на них відповідні обов'язки;
• підприємства, установи і організації, які реалізують належні їм права і покладені обов'язки;
• органи держави (посадові особи), які здійснюють контроль і нагляд за дотриманням правил громадської безпеки, виявляють і припиняють правопорушення, притягують до відповідальності винних.

Коли мова йде про громадську безпеку, то мається на увазі не забезпечення умов, що виключають можливість завдання шкоди не лише якійсь окремій особі, а забезпечення безпеки великої кількості людей, в тому числі окремої особи.

Ряд вчених громадську безпеку розглядають як систему суспільних відносин, що складаються у відповідності з правовими нормами при використанні об'єктів, які являють підвищену небезпеку для суспільства або при створенні особливих умов в зв'язку зі стихійними лихами чи іншими надзвичайними обставинами[17]. Але, на наш погляд, тут більш чітка позиція А.В.Серьогіна, який вважає, що стан громадської безпеки створює сукупність не будь-яких, а впорядкованих відносин і що вказівка на небезпеку для суспільства не означає загрозу всьому суспільству в його філософсько-соціологічному значенні. На відміну від індивідуальної небезпеки мова може йти про можливу загрозу багатьом жителям конкретного населеного пункту,  району або регіону[18]. Серед різних причин виникнення такої небезпеки можуть бути порушення правил пожежної безпеки, вимог експлуатації засобів залізничного, морського, річкового, повітряного і автомобільного транспорту, а також недоліки в організації будівельних, дорожніх та інших робіт, в організації руху транспорту, в поведінці зі зброєю, боєзапасами, вибухонебезпечними матеріалами, сильнодіючими отрутами та іншими небезпечними речовинами.

На стан громадської безпеки безпосередньо можуть впливати також загрозливі природні явища (сильні бурани, вітри, снігопади, дощі. та ін.). Громадська безпека може бути порушена при неврегульованості спілкування великої кількості людей, при упущеннях в організації масових заходів, в результаті неприйняття або несвоєчасного прийняття заходів по запобіганню стихійних процесів, невпорядкованої скупченості великих груп людей і т. ін.  Важливе значення при забезпеченості громадської безпеки має дотримання так званих технічних норм, які встановлюють правила та порядок  поводження з об'єктами підвищеної небезпеки та порядок запобігання і локалізації шкідливих наслідків небезпечних явищ.

Як бачимо, громадська безпека знаходиться в тісному зв'язку з громадським порядком. Деякі вчені громадську безпеку розглядають як складову  частину громадського порядку. Інші - навпаки. Є й такі, які вважають взагалі неможливим чітко розмежувати ці поняття.

Дисертант стоїть на позиціях тих, хто розглядає ці категорії як  взаємопов'язані, однак не тотожні, а такі, що  мають певні притаманні їм особливості. Їх взаємозв'язок обумовлює можливість, а часто необхідність суміщення в діяльності правоохоронних і адміністративно-юрисдикційних органів завдань по їх забезпеченню і охороні. Разом з тим вони залишаються самостійними категоріями.

Громадська безпека як соціально-правова категорія пов'язана з рядом інших-національна безпека, громадський порядок, охорона власності, благоустрій, дисципліна, здоров'я людей та інші.

У цьому разі вона складає сукупність відносин  як соціальний інститут. Як правовий інститут громадська безпека представляє собою не лише сукупність взаємопов'язаних юридичних норм однієї галузі права (адміністративного, наприклад), а сукупність взаємопов'язаних юридичних приписів різних галузей права, що регулюють відносно самостійну групу суспільних відносин, яка об'єктивно склалася.  В цьому плані під інститутами (соціально-правовими) може  розглядатися і громадський порядок, охорона власності, охорона здоров'я людей тощо.