Стан законності в державі та правопорядку обумовлюється належним виконанням державними органами, об'єднаннями громадян, громадянами, а в значній мірі правоохоронними органами покладених на них завдань і функцій, своїх прав та обов'язків. У правоохоронній діяльності використовуються як правові, так і не правові засоби (організаційні, технічні, виховні та ін.). Особливе місце належить державному, зокрема адміністративному примусу. Це пояснюється як значною кількістю адміністративних проступків, так і оперативністю адміністративного примусу, його ефективністю.

Чинне законодавство щодо застосування заходів адміністративно-запобіжного характеру широкими правами наділяє державні органи. Застосування адміністративно-запобіжних заходів сприяє профілактиці різних правопорушень, в тому числі злочинів. Мету попередження конкретних правопорушень переслідують не всі адміністративно-запобіжні заходи, ряд з яких спрямовані на забезпечення правопорядку та громадської безпеки. Зокрема працівникам органів міліції надано право застосовувати низку адміністративно-запобіжних заходів загальнопревентивного характеру. Закон України "Про міліцію" надає право працівникам міліції з метою виконання покладених на них завдань і функцій використовувати у встановленому порядку засоби зв'язку, транспорт, що належить підприємствам, установам чи організаціям, застосовувати інші заходи примусу.

 Справедливо стверджують Ю.П. Битяк, В.В. Зуй, А.Т. Комзюк, що  адміністративно-запобіжним заходам властиві певні особливості, які характеризують їх місце в єдиній системі заходів адміністративного примусу, а суть цих особливостей в тому, що адміністративно-запобіжні заходи тісно пов'язані із заходами припинення та заходами стягнення. Зв'язок цей виявляється насамперед в тому, що вони в багатьох випадках передують останнім[62].

Самостійне місце адміністративно-запобіжних заходів в системі заходів адміністративного примусу обумовлюється тим, що вони виконують властиві їм правоохоронні функції, які й відрізняють їх від інших заходів адміністративного примусу. Так, застосування заходів адміністративного припинення виникає в момент виникнення реальної протиправної ситуації в разі, коли використання запобіжних заходів стає недоцільним, не забезпечить бажаних результатів. "На відміну від заходів адміністративного припинення, - стверджує А.Комзюк, адміністративно-запобіжні заходи не переривають безпосередньо правопорушення, а попереджують, відвертають його вчинення"[63].

Характерною особливістю адміністративно-запобіжних заходів є те, що вони, на відміну від адміністративних стягнень, не мають за мету покарання особи, до якої застосовуються, вони не є заходами карального характеру, не передбачають встановлення вини правопорушника, як обов'язкової умови їх застосування. Адміністративно-запобіжні заходи в спеціальній літературі та в практичній діяльності розглядаються як комплекс взаємопов'язаних засобів впливу морального, фізичного, організаційно-правового характеру, які дають можливість виявляти та не допускати правопорушення, забезпечувати громадську безпеку та громадський порядок. До цього часу серед адміністративістів не існує єдиної думки стосовно системи адміністративно-запобіжних заходів, що застосовуються юрисдикційними органами, зокрема це стосується міліції. Деякі вчені - адміністративісти з метою систематизації адміністративно-запобіжних заходів пропонують керуватися такими критеріями:

• такий засіб не пов'язаний із вчиненням правопорушення, а виконує саме  профілактичну роль;
• порядок його застосування врегульовано саме адміністративним  законодавством;
• його застосування законом віднесено до компетенції конкретного органу;
• реалізація таких заходів  супроводиться державним примусом[64].

Погоджуючись в цілому з А.Т.Комзюком, на наш погляд, поряд з органами міліції стосовно громадської безпеки та громадського порядку треба розглядати інші юрисдикційні органи, зокрема, органи пожежної безпеки, пожежного нагляду (ст.175 КУпАП), які також вправі застосовувати адміністративно-запобіжні заходи, притаманні саме цій службі.

Адміністративно-запобіжні заходи, що застосовуються міліцією, визначені Законом України "Про міліцію". Це: перевірка документів, взяття на облік і офіційне застереження осіб про неприпустимість протиправної поведінки; особистий огляд і огляд речей; відвідування підприємств, установ і організацій; входження на земельні ділянки, в житлові та інші приміщення громадян; внесення подань державним органам, підприємствам, установам, організаціям, посадовим особам про необхідність усунення причин та умов, які сприяли вчиненню правопорушень; тимчасове обмеження доступу громадян на окремі ділянки місцевості (блокування районів місцевості, окремих споруд та об'єктів); обстеження (огляд) вантажів, багажу, транспортних засобів, зброї і боєприпасів, різних об'єктів з приводу відповідності їх різним вимогам; обмеження (заборона) руху транспорту і пішоходів на окремих ділянках вулиць і автомобільних шляхів; адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі; використання транспортних засобів, а також засобів зв'язку, які належать підприємствам, установам, організаціям. О.М. Бандурка взяття на облік і офіційне застереження відносить до заходів адміністративного припинення, не вважає це запобіжним засобом[65].

 Д.М. Бахрах до цих же заходів відносить адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі[66].

Наведені приклади свідчать про різні підходи окремих спеціалістів адміністративного права щодо класифікації і визначення системи адміністративно-запобіжних заходів. Різні позиції фахівців і щодо такого заходу як огляд. Одні вважають його адміністративно-запобіжним заходом, інші - заходом адміністративного припинення. Доцільно підтримати погляди тих авторів, які критерієм при цьому вважають мету та порядок застосування цього заходу і гадають, що огляд може бути як адміністративно-запобіжним заходом, так і заходом адміністративного припинення. В законі доцільно більш чітко виписати підстави і порядок (процедуру) його застосування, огляду. Разом з тим адміністративно-запобіжні заходи характеризуються однією спільною метою - попередження правопорушень. Це характерний критерій для визначення системи адміністративно-запобіжних заходів. Виходячи з цього, на думку автора, особистий огляд, огляд речей та документів в залежності від мети застосування можна розглядати і як адміністративно-запобіжний, і як захід адміністративного припинення. 

Зрозуміло, що адміністративно-запобіжні заходи, що застосовуються уповноваженими органами (посадовими особами) для охорони громадської безпеки і громадського порядку, відрізняються один від одного багатьма ознаками, вони не є однорідними, що дає змогу їх класифікувати саме за певними ознаками. Спроби класифікації адміністративно-запобіжних заходів робилися неодноразово. Наприклад, заходи запобіжного характеру Ю.С. Рябов класифікує таким чином: а)заходи, спрямовані на самого суб'єкта, які обмежують його суб'єктивні, особисті права; б) заходи, що спрямовані на майно суб'єкта, що обмежують його майнові права. Далі автор ці заходи поділяє на ті, що реалізуються в усній формі, і ті, що потребують для своєї реалізації видання письмового правозастосовчого акта[67]. Дещо інший підхід у І.І. Веремєєнка, який в основу класифікації адміністративно-запобіжних заходів кладе характер їх попереджувального впливу і ділить їх на дві групи: а) запобіжні заходи територіального характеру, спрямовані на осіб, які перебувають на відповідній території; б) запобіжні заходи індивідуального характеру, який поширюється на конкретних осіб. Це може бути огляд, офіційне застереження і т.п.[68] Свій погляд на класифікацію названих заходів має А.Т.Комзюк, який вважає, що за критерії їх класифікації треба брати: а) мету застосування; б) характер впливу; в)об'єкт впливу; г)форму процесуального виявлення; д) строки їх реалізації[69].

Залежно від мети реалізації (застосування) він  адміністративно-запобіжні заходи пропонує поділити на дві групи: а)заходи, які застосовуються для попередження чи виявлення конкретних правопорушень з боку конкретних осіб; б) заходи, які застосовуються для забезпечення громадського порядку і громадської безпеки за різних надзвичайних обставин. Більшість заходів адміністративно-запобіжного характеру належать до першої групи. Як правило, їх застосовують співробітники міліції. Перелік цих заходів, про що раніше зазначалось, викладено в Законі "Про міліцію". До другої групи А.Т. Комзюк відносить заходи, що можуть бути застосовані як у зв'язку з правопорушеннями (наприклад, блокування ділянок місцевості в разі втечі осіб з-під варти), але застосовуються вони в цих випадках не до самих правопорушників, а до інших осіб з метою забезпечення їх безпеки, так і за відсутності правопорушення (наприклад, у разі виявлення якихось небезпечних предметів), що  буває значно частіше. Залежно від характеру правоохоронного впливу адміністративно-запобіжні заходи можна класифікувати на особистісні, організаційні і майнові. Така класифікація мала раніше місце в спеціальній літературі, за критерій поділу брався не характер впливу, а його об'єкт[70].

На наш погляд, дискусійною є позиція щодо визначення організаційних заходів, як таких, що пов'язані зі зміною організаційно-правового статусу фізичних чи юридичних осіб. Уявляється, що доцільно було б до організаційних заходів віднести ті, що випливають зі змісту ч.1.ст.6 КУпАП, де прямо передбачено, що "органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, громадські організації, трудові колективи розробляють і здійснюють заходи, спрямовані на запобігання адміністративним правопорушенням, виявлення й усунення причин і умов, які сприяють їх вчиненню, на виховання громадян у дусі високої свідомості і дисципліни, суворого дотримання законів України"[71].

Характер правоохоронного впливу характеризує всю систему адміністративно-запобіжних заходів, як і функціональні зв'язки між складовими елементами цієї системи. Щодо об'єктів правоохоронного впливу - треба розрізняти їх на ті, що можуть застосовуватися до окремих громадян та до юридичних осіб, і ті, що можуть бути застосовані як до окремих громадян, так і до юридичних осіб, тобто універсальні. Прикладом запобіжних заходів, що застосовуються до громадян, може бути перевірка документів, входження на земельні ділянки, в житлові та інші приміщення, особистий огляд, адміністративний нагляд, взяття на облік і офіційне застереження.

Лише до юридичних осіб можуть бути застосовані такі заходи як відвідування і обстеження (огляд) підприємств, внесення подань про усунення причин і умов вчинення правопорушень, використання транспортних засобів та засобів зв'язку, що належать підприємствам, установам і організаціям. Інші адміністративно-запобіжні заходи можуть застосовуватися як до громадян, так і до юридичних осіб.

Важливе значення для характеристики адміністративно-запобіжних заходів має форма їх процесуального вираження. Вони можуть мати вияв в письмовій чи не письмовій формі, коли реалізуються шляхом певних дій. Як правило, в письмовій формі здійснюється взяття на облік і офіційне застереження про неприпустимість протиправної поведінки, а також внесення подання про усунення причин та умов правопорушень, огляд чи обстеження також фіксуються письмово.