Юридична відповідальність є багатогранною за своїм змістом і може знаходити свій вираз у вигляді кримінальної, цивільної, матеріальної дисциплінарної, та адміністративної. Деякі сучасні вчені відокремлюють й інші види правової відповідальності, такі як конституційно-правова, процесуальна, міжнародна[79], а інші визначають і фінансову відповідальність. При цьому треба мати на увазі те, що Конституційний суд України, розглядаючи справу за конституційним зверненням відкритого акціонерного товариства Всеукраїнський Акціонерний Банк щодо офіційного тлумачення положень пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України, частин першої, третьої статті 2, частини першої статті 38 КУпАП (справу про відповідальність юридичних осіб) звернув увагу на необхідність широкого тлумачення поняття "відповідальність" Дисертант не заперечує можливість визнання окремих нових видів відповідальності. Важливо, щоб при цьому відокремленні ці нові види відповідальності не втрачали загальних ознак юридичної відповідальності.

 Серед інших видів відповідальності в забезпеченні правопорядку та громадської безпеки важливу роль в суспільному житті відіграє адміністративна відповідальність. Важливе значення адміністративної відповідальності в забезпеченні громадської безпеки пояснюється, насамперед, тим, що адміністративні правопорушення - одні з найпоширеніших з усіх видів правопорушень. І хоча суспільна небезпека (шкідливість) кожного окремого адміністративного правопорушення є невеликою, але загальна сумарна кількість адміністративних правопорушень становить значну загрозу для держави і суспільства та потребує адекватного реагування. Адміністративна відповідальність також виконує важливу профілактичну роль.

Законодавче та науково-теоретичне оформлення адміністративної відповідальності, як самостійного виду, в нашій країні здійснилося протягом XX століття. Вже на його початку на території Російської імперії відбувалися події, які свідчили про реальне застосування адміністративної відповідальності. Тому, відомі вчені - адміністративісти дореволюційної епохи, такі як А.Н. Елістратов, А.М.Кулішер, В.О. Дерюжинський та інші в своїх працях вказували на "юрисдикційну функцію адміністративних установ, які при виконанні своїх поліцейських повноважень мають можливість призначати стягнення в порядку охорони, тобто у позасудовому порядку на наявність теорії про каральну санкцію адміністративних актів і дослідження особливостей так званих адміністративних деліктів, які порушують адміністративні розпорядження"[80]. Але ні вони, ні відомі теоретики, такі як Г.Ф.Шершеневич - автор 7-томної Загальної теорії права[81], ще не визнавали такого виду юридичної відповідальності, як адміністративна. Бо вважали такі події винятковими, як такими, які не заслуговували значної наукової уваги[82].

Тож можна зробити висновок, що до революції 1917 року в Росії не набула широкого розповсюдження практика застосування адміністративних стягнень і правова наука стримано відносилась до такого виду юридичної відповідальності як адміністративна.

Протягом 20-30-х років ХХ століття, незважаючи на широку практику застосування стягнень у адміністративному (позасудовому) порядку за різноманітні правопорушення, через ряд об'єктивних та суб'єктивних причин не відбулося визначення і оформлення адміністративної відповідальності ні в законодавстві, а ні в адміністративно-правовій науці. Як відомо, на початку 30-х років галузь адміністративного права фактично перестала існувати, тобто дослідження адміністративно-правових проблем, у тому числі і проблем адміністративної відповідальності, значно скоротилось. Це пояснювалось тим, що державне управління в умовах того часу здійснювалось шляхом організаційного впливу, а правові форми і методи, на думку керівної верхівки, були зайвими наслідками буржуазної епохи.

Після відновлення у 1938р. адміністративного права, як галузі адміністративно-правової науки вона розпочала розвиватись.

З початку  50-х років відокремлюється на науковому рівні та оформлюється в законодавстві Інститут адміністративної відповідальності. Цьому сприяла творча діяльність значної кількості вчених та практичних працівників, таких як С.С.Студинікін, О.Е.Луньов, Д.М.Бахрах, О.І.Галаган, І.І.Веремеєнко, О.М.Якуба, Р.С.Павловський., Е.В.Додін, Г.І.Петров, Ю.М.Козлов, А.П.Альохін, Л.В.Коваль, В.С.Анжиєвський, Ю.С.Шемшученко,  та  ін.

Дослідження багатьох науковців, публікації практиків дали можливість обґрунтувати значну кількість питань адміністративної відповідальності, однак невирішених проблем залишається достатньо, як в науці, так і законотворчості та правозастосовчій діяльності.

Створення незалежної країни, прийняття Конституції України, затвердження концепцій адміністративної реформи та реформи адміністративного права, роблять дослідження питань адміністративної відповідальності актуальними, потребують подальшого удосконалення законодавчого оформлення цього інституту.

Головною проблемою юридичної відповідальності взагалі та зокрема адміністративної відповідальності у сучасному суспільстві є забезпечення законності, попередження та припинення правопорушень, максимально можливе відшкодування шкоди, яка нанесена суспільству та правопорядку. При цьому повинні вирішуватись два взаємопов'язані завдання: по-перше, суспільство та кожний громадянин повинні бути впевнені, що правопорушення припиняються за допомогою адекватних їм засобів державного примусу, що права та охороняємі законом інтереси надійно захищені від протиправних посягань; по-друге, боротьба з правопорушеннями ведеться на підставі закону, забезпечуючи недоторканість прав і свобод громадянина, який не скоїв нічого протиправного.

Тому природнім є те, що юридична відповідальність вважається центральним явищем (категорією) і права, і законодавства[83].

Однією із проблем адміністративної відповідальності є проблема визначення її поняття та ознак, які відокремлюють цей вид юридичної відповідальності від інших. Від її вирішення залежить як теоретична конструкція цього виду юридичної відповідальності, так і законотворча практика. Важливою є розробка і запровадження саме законодавчого визначення адміністративної відповідальності. Це обумовлене насамперед тим, що у статті 2 Кодексу України про адміністративні правопорушення зазначено, що закони України про адміністративні правопорушення до включення їх у встановленому порядку до цього кодексу застосовуються безпосередньо. Положення цього Кодексу поширюються і на адміністративні правопорушення, відповідальність за вчинення яких передбачена іншими законами. Крім того, відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративними правопорушенням визнається лише діяння, за яке встановлена адміністративна відповідальність. Таким чином, для того, щоб застосувати положення КУпАП до діянь передбачених іншими законами, необхідно, на думку автора, мати законодавче визначення адміністративної відповідальності, яке б відображало сутність цього правового явища,  містило в собі необхідні і достатні класифікаційні ознаки, що позитивно впливатиме на додержання прав особи, рівень законності при реалізації певних приписів. Незважаючи на великий інтерес науковців до цієї проблеми, вона до цих пір все ще не вирішена.

Протягом значного часу науковці робили спробу сформулювати визначення поняття "адміністративна відповідальність" та виділити її характерні ознаки. Відомі вчені - адміністративісти, такі як А.Н.Елістратов, В.Кобалевеький, О.Євтихієв, А-М.Турубінер не наводили поняття адміністративної відповідальності, а головною її ознакою вони визнавали те, що вона накладається у позасудовому порядку уповноваженими  адміністративними органами.

Значний вплив на визначення сутності адміністративної відповідальності  мали праці,  в яких досліджувалися загальнотеоретичні праці по дослідженню поняття та ознаки юридичної відповідальності - С.С.Алексеєва, О.Е.Лейста, І.С.Самощенко, О.С.Йоффе, М.Д.Шаргородського, С.Н.Братуся, В.М.Горшеньова та ін. Єдиного погляду на цю проблему не вироблено. Так, на думку С.С.Алексеєва: "юридична відповідальність - це обов'язок особи перетерпівати заходи державно-примусового впливу за вчинене правопорушення у формі втрат особистого, організаційного або майнового порядку"[84]. М.Д.Шаргородський юридичну відповідальність визначав як "правовий обов'язок правопорушника перетерпівати засоби державного примусу, засуджуючи його за виновно вчинене протиправне діяння"[85], С.Н.Братусь: "виконання обов'язку на підставі державного або прирівнюваного до нього громадського примусу"[86]. В.М.Горшеньов писав, що "юридична відповідальність є признана державою здатність особи (громадянина, установи, органа держави, посадової особи і т.п.) давати звіт у своєму протиправному діянні та перетерпівати на собі заходи державно-примусового впливу у формі позбавлення благ, які їй безпосередньо належали"[87]. Таким чином, представники цієї групи акцентують свою увагу на суб'єктивному моменті юридичної відповідальності, тобто на правових обов'язках винної особи перетерпівати, виконувати заходи, які до неї застосовані.

До другої групи можна віднести авторів, на думку яких юридична відповідальність - це застосування до правопорушника передбачених санкцією юридичної норми заходів державного примусу. О.С.Йоффе: "цивільно-правова відповідальність є передусім санкція за правопорушення"[88]; О.Е.Лейст: "відповідальність - це застосування та реалізація санкції у випадку правопорушення"[89], І.С.Самощенко: "відповідальність - це реалізація санкцій та, як правило, державний примус до виконання вимог радянського права"[90]. Вчені цієї групи підкреслюють об'єктивний, державно-правовий момент у змісті юридичної відповідальності.

Представники третьої групи робили спробу використати системний підхід до аналізу цієї проблеми. Таку ідею вперше запропонував О.І.Галаган. У своїй праці, присвяченій адміністративній відповідальності, він визначав, що аналіз адміністративно-правових питань юридичної відповідальності неможливий без загальнотеоретичного вирішення аналогічних проблем[91]. Він також підкреслював, що за своєю структурою юридична відповідальність як цілісна система складається з окремих елементів, компонентів, кожний з яких в реальній дійсності отримує форму галузевого виду відповідальності, а визнання юридичної відповідальності у вигляді цілісної системи дозволяє пояснити наявність загальних, системних, інтегративних якостей і ознак як для окремих її видів, так і для її загально правового поняття[92].

О.І. Галаган визначав адміністративну відповідальність як відповідальність за адміністративний проступок перед органами державного управління, а у випадках, вказаних в законі, і перед судом[93]. До ознак адміністративної відповідальності як виду юридичної відповідальності відносив: 1) державний примус, 2) державний осуд, 3)негативні наслідки для правопорушника.