Пізніше О.І.Галаган, застосовуючи системний підхід у дослідженні цього явища, дав більш розгорнуте поняття, де під адміністративною відповідальністю розумілось застосування у встановленому порядку уповноваженими на те органами і посадовими особами адміністративних стягнень, сформульованих у санкціях адміністративно-правових норм, до винних в скоєні адміністративних проступків, яке містить у собі державний та суспільний осуд, засудження особи та її протиправного діяння, що виявляється у негативних для неї наслідках, які вони зобов'язані виконати, і переслідує цілі їх покарання, виправлення і перевиховання, а також охорони суспільних відносин у сфері радянського державного управління[94].

Досить продуктивним дослідженням адміністративної відповідальності займалася О.М.Якуба, яка характеризувала її як відповідальність громадян та посадових осіб перед органами державного управління, а у випадках, визначених законом, перед судом (суддями), а також перед громадськими організаціями за винне порушення загальнообов'язкових адміністративно-правових норм, яка має вираз у застосуванні до порушників встановлених адміністративних санкцій[95].

Оскільки адміністративна відповідальність пов'язана з адміністративним примусом, то погляди вчених до їхнього співвідношення поділились. Деякі вважали, що адміністративна відповідальність є застосування усіх засобів адміністративного примусу - і стягнень, і право поновлювальних заходів, і заходів припинення[96]. Інші вважали адміністративну відповідальність застосуванням лише адміністративних стягнень і заходів припинення[97]. Висловлювалась також думка, що адміністративна відповідальність - це реалізація стягнень і адміністративно-поновлювальних заходів[98].

Але більшість вчених -адміністративістів дійшла до висновку, що адміністративна відповідальність - це реалізація тільки адміністративних стягнень[99]. Останню позицію щодо співвідношення адміністративного примусу і адміністративної відповідальності сприйняв і законодавець, який закріпив у ст.23 КУпАП положення, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності, яка застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративні правопорушення.

В Україні прихильником системного підходу у дослідженні адміністративної відповідальності став Л.В.Коваль. У своїх працях, присвячених адміністративній відповідальності, він вказував: "Там, де правову відповідальність розглядають у всій багатогранності внутрішніх властивостей і зовнішніх проявів, закономірно приходять до висновку про її нерозривний зв'язок з правовими відносинами. Відносини є одна з форм, один з необхідних моментів загального взаємозв'язку предметів, явищ, процесів у природі, суспільстві і мисленні"[100]. Використовуючи системний підхід, Л.В.Коваль вказує на наявність особливого виду правовідносин -адміністративно-деліктні, які відрізняються від адміністративно-правоохоронних тим, що останні є основою для появи адміністративно-деліктних, мають превентивно-виховне значення та абстрактний характер[101].

Адміністративно-деліктні правовідносини по Л.В.Ковалю мають юридичний (суб'єктивні права і обов'язок, що визначають, як конкретні дії, поступки можуть здійснюватись), матеріальний (реальні дії, які правомочний може, а правозобов'язаний повинен здійснювати), а також фактичний аспекти (здатність особи вести себе певним чином в якості учасника правового зв'язку[102]. Він також підкреслює, що адміністративно-деліктні відносини - це правовідносини зі складним структурним складом. В процесі адміністративної юрисдикції по конкретній справі складаються не одне, а ціла система правовідносин, які мають відмінності з цільової спрямованості, з суб'єктивного складу, з правового становища, зі правозобов'язань, що складають зміст відносин та з характеру процесуальних дій. Кожна з цих дій, будучи юридичним фактом, створює нові права і обов'язки, народжує нові правовідносини. Будь-яке з них має певну специфіку тільки виконуючи певні функції цілого[103]. Важливими також, на наш погляд, є спроби Л.В.Коваля вивести методику визначення ефективності адміністративної відповідальності взагалі та окремих видів адміністративних санкцій.

Підсумовуючи результати використання системного підходу при дослідженні системи адміністративно-деліктного відношення, він звертає увагу на її цілісний характер, доцільність, взаємозв'язки, взаємовплив складових правовідносин, механізм функціонування, розвитку та ефективності всієї системи і кожного із її елементів.

Як на нашу думку, то ми вважаємо напрямок дослідження поняття та ознак адміністративної відповідальності як систему правових відносин з використанням системного підходу найперспективнішим, таким, який найбільшою мірою відповідає цілям і завданням адміністративної реформи та реформи адміністративного права.

Адже у концепції реформи адміністративного права України наголошується, що система норм, які регулюють відносини адміністративної відповідальності, незважаючи на часті зміни, що вносяться до Кодексу України про адміністративні правопорушення, не відповідає потребам побудови демократичної, правової держави. Використання системного підходу дає можливість зберегти та розвинути принцип цілісності у вивченні адміністративної відповідальності, як особливого виду юридичної відповідальності, яка в свою чергу є особливим видом соціальної відповідальності, що створюють єдину систему. Такий підхід дає змогу розглядати адміністративну відповідальність, по-перше, як певну частину цієї системи, а також зв'язки, відносини, що виникають між ними, по-друге, аналізувати внутрішню структуру та елементи адміністративної відповідальності.

На нашу думку, елементами адміністративної відповідальності слід вважати:

• функції;
• принципи;
• завдання та цілі;
• норми матеріального та процесуального права;
• суспільно-шкідлива, протиправна поведінка та її наслідки для суспільства;
• суб'єкти такої поведінки;
• відношення суб'єкта до скоєного ним правопорушення та його наслідків (вина);
• правові відносини;
• органи адміністративної юрисдикції;
• санкції;
• процедура провадження;
• процесуальні дії, акти відповідних органів та посадових осіб;
• строки відповідальності;
• інші учасники провадження (потерпілі, свідки, експерти, адвокати та інші);
• нагляд та контроль з боку прокуратури і суду чи вищестоящих органів тощо.

Всі ці елементи взаємопов'язані, взаємодоповнюють один одного, створюють складну систему відносин, дозволяють встановити та проаналізувати у сукупності цілісний процес появи, розвитку та реалізації такої відповідальності.

Як  закріплено у Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнані у якості такого пріоритету. І тому удосконалення системи адміністративної відповідальності має бути спрямованим перш за все на те, щоб права, свободи, законні інтереси кожної людини учасника суспільних відносин - детально регулювалися відповідними нормами та забезпечувалися державою.

Крім поняття адміністративної відповідальності, важливе значення як для теорії, так і для практичної діяльності має визначення її ознак, які поєднують її з іншими видами юридичної відповідальності та відрізняють від них.

До першого виду відносять такі її ознаки, які властиві юридичній відповідальності в цілому, часом їх називають "основними"[104]. Ці ознаки характеризують адміністративну відповідальність як юридичну відповідальність і полягають у тому, що вона є засобом охорони встановленого державою правопорядку; нормативно визначена і полягає в застосуванні (реалізації) санкцій правових норм; є наслідком винного антигромадського, протиправного діяння; супроводжується державним і громадським осудом правопорушника і вчиненого ним діяння; пов'язана з примусом, з негативними для правопорушника наслідками (морального, матеріального, особистісного, організаційного характеру), який він зобов'язаний зазнати і фактично зазнає; реалізується у відповідних процесуальних формах.

Крім цих ознак, деякі вчені виділяють також ретроспективність, тобто відповідальність за вже скоєне правопорушення на відміну від позитивної відповідальності, яка розуміється як відповідальність за доручену справу, що співпадає з поняттям правового обов'язку або повинності[105].

До другої групи ознак адміністративної відповідальності відносять такі, які притаманні їй самій та дають змогу відмежувати її від інших видів юридичної відповідальності. Деякі адміністративісти називають їх похідними[106]. До таких відносять:

1. Наявність особливої підстави, особливого виду правопорушень - адміністративного правопорушення (проступку). Деякі вчені стверджують, що підставою адміністративної відповідальності суб'єктів підприємницької діяльності може бути також цивільне правопорушення[107], порушення норм інших галузей права у випадках, прямо передбачених чинним законодавством.

2. Застосування до винних адміністративних стягнень, які передбачені ст.24 КУпАП та іншими законодавчими актами про адміністративну відповідальність. Адміністративні стягнення специфічні за змістом і відмінні від заходів кримінального покарання, дисциплінарного впливу, цивільної та майнової відповідальності.

3. Адміністративні стягнення накладаються органами та посадовими особами, які уповноважені здійснювати адміністративну юрисдикцію. Переважна більшість справ розглядається органами виконавчої влади та їх посадовими особами і тому, хоча серед органів адміністративної юрисдикції є і суди, така відповідальність вважається позасудовим видом правової відповідальності.

4. Між органами (посадовими особами), які накладають адміністративні стягнення і особами, які притягаються до адміністративної відповідальності, відсутні службові відносини, що відмежовує її від дисциплінарної.

5. Порядок, процедура притягання до адміністративної відповідальності (складання протоколу, збір доказів, їх оцінка, винесення постанови) також має свої особливості і суттєво відрізняється від кримінального і цивільних процесів, дисциплінарного провадження та інших.

6. Адміністративна відповідальність врегульована нормами адміністративного права, які містять вичерпні переліки адміністративних правопорушень, адміністративних стягнень, органів, уповноважених їх застосовувати, детально закріплюють цей вид провадження.

Крім цього, виділяють також ще й такі відмінності адміністративної відповідальності як: