Другий різновид перемінних ознак - оцінні. Зміст таких ознак у нормативному порядку чітко не визначається і питання про їх наявність або відсутність вирішується практичними працівниками з урахуванням конкретних обставин. Тому значну роль у розкритті їхнього змісту відіграють теоретичні дослідження. На нашу думку, такі ознаки, як "грубе порушення", "істотна шкода", "аварійна обстановка", "образливе чіпляння до громадян", "злісна непокора", стан, "що ображає людську гідність і громадську мораль" та деякі інші оцінні ознаки мають бути визначені у законодавстві про адміністративні правопорушення. Це дасть змогу вживати їх однозначно різними органами адміністративної юрисдикції та сприятиме зміцненню законності при застосуванні адміністративних стягнень.

Велике значення для вивчення та удосконалення складів адміністративних правопорушень має класифікація за різними критеріями.

Найбільш відомими є такі класифікації: залежно від ступеня суспільної небезпеки виділяють основні і кваліфіковані; залежно від характеру шкоди їх поділяють на матеріальні: залежно від суб'єкта проступку на особисті і службові (посадові): залежно від структури складу можуть бути однозначними й альтернативними: за особливостями конструкції вони поділяються на описові і бланкетні (відсильні). На нашу думку, зараз при класифікації адміністративних правопорушень треба застосовувати ще й такий критерій як стадії настання шкідливих наслідків, що виникають внаслідок порушення відносин щодо громадської безпеки. З цієї точки зору всі адміністративні правопорушення можна поділити на три групи. До першої групи ввійдуть адміністративні правопорушення, які утворюють формальну загрозу виникненню суспільно небезпечних наслідків, наприклад, ст.ст. 413, 441, 45 КУпАП та ін. До другої групи мають ввійти адміністративні правопорушення, які утворюють реальну загрозу виникнення суспільно небезпечних наслідків, наприклад, ст. ст.421:422, 47, 48 та ін. До третьої групи ввійдуть адміністративні правопорушення, скоєння яких призвело до реальної втрати, знищення, пошкодження, зіпсування майна, товарів, предметів та ін., наприклад, ст.ст.59, 61, 65, 66, 69 та ін.

Залежно від ступеня узагальнення, рівня абстрактності розрізняють загальний, родовий та безпосередній об'єкти проступку, а останнім часом стали також виділяти і видовий об'єкт[112]. Загальним об'єктом визнається сукупність усіх, визначених законодавством про адміністративні правопорушення, правових відносин, що охороняються адміністративно-правовими санкціями. Родовим об'єктом визнаються однорідні або тотожні суспільні правові відносини, які охороняються комплексом адміністративно-правових норм. Оскільки адміністративно-правовими засобами охороняються суспільні відносини, врегульовані нормами різних галузей права, то родовими об'єктами можуть бути правовідносини, врегульовані нормами відповідної галузі права, наприклад, трудові, екологічні, фінансові.

Найбільш розповсюджений спосіб згрупування об'єктів за змістом охороняємих суспільних відносин. У такому випадку виділяють такі родові об'єкти: особистість, її життя, здоров'я, права, свободи, власність, громадський порядок, громадська безпека, відносини у сфері економіки, порядок державного управління.

Ще один критерій класифікації родових об'єктів - це галузь діяльності, в якій складаються суспільні відносини: правовідносини у сільському господарстві, промисловості, на транспорті, в галузі охорони природи та використанні природних ресурсів, в галузі охорони праці та ін.

Відомо, що при кодифікації адміністративного законодавства, для класифікації всього масиву складів адміністративних правопорушень у Особливій частині другого розділу КУпАП було використано два останні критерії. Таким чином частина глав Особливої частини об'єднує склади проступків залежно від галузі громадської діяльності. Це глави 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, та частково 5. А інші глави (6, 14, 15 та частково 5) - у залежності від змісту відносин, що охороняються. Певним недоліком такої класифікації складів адміністративних правопорушень є те, що проступки, що посягають на єдиний родовий об'єкт, виявилися у різних главах. Так, основна маса складів, пов'язаних з посяганням на громадську безпеку, знаходяться не в главі 14 (адміністративні правопорушення, що посягають на громадський порядок і громадську безпеку), а в інших главах. Це, на нашу думку, треба було б врахувати під час прийняття нового Кодексу України про адміністративні правопорушення (проступки).

Під безпосереднім об'єктом маються на увазі конкретні суспільні відносини, поставлені під охорону адміністративних санкцій, яким заподіюється шкода правопорушенням, що підпадає під ознаки конкретного складу проступку. Під час досліджень об'єктів адміністративних проступків було виявлено, що деякі з них посягають більше як на один об'єкт (на два і навіть на три). Наприклад, корисні адміністративні правопорушення такі, як дрібна крадіжка (ст. 51 КУпАП), посягають не тільки на власність (державну або колективну), а й на розподільчі відносини, а незаконне рубання лісу (ст.65 КУпАП) - на раціональне природокористування, державну власність і це вносить викривлення у суспільні відносини, що складаються з приводу розподілу матеріальних благ[113]. Безумовно, що багато об'єктність адміністративних правопорушень свідчить про підвищену суспільну шкідливість таких діянь.

В складі адміністративного правопорушення виділяють і предмет посягання. Адміністративне законодавство в ряді випадків визнає безпосереднім об'єктом предмет посягання. Зокрема, пункти 3 і 4 ст.24, ст.28 і ст.29 регламентують конфіскацію і оплатне вилучення предмета, що був безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення. Це не суперечить положенню про те, що об'єктом правопорушення є суспільні відносини, оскільки будь-яке посягання на суспільні відносини здійснюється шляхом впливу на його елементи, а такими є суб'єкти відносин, їх зв'язки, діяльність, матеріальні речі (предмети). Тож предмет посягання є елементом суспільних відносин, його складова. І тому охорона суспільних відносин має на меті також і охорону їх елементів. Виділення предмету посягання із структури протиправного діяння має важливе значення передусім з позиції його практичного застосування, головним чином для правильної кваліфікації проступків.

Загально визнано, що об'єктивну сторону адміністративного правопорушення утворює система передбачених нормами адміністративного права ознак, які характеризують його зовнішню сторону (зовнішній прояв поведінки правопорушника). До них належать діяння (дія чи бездіяльність), їх шкідливі наслідки, причинний зв'язок між діяннями і наслідками, місце, час, обстановка, спосіб, знаряддя та засоби вчинення проступку.

Основною і обов'язковою ознакою об'єктивної сторони є протиправне діяння, відсутність якого виключає склад будь-якого адміністративного правопорушення. Ознака діяння - провідна, головна ознака об'єктивної сторони - це  стержень, навколо якого групуються інші її ознаки (шкідливі наслідки, причинний зв'язок між діяннями і такими наслідками, місце тощо). Основу кожного діяння становить система елементарних дій або навіть певна діяльність. Об'єктивно адміністративні провини можуть виражатися у протиправній дії або бездіяльності.

Але деякі сучасні дослідники підстав адміністративної відповідальності доводять, що об'єктивна сторона адміністративного правопорушення може виражатися також у наявності протиправного стану - передбаченої законом сукупності фактичних обставин, які утворюють умови для вчинення правопорушення і за наявність яких передбачена адміністративна відповідальність[114].

Дія або бездіяльність - це форми поведінки, явища, які повинні розглядатися в динаміці, а протиправний стан - явище статичне. По відношенню до дій або бездіяльності стан є їх наслідком. До речі, на наявність неправомірних станів як особливого виду правопорушення вказували вчені ще раніше. Так, автори одного з наведених посібників загальної теорії держави і права[115] стверджують, що особливим видом правопорушення є створення протиправного стану - самовільне вселення або будівництво, утримання чужої речі, укладення протизаконної угоди, видання незаконного акту, що порушує права громадян чи покладає на них не передбачені законом обов'язки та інше.

Такі склади правопорушень, як: відсутність (несправність) передбачених проектом газовикористовуючої установки засобів автоматичного регулювання процесів горіння газу, або приладів теплотехнічного контролю, або теплоізоляційного устаткування, які б забезпечували раціональне і ефективне використання газу (ст.102 КУпАП); непідготовленість до роботи передбаченого для газоспоживаючого підприємства, установи і організації резервного паливного господарства або непідготовленість газовикористовуючих установок до роботи на встановлених резервних видах палива (ст.103 КУпАП) та відсутність бухгалтерського обліку (ст. 1642 КУпАП), на думку Д.М.Лук'янця не можуть бути дією чи бездіяльністю і за своїм змістом є протиправним станом. І хоча інші автори вважають це продовжуваним правопорушенням[116], наша позиція полягає в тому, що Д.М.Лук'янець має рацію.

Певну увагу привертає питання відповідальності за приготування (замах) на скоєння адміністративних проступків. Як відомо, у діючому КУпАП не передбачена загальна норма, яка б встановлювала відповідальність у випадках замаху або приготування до адміністративного правопорушення. Тому адміністративна відповідальність настає тільки у випадках, коли про це зазначено в окремих складах КУпАП: ст.188 (спроба передачі заборонених предметів до виправно-трудової установи), ст.209 (підготовчі дії до контрабанди). Але на практиці відбуваються численні випадки притягання до адміністративної відповідальності за незакінчене правопорушення (здебільшого це ст. 5І - дрібне розкрадання. Так, згідно Постанови Пленуму Верховного Суду СРСР від 11.07.1972 р. п.11, розкрадання слід вважати закінченим, якщо майно вилучено і винний має реальну можливість їм розпоряджатися на свій розсуд або користуватися ним[117]. Як свідчить практика, близько 90% осіб, притягнутих до адміністративної відповідальності за дрібні крадіжки державного або колективного майна, були затримані під час спроби винести майно з магазину чи підприємства. Тобто, вони були притягнуті до адміністративної відповідальності за замах на дрібне розкрадання. А оскільки ст.51 КУпАП не передбачає можливості притягнення за замах на дрібне розкрадання, то і притягання у таких випадках до адміністративної відповідальності були по-суті незаконними. На це звертали увагу вчені, які неодноразово обґрунтовували необхідність введення адміністративної відповідальності за замах на дрібне розкрадання та дрібну спекуляцію[118].

Всі інші ознаки об'єктивної сторони мають факультативний характер. Так, шкідливі наслідки і причинний зв'язок між протиправною поведінкою та такими наслідками обов'язкові лише в так званих матеріальних складах проступків (наприклад, дрібне розкрадання, пошкодження телефонів-автоматів тощо). Більшість же адміністративних правопорушень характеризується недодержанням різноманітних правил, коли діяння становить собою склад проступку незалежно від настання шкідливих наслідків. Це формальні склади (наприклад, порушення правил санітарних, торгівлі, митних тощо). Ці склади формулюються в диспозиціях статей Особливої частини розділу II КУпАП лише вказівкою на протиправну дію чи бездіяльність.