• розподіл компетенції місцевої та національної поліції проводиться, як правило, у законодавчому порядку (наприклад, в Англії та Франції передбачається національним законодавством, у США - законами штатів). Муніципальна поліція зобов'язана у своїй діяльності керуватися законами держави та постановами уряду. При цьому їй надаються широкі повноваження і самостійність у здійсненні заходів з охорони громадського порядку й профілактики правопорушень, у питаннях організаційно-штатного будівництва й прийняття тактичних і управлінських рішень;
• призначення керівників муніципальної поліції здійснюється місцевою владою, але, як правило, за погодженням із центральними органами поліції;
• пріоритети в діяльності муніципальної міліції визначаються на місцевому рівні. У разі, якщо муніципальні поліцейські органи залучаються до виконання будь-яких загальнонаціональних пріоритетів або програм, вони одержують фінансові дотації з державного бюджету;
• зарахування до особового складу муніципальної поліції здійснюється на контрактній основі, оплата праці в різних юрисдикціях може бути різноманітною і залежить від виконання службових обов'язків та інших параметрів, які передбачені положеннями щодо проходження служби;
• взаємодія муніципальних служб із національними органами поліції, з формуваннями міжрегіонального і реґіонального рівня, а також із сусідніми юрисдикціями визначається у відповідних угодах чи контрактах;
• основні вимоги до кадрів муніципальної поліції, як правило, відповідають загальнонаціональним стандартам. Система ж їх відбору і підготовки є здебільшого єдиною та централізованою;
• стратегія забезпечення охорони порядку й безпеки, боротьби зі злочинністю на місцевому рівні в цілому ґрунтується на загальнонаціональних концепціях і рекомендаціях;
• інформація про стан правопорушень у місцевій юрисдикції, особливо показники злочинності, в обов'язковому порядку передається до центру;
• поліцейським системам з розвинутим муніципальним рівнем, які тяжіють до децентралізованих структур, притаманний відпрацьований правовий і організаційний механізм нарощування муніципальних поліцейських сил у разі ускладнення криміногенної ситуації;
• ефективність муніципальної поліції як один з основних критеріїв включає так званий "ступінь задоволеності населення" діяльністю місцевого поліцейського органу й може відрізнятися від загальнонаціональних оцінок.

Розвитку тенденцій децентралізації й активності створення муніципальної поліції сприяють і значні зрушення в концепціях поліцейської діяльності. Перш за все вони пов'язані зі спробами перетворення поліції в орган соціального обслуговування населення, яке має здійснюватися з урахуванням інтересів і запитів громадян, що мешкають на певній території.

Реалізація концепції соціального обслуговування населення, на нашу думку, можлива лише за умов децентралізації поліцейської структури, передачі великого обсягу повноважень у сфері охорони порядку й безпеки органам місцевого самоврядування. При цьому одними з основних цілей є досягнення тісного контакту, взаєморозуміння з громадянами, створення належних умов для проведення ефективних поліцейських заходів на національному рівні у сферах боротьби з організованою та іншими видами злочинної діяльності.

Необхідно також особливо відзначити, що на процеси муніципалізації поліції дуже істотно впливає громадська думка щодо посилення контролю за діяльністю поліцейських органів. Самостійні, формально незалежні від центру поліцейські формування, що забезпечують перш за все місцеві інтереси, зустрінуть широку підтримку серед населення.

Дослідження проблеми утворення і функціонування муніципальних підрозділів міліції, зарубіжний досвід діяльності таких структур дозволяють зробити висновок, що проблеми належного й ефективного забезпечення громадського порядку, громадської та особистої безпеки успішніше вирішуються в країнах, де поліцейські структури місцевого рівня більш децентралізовані.

Питання вдосконалення діяльності міліції громадської безпеки, основними напрямами якої повинні стати процеси, пов'язані з деуніверсалізацією діяльності органів внутрішніх справ і децентралізацією міліції громадської безпеки, будуть розглянуті в заключному розділі дослідження.

Визначення адміністративно-правового статусу міліції громадської безпеки, її місця в системі органів внутрішніх справ і порівняльний аналіз організації діяльності місцевої (муніципальної) міліції (поліції) дозволяють зробити такі висновки:

• на підставі аналізу положень норм Конституції України та Закону України "Про міліцію" міліцію громадської безпеки слід визначити головним суб'єктом забезпечення прав, свобод і обов'язків громадян;
• під організацією діяльності міліції громадської безпеки як управлінської системи слід розуміти процес утворення такого її стану, який у сучасних умовах і конкретній ситуації є найбільш доцільним та ефективним для належної охорони правопорядку, забезпечення громадської безпеки, надання послуг населенню;
• з урахуванням різноманітності завдань і функцій, галузевого й територіального принципів діяльності, процесів реформування системи органів внутрішніх справ міліція повинна визначатися як система центральних і місцевих органів виконавчої влади зі спеціальним статусом;
• адміністративно-правовий статус міліції громадської безпеки - це вреґульоване сукупністю норм адміністративного права її юридичне становище щодо реалізації компетенції апарату, служб і підрозділів з охорони правопорядку, забезпечення прав і свобод громадян і безпеки в суспільстві;
• компетенція міліції громадської безпеки визначається державою, передбачає повноваження щодо охорони правопорядку, забезпечення громадської безпеки, виконання актів місцевого самоврядування, у тому числі з надання допомоги, управлінських і консультативних юридичних послуг населенню;
• механізм реалізації компетенції міліції громадської безпеки має передбачати заходи з забезпечення стійких законодавчих засад її діяльності, комплексне застосування організаційних, кадрових, економічних, юридичних, психологічних та інших засобів, запровадження досконалих процедур діяльності, використання потенціалу державного та громадського контролю тощо;
• міліція громадської безпеки повинна мати право застосовувати адміністративне затримання в усіх випадках, коли на неї покладається складення протоколів про адміністративні правопорушення, передбачене ст. 255 КУпАП, тому необхідно внести відповідні доповнення до статті 262 КУпАП;
• запровадження в Україні адміністративної юстиції як форми судового захисту прав і свобод громадян у сфері виконавчої влади, розвиток громадського контролю сприятимуть реалізації принципу верховенства права в діяльності міліції громадської безпеки, а також усуненню монопольного становища держави у сфері прав і свобод громадян;
• утворення і функціонування підрозділів місцевої (муніципальної) міліції країн СНД та поліції західних держав здійснюються з урахуванням розподілу компетенції місцевої та національної поліції в законодавчому порядку;
• призначення керівників муніципальної поліції місцевою владою, визначення пріоритетів в діяльності муніципальної міліції на місцевому рівні тощо;
• забезпечення громадського порядку, громадської й особистої безпеки є ефективнішим у країнах, які мають децентралізовані поліцейські структури на місцевому рівні;
• процеси децентралізації в організації діяльності міліції громадської безпеки (муніципалізації) в Україні не треба здійснювати шляхом механічного запозичення зарубіжної теорії та практики, необхідно зважати на еволюційний розвиток і національні особливості.