Проводячи аналогію із Законом України "Про основи національної безпеки України" від 19 червня 2003 р. [156], зазначимо, що з цілої низки суб'єктів, які забезпечують національну безпеку України в інформаційній сфері, вирізняються: Президент України; Кабінет Міністрів України; Рада національної безпеки і оборони України; міністерства та інші центральні органи виконавчої влади. Таким чином, перелічені органи здійснюють функції не тільки інформаційного забезпечення діяльності органів виконавчої влади, а й забезпечення інформаційної безпеки.

Перш ніж розглядати безпосередню діяльність системи органів виконавчої влади в інформаційній сфері (у вузькому розумінні), зазначимо, що у широкому розумінні вона пов'язана із законодавчою владою - Верховною Радою України. Відповідно до Конституції України Верховна Рада України здійснює законодавче регулювання і контроль за діяльністю органів державної влади та посадових осіб щодо виконання ними функцій і завдань в інформаційній сфері; ухвалює засади внутрішньої і зовнішньої політики держави в інформаційній сфері; затверджує державний бюджет, в якому передбачаються кошти на забезпечення інформаційної безпеки України; ухвалює національні програми розвитку інформаційної сфери; проводить парламентські слухання з питань свободи слова та інформаційної безпеки України; призначає половину складу (чотири особи) Національної Ради України з питань телебачення і радіомовлення [65]; дає згоду на призначення та звільнення з посади Президентом України голови Державного комітету телебачення і радіомовлення України [13, с. 24].

Інтегруючим елементом системи державних органів управління інформаційною сферою є Президент України. В межах своїх повноважень він здійснює керівництво інформаційною сферою України: створює, реорганізує та ліквідує органи виконавчої влади, визначає їх функції та основні завдання; видає укази і розпорядження, що стосуються функціонування та розвитку національної інформаційної сфери тощо.

Особливе місце в системі органів державного управління інформаційною сферою держави відповідно до Закону України "Про Раду національної безпеки та оборони України" [158] від 5 березня 1998 р. посідає Рада національної безпеки і оборони (РНБО) України, очолювана главою держави, що координує та контролює діяльність органів виконавчої влади у сфері інформаційної безпеки.

Існування Ради національної безпеки і оборони України встановлено ст. 107 Конституції України [65]. Оскільки вона, згідно з Конституцією, "координує і контролює діяльність органів виконавчої влади у сфері національної безпеки та оборони", то, безперечно, є підстави віднести її до системи органів виконавчої влади. Але місце цього органу дуже специфічне: він аж ніяк не вписується в традиційне уявлення про трирівневу систему органів виконавчої влади. Таким чином, враховуючи відсутність визначення про приналежність РНБО до органів виконавчої влади України та мету дійсного дослідження, ми не зосереджуватимемо уваги на особливостях діяльності РНБО у досліджуваній сфері.

Чільне місце у загальній системі інформаційного забезпечення органів державного управління посідають органи виконавчої влади, які є її найважливішим елементом.

Діюча в Україні конституційно-правова модель виконавчої влади містить положення, що закріплюють загальні контури та найважливіші конкретні параметри системи органів виконавчої влади. Це цілком закономірно, оскільки дана система є невід'ємним елементом державного ладу України.

Розрізняють три види органів виконавчої влади, що розташовані на різних структурних рівнях цієї системи.

1. Кабінет Міністрів України - вищий орган в системі виконавчої влади (ч. 1 ст. 113 Конституції України).

Конституційні приписи, присвячені системі органів виконавчої влади, містяться як в окремому розділі VI "Кабінет Міністрів України. Інші органи виконавчої влади", так і в інших розділах Конституції України. Особливістю є те, що Конституція не передбачає цілковито вичерпної регламентації згаданої системи. Це підтверджується тим, що і в самій назві, і у змісті наведеного розділу Конституції відсутні прямі вказівки на повний перелік складових елементів (ланок) системи органів виконавчої влади (на відміну, скажімо, від конституційного визначення у розділі VIII "Правосуддя" системи судів загальної юрисдикції (ст. 125)).

Відповідно до Конституції України Кабінет Міністрів України забезпечує реалізацію внутрішньої та зовнішньої політики, виконання Конституції і законів України в інформаційній сфері, вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод громадян, а також інформаційної безпеки України, боротьби зі злочинністю в інформаційній сфері, під час формування проекту бюджету передбачає виділення необхідних коштів для виконання загальнодержавних програм, спрямованих на забезпечення інформаційної безпеки України [65].

Реалізація окресленого кола завдань покладається безпосередньо на Прем'єр-міністра України, Першого віце-прем'єр-міністра і віце-прем'єр-міністрів України. Перелік їх повноважень визначено постановою Кабінету Міністрів України "Про функціональні повноваження Прем'єр-міністра України, Першого віце-прем'єр-міністра і віце-прем'єр-міністрів України" від 13 грудня 2002 р. [166]

Відповідно до постанови Перший віце-прем'єр-міністр і віце-прем'єр-міністри України забезпечують виконання покладених на них завдань відповідно до розподілу функціональних повноважень, а також виконання Конституції та законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, проведення внутрішньої і зовнішньої політики у відповідних сферах діяльності шляхом визначення пріоритетів, установлення контролю за реалізацією політики, здійснення інших повноважень Кабінету Міністрів України.

Так, до компетенції Прем'єр-міністра України відноситься здійснення керівництва відповідними колегіальними органами (комітетами, комісіями, радами) з питань реалізації законодавчих актів в інформаційній сфері та забезпечення інформаційної безпеки. Крім того, він координує роботу з проведення адміністративної реформи, реалізація якої повинна супроводжуватися цілеспрямованим застосуванням нових інформаційних технологій у сфері державного управління [142].

Перший віце-прем'єр-міністр і віце-прем'єр-міністри України очолюють відповідні урядові комітети, які забезпечують розроблення проектів урядових рішень відповідно до стратегії державної політики, у т.ч. інформаційній сфері, розгляд та узгодження проектів нормативно-правових актів щодо забезпечення функціонування інформаційної сфери та інформаційної безпеки.

Реалізація окресленого кола завдань покладається також на Першого віце-прем'єр-міністра України, а також на Віце-прем'єр-міністра України з питань паливно-енергетичного комплексу, промислової політики та екології; Віце-прем'єр-міністра України питань агропромислового комплексу та Віце-прем'єр-міністра України з гуманітарних питань. У свою чергу на Віце-прем'єр-міністра України з гуманітарних питань покладається обов'язок безпосереднього регулювання відносин в інформаційній сфері, так як відповідно до зазначеної постанови Кабінету Міністрів України [166] забезпечує взаємодію органів виконавчої влади з Національною радою з питань телебачення і радіомовлення.

Невід'ємним суб'єктним елементом інформаційного забезпечення діяльності органів виконавчої влади в цілому та Кабінету Міністрів України зокрема виступає Міністр Кабінету Міністрів України. Згідно з Указом Президента України "Про положення про Міністра Кабінету Міністрів України" [121] від 5 червня 2003 р., він є членом Кабінету Міністрів України, забезпечує діяльність Кабінету Міністрів України, Прем'єр-міністра України, Першого віце-прем'єр-міністра, віце-прем'єр-міністрів та очолює Секретаріат Кабінету Міністрів України.

Основними завданнями Міністра є керівництво роботою Секретаріату з організаційного, експертно-аналітичного, правового, інформаційного (виділено нами - О.В.), матеріально-технічного та іншого забезпечення діяльності Кабінету Міністрів України. У свою чергу Міністр Кабінету Міністрів України має право одержувати в установленому законодавством порядку від органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ, організацій статистичні дані, інші документи та матеріали, необхідні для виконання покладених на нього завдань.

Інформаційне забезпечення системи органів виконавчої влади, у т.ч. Кабінету Міністрів України, має різні форми, зокрема правову та неправову. Так, прийняття різноманітних рішень, підготовка та проведення засідань Кабінету Міністрів України потребують забезпечення його оперативною та достовірною інформацією. З огляду на це нормотворча діяльність регулюється постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Тимчасового регламенту Кабінету Міністрів України" [140] від 5 червня 2000 р.

Тимчасовим регламентом Кабінету Міністрів України регулюється широке коло питань діяльності Кабінету Міністрів України, зокрема перспективне і поточне планування нормотворчої діяльності. Окреме місце в Регламенті відводиться інформаційним особливостям організації засідань Кабінету Міністрів. Наприклад, порядок денний засідання КМУ складається з трьох розділів: концептуальні засади реалізації урядової політики (проекти концепцій нормативно-правових актів); проекти нормативно-правових актів (законів України, указів Президента України, актів Кабінету Міністрів); інформація, звіти.

Інформаційна безпека проведення засідань досягається шляхом заборони його учасникам приносити на засідання кіно-, відео- і фотоапаратуру та звукозаписувальну техніку, а також засоби зв'язку. Члени Кабінету Міністрів та інші учасники його засідання не можуть без згоди Прем'єр-міністра оприлюднювати будь-яку інформацію про хід засідання та персональні оцінки і позиції, що висловлювалися його учасниками.

Крім того, питання, що становлять державну таємницю України, розглядаються Кабінетом Міністрів на закритих засіданнях.

Важливе місце у сфері інформаційного забезпечення діяльності органів виконавчої влади та їх співпраці з іншими гілками влади відводиться інформуванню про стан виконання поставлених перед ними завдань шляхом підготовки матеріалів до проведення Дня Уряду України у Верховній Раді. Підготовка інформації, довідкових та аналітичних матеріалів включає залучення визначених Верховною Радою міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської і Севастопольської міських держадміністрацій, інших підвідомчих Кабінету Міністрів органів, установ і організацій за дорученням Прем'єр-міністра.

Наступним структурним елементом, що здійснює інформаційне забезпечення діяльності органів виконавчої влади, виступає Урядова комісія з питань інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів виконавчої влади. Зазначена Урядова комісія відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про Положення про Урядову комісію з питань інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів виконавчої влади" від 7 травня 2000 р. є постійно діючим дорадчим органом при Кабінеті Міністрів України.

Відповідно до покладених на Урядову комісію завдань вона:

{посилання-79}-   координує роботу органів виконавчої влади, пов'язану з реформуванням системи інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності Кабінету Міністрів України та зазначених органів;

{посилання-80}-   розробляє рекомендації щодо встановлення стандартів, норм і правил, пов'язаних з експлуатацією програмно-технічних засобів інформатизації, єдиних класифікаторів інформації, інформаційних реєстрів і ресурсів, забезпечення інформаційної безпеки держави, вдосконалення державної системи стандартизації та сертифікації тощо;