{посилання-81}-   вносить пропозиції щодо проведення інвентаризації наявних у відповідних підрозділах органів виконавчої влади засобів програмно-технічного забезпечення, інформаційних ресурсів, перевірки стану каналів зв'язку і їх пропускної спроможності;

{посилання-82}-   розробляє рекомендації стосовно об'єднання систем інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій у єдину систему;

{посилання-83}-   розглядає і вносить пропозиції органам виконавчої влади щодо порядку інформаційного наповнення, коригування та доступу до інформаційних ресурсів центральних і місцевих органів виконавчої влади;

{посилання-84}-   координує впровадження систем обміну інформацією між органами виконавчої влади, а також взаємного доступу до інформаційних ресурсів органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування;

{посилання-85}-   вносить пропозиції центральним та місцевим органам виконавчої влади щодо залучення до виконання робіт, пов'язаних з реформуванням системи інформаційно-аналітичного забезпечення їх діяльності, наукових і технічних спеціалістів;

{посилання-86}-   бере участь у розробленні проектів нормативно-правових актів з питань реформування системи інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів виконавчої влади.

Розглядаючи діяльність Кабінету Міністрів України як вищого органу виконавчої влади, необхідно зосередити увагу на функціонуванні його робочого органу - урядового комітету.

До основних завдань урядового комітету згідно із стратегією, визначеною Кабінетом Міністрів України, належать формування та реалізація державної політики у відповідній сфері, зокрема інформаційній. При виконанні покладених на нього завдань Урядовий комітет має право отримувати у встановленому порядку від органів виконавчої влади необхідну для своєї роботи інформацію.

На сьогодні до складу КМУ входять такі урядові комітети:

{посилання-87}-   {посилання-88}Урядовий комітет з питань оборони, оборонно-промислового комплексу та правоохоронної діяльності;

{посилання-89}-    Урядовий комітету економічного розвитку та з питань європейської інтеграції;

{посилання-90}-    Урядовий комітет з питань промислової політики, паливно-енергетичного комплексу, екології та надзвичайних ситуацій;

{посилання-91}-    Урядовий комітет соціального, науково-технічного та гуманітарного розвитку;

{посилання-92}-    Урядовий комітет з реформування аграрного сектору.

Аналіз структури кожного з перелічених урядових комітетів дає змогу виявити відсутність у цьому переліку, зокрема Державного комітету телебачення і радіомовлення України. За даних обставин є всі підстави стверджувати, що формування та здійснення державної політики у сфері інформаційного забезпечення та інформаційної безпеки системи органів виконавчої влади більшою мірою повинні покладатися на Урядовий комітет з питань промислової політики, паливно-енергетичного комплексу, екології та надзвичайних ситуацій, оскільки до його складу входить Міністр транспорту та зв'язку України.

2. Центральні органи виконавчої влади (міністерства та інші ЦОВВ) - центральний рівень системи органів виконавчої влади.

Ланкою органів виконавчої влади, безпосередньо підпорядкованою Кабінету Міністрів, є міністерства та інші ЦОВВ.

Зважаючи на неодноразові посилання в Конституції України на таку формулу, як "міністерства та інші центральні органи виконавчої влади", можна зробити висновок, що міністерство посідає чільне місце в системі центральних органів виконавчої влади. І це невипадково, оскільки лише керівник міністерства є членом уряду.

Що ж являють собою "інші" центральні органи виконавчої влади? Конституція прямої відповіді не дає. У зв'язку з цим важливо зазначити, що в Конституції України фактично згадується кілька конкретних назв центральних органів виконавчої влади (статті 85, 106, 107, 131). З аналізу конституційних положень зокрема випливає, що в Україні за незмінності відповідних положень Конституції передбачена обов'язкова наявність Міністерства оборони, Міністерства внутрішніх справ, Міністерства закордонних справ та Служби безпеки. Крім того, в Конституції передбачені (через згадування їх керівників) Міністерство юстиції, Антимонопольний комітет, Фонд державного майна та Державний комітет телебачення і радіомовлення.

Якщо презюмувати їх приналежність до виконавчої гілки влади, то аналіз наведених конституційних положень означає, по-перше, що зазначені органи не можуть бути ліквідовані без внесення відповідних змін до Конституції. Водночас відповідно до рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Президента України про офіційне тлумачення положень п. 15 ч. 1 ст. 106 Конституції України (справа про повноваження Президента України реорганізовувати центральні органи виконавчої влади) від 28 січня 2003 р., при здійсненні повноважень  щодо реорганізації міністерств та інших центральних органів виконавчої влади Президент України за поданням Прем'єр-міністра України, діючи в межах коштів на утримання органів виконавчої влади, може реорганізовувати передбачені Конституцією України міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, не змінюючи назви цих органів та їх основного цільового призначення, що випливає з назви [172].

По-друге, керівники Антимонопольного комітету України, Фонду державного майна України та Державного комітету телебачення і радіомовлення України призначаються за особливою процедурою (п. 24 ч. 1 ст. 85, п. 14 ч. 1 ст. 106 Конституції України).

Отже, до центральних органів виконавчої влади, складовою діяльності яких є здійснення інформаційного забезпечення системи органів державного управління, віднесені:

1) міністерства;

2) державні комітети (державні служби);

3) центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом (ЦОВВ, діяльність яких спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через відповідних міністрів).

Міністерства. Принципово важливим є положення про те, що провідне місце серед центральних органів посідають міністерства України.

Їх керівники - міністри - входять до складу Кабінету Міністрів і безпосередньо беруть участь у формуванні державної політики в країні. Міністри особисто відповідають за розробку і впровадження програм Кабінету Міністрів, зокрема щодо інформаційного забезпечення системи органів державного управління, а також реалізацію державної політики у певних сферах державного управління, зокрема забезпечення інформаційної безпеки вищезазначених органів.

Відповідно до указу Президента України "Про зміни у структурі центральних органів виконавчої влади" [147] від 15 грудня 1999 р. сьогодні в Україні існує 17 міністерств.

Виходячи з мети та завдання даного дослідження, спробуємо проаналізувати зміст компетенції кожного міністерства щодо реалізації ними завдань стосовно інформаційного забезпечення та інформаційної безпеки органів виконавчої влади.

Визначаючи компетенцію міністерств щодо інформаційного забезпечення, необхідно зазначити, що кожне з них має як загальні, так і додаткові спеціальні повноваження у вказаній сфері.

Отже, досліджуючи загальні повноваження, слід зазначити, що відповідно до покладених завдань кожне з міністерств забезпечує в межах своєї компетенції реалізацію державної політики стосовно державної таємниці: контроль за її збереженням у центральному апараті міністерства, на підприємствах, в установах і організаціях, підпорядкованих йому.

У свою чергу, кожне з міністерств має право одержувати в установленому законодавством порядку від центральних та місцевих органів виконавчої влади, Автономної Республіки Крим, місцевого самоврядування інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на нього завдань.

Серед міністерств, які наділені лише такими повноваженнями у сфері інформаційного забезпечення органів виконавчої влади, виділимо: