Йдеться не про перегляд постанови про накладення ад­міністративного стягнення за правилами провадження у спра­вах про адміністративні правопорушення, а про можливість оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів владних пов­новажень, їх посадових осіб, вчинених під час розгляду і вине­сення рішення у справі про адміністративне правопорушення. Це може бути, наприклад, відмова органа владних повнова­жень щодо перегляду справи за правилами провадження у справах про адміністративні правопорушення; неправильне за­стосування органом владних повноважень норм матеріального чи процесуального права при розгляді й вирішенні справи про адміністративне правопорушення, й ці недоліки за правилами провадження у справах про адміністративні правопорушення не усунуто; зволікання у розгляді справи про адміністративне правопорушення; відшкодування завданої шкоди неправомір­ними діями органа владних повноважень у справах про притяг­нення до адміністративної відповідальності тощо.

У цьому зв´язку не має сумніву, що дії чи бездіяльність суб´єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, їх рішення — постанови у справи про адміністративне правопорушення — є предметом оскарження в адміністративному суді шляхом подання ад­міністративного позову.

Разом із тим, дискусійним залишається питання щодо ос­карження постанови районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду про накладення адміністративного стяг­нення, оскільки суд за ознаками п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України не належить до суб´єктів владних повноважень. Проте дискусії на­уковців і практиків останнім часом у спеціальній літературі щодо компетенції адміністративних судів[32] підводять до виснов­ку, зробленого Р. О. Куйбідою, що з метою забезпечення поло­жень Європейської конвенції про захист прав людини і осново­положних свобод, прав і свобод гарантованих ст. 55 Конституції України, та для цілей захисту прав особи від порушень з боку суду у вигляді бездіяльності суд необхідно відносити до суб´єктів владних повноважень. Отже, постанова зазначених судів загаль­ної компетенції про накладення адміністративного стягнення, яка є остаточною і оскарженню в порядку провадження у спра­вах про адміністративні правопорушення не підлягає, може бути оскаржена у порядку адміністративного судочинства через подання адміністративного позову, а далі може бути використа­но апеляційний та касаційний механізм оскарження.

На відміну від скарги, адміністративний позов може бути поданий до адміністративного суду протягом одного року з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про по­рушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 2 ст. 99 КАС Украї­ни). Для адміністративного прозову законодавством встанов­люються певні форма, зміст і вимоги, недотримання яких тягне за собою залишення позовної заяви без руху або її повернення. В адміністративному позові одночасно може бути заявлена ви­мога про відшкодування завданої шкоди.

Порядок і умови здійснення адміністративного судочинства викладено у розділі III даного посібника.

Отже, перегляд постанови у справі про адміністративне правопорушення може бути здійснений в:

а)  адміністративному (інстанційному) порядку шляхом по- 
дання скарги до вищестоящого органу (посадової особи);

б)  змішаному порядку шляхом подання скарги до вищесто- 
ящого органу (посадовій особі), а у разі незадовільного вирі- 
шення — до суду;

в)  в судовому порядку за скаргою на органи, уповноважені 
розглядати адміністративні справи;

г)  в порядку адміністративного судочинства шляхом подан- 
ня позову до органів владних повноважень з приводу їх рішень, 
дій чи бездіяльності у справах про притягнення до адміністра- 
тивної відповідальності.

Таким чином, постанова у справі про адміністративне пра­вопорушення у певних випадках за наявності відповідних умов може пройти всі інстанції адміністративного й судового оскар­ження, а заявник скарги — одержати гарантований, повний і всебічний розгляд справи та здійснити захист особистих прав, свобод та інтересів.