Перегляд постанови у справі про адміністративне правопо­рушення є важливою гарантією захисту прав, свобод та інтере­сів як особи, що притягається до адміністративної відповідаль­ності, так й потерпілої сторони. Перегляд постанови — це фор­ма перевірки законності та обґрунтованості прийнятого рішення, виправлення помилок і недоліків у роботі органів ад­міністративної юрисдикції. Перегляд постанови є фундамен­тальною стадією провадження у справах про адміністративні правопорушення і відбувається у тих випадках, коли особа, що притягається до адміністративної відповідальності, або потер­пілий незгодні з винесеною щодо них постановою.

Перегляд постанови у справі про адміністративне правопо­рушення здійснюється в порядку провадження за скаргою або опротестування. З прийняттям Кодексу адміністративного су­дочинства України вбачається, що з´явилася можливість пере­гляду постанови й в порядку провадження за позовом (п. 2 ч. 1 ст. 18 КАС України).

Перегляд постанови у порядку провадження за скаргою. Пра­во на оскарження постанови про адміністративне правопору­шення мають: особа, щодо якої винесено постанову; потерпі­лий; їх законні представники та за їх дорученням захисник шляхом подання скарги. Закон не встановлює обов´язкової форми та змісту скарги, проте деякі реквізити згідно з п. 3 пос­танови Пленуму Верховного Суду України «Про практику роз­гляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення» від 24 червня 1988 р. № 6 обов´язково мають бути. Скарга повинна містити такі дані:

• відомості про заявника (особи, до якої застосовано стяг­нення потерпілого);
• найменування органу (посадової особи), дії якого оскар­жуються;

— дата винесення постанови;

— викладення обставин, якими заявник обґрунтовує свої заперечення та докази, що стверджують їх.

Якщо скарга не відповідає необхідним для її вирішення ви­могам, застосовуються загальні правила процесуального прова­дження, встановлені ст. 108 КАС України, ст. 121 ЦПК України.

Порядок оскарження постанови та подання скарги на пос­танову у справі про адміністративне провадження врегульовано ст. 288 КУпАП (у справах про порушення митних правил — ст. 393 МКУ), згідно з якою:

1. постанову адміністративної комісії оскаржують до вико­навчого комітету відповідної ради;
2. рішення виконавчого комітету сільської, селищної, місь­кої ради — до відповідної ради;
3. постанову іншого органу (посадової особи) про накла­дення адміністративного стягнення — до вищестоящого органу (вищестоящої посадової особи).

На розсуд заявника скарги у всіх наведених випадках пос­танову (рішення) може бути оскаржено й до районного, район­ного у місті, міського чи міськрайонного суду, рішення якого, як і постанова про накладення стягнення, є остаточним і ос­карженню в порядку провадження у справах про адміністра­тивні правопорушення не підлягає (ч. 2 ст. 287 КУпАП).

Отже, законодавець дає можливість заявнику скарги звер­нутися з оскарженням постанови про накладення адміністра­тивного стягнення до вищестоящого органу (вищестоящої поса­дової особи), якщо це простіше і доступніше для заявника, або використати своє конституційне право (ст. 55), звернувшися безпосередньо до суду.

На практиці можливий інший варіант оскарження, хоча за­кон цього не вимагає, а саме: заявник оскаржує постанову про накладення адміністративного стягнення до вищестоящого ор­гану (вищестоящої посадової особи) і у разі відмови у позитив­ному її вирішенні звертається до суду.

Оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення відбувається до районного, районного у місті, місь­кого чи міськрайонного суду, оскільки розгляд зазначеними су­дами справи про адміністративне правопорушення та притяг­нення до адміністративної відповідальності здійснюється за правилами провадження у справах про адміністративні право­порушення судами загальної юрисдикції, а не адміністративни­ми судами. Це обумовлено оперативністю виконавчо-розпоряд­чої діяльності органів і потребує вчасного втручання у вирішен­ня справи у зазначені законом конкретні, порівняно невеликі, строки, що виключає зволікання у розгляді справи чи оскар­женні постанови у справі, з одного боку, а з іншого — дозволяє забезпечити вимоги статей 29 та 41 Конституції України.

За загальним правилом, скарга подається протягом десяти днів із дня винесення постанови до органу (посадової особи), який виніс постанову у справі про адміністративне проваджен­ня. Скарга, що надійшла, протягом трьох діб надсилається ра­зом із справою до органу (посадової особи), який правомочний її розглядати, або до суду, якщо скарга адресована йому.

Десятиденний строк оскарження постанови обчислюється з дня винесення постанови, а у разі оскарження постанови від­повідно до ст. 288 КУпАП — до виконкому відповідної ради або до вищестоящого органу (посадової особи), але скарга по­зитивного вирішення не отримала і заявник змушений зверну­тися зі скаргою до суду, то перебіг строку для звернення до суду обчислюється з наступного дня після прийняття рішення у скарзі цим органом (посадовою особою).
 

Порушення встановленого десятиденного строку оскарження постанови за загальним процесуальним правилом не може бути підставою для відмови у прийнятті скарги. Однак скарга і доку­менти, подані після закінчення цього строку, згідно з п. 4 поста­нови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні право­порушення» від 24 червня 1988 р. № 6 відповідно до ст. 100 КАС України або ч. 2 ст. 72 ЦПК України залишається без розгляду, якщо орган (посадова особа) чи суд правомочні розглядати спра­ву, не знайдуть підстав для поновлення строку, хоча ст. 289 КУпАП норми про залишення скарги без розгляду не містить.

Перегляд постанови за протестом. Постанова про ад­міністративне правопорушення може бути опротестована про­курором. Право прокурора брати участь у розгляді справ про адміністративні правопорушення та опротестовувати постано­ви у цих справах передбачено статтями 250 та 290 КУпАП, а право вносити подання у справах про порушення митних пра­вил — також ч. 8 ст. 393 МКУ.

Наявність інституту опротестування дуже важливо для за­хисту прав, свобод та інтересів громадян. Адже відповідно до ч. 2 ст. 287 КУпАП постанова районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду про накладення адміністра­тивного стягнення є остаточною і оскарженню у порядку про­вадження в справах про адміністративні правопорушення не підлягає. Така постанова суду згідно з ч. 1 ст. 294 КУпАП може бути скасована чи змінена за протестом (поданням) прокурора самим суддею або незалежно від наявності протесту (подання) — головою вищестоящого суду.

У цьому зв´язку органи (посадові особи), суди не вправі відмовляти у прийнятті протесту (подання) навіть у тому ви­падку, коли прокурор не брав участі в розгляді справи.

Протест (подання) прокурора має бути розглянутий орга­ном (посадовою особою), судом, який виніс постанову за пра­вилами, передбаченими статтями 292, 293 КУпАП.

Копія протесту (подання) прокурора на постанову в справі про адміністративне правопорушення з повідомленням про час і місце його розгляду направляється особі, стосовно якої вине­сено постанову, потерпілому, їх законним представникам, за­хиснику, який брав участь у розгляді справи1.

Подання в установлений строк скарги чи принесення про­курором протесту (подання) зупиняють виконання постанови про накладення адміністративного стягнення до розгляду скар­ги або протесту. Виняток становлять випадки коли:

1)  штраф стягнуто на місці вчинення правопорушення;

1. винесено постанову про застосування заходу стягнення у вигляді попередження;
2. винесено постанову про застосування заходу стягнення у вигляді адміністративного арешту.

Орган (посадова особа), суддя, який одержав скаргу чи протест на постанову в справі про адміністративне правопору­шення і відповідні до неї матеріали (тобто саму справу про ад­міністративне правопорушення) у десятиденний строк пере­віряє: 1) чи накладене адміністративне стягнення правомочним органом; 2) чи є в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачена адміністративна відповідальність, і вина у його вчиненні; 3) чи не сплив строк давності для притягнення до адміністративної відповідальності; 4) чи правильні висновки органу (посадової особи), який виніс постанову, про тяжкість вчиненого проступку і обтяжуючі обставини; 5) чи враховані пом´якшуючі обставини, майновий стан винного1.

Після розгляду скарги чи протесту (подання) орган (поса­дова особа), суддя приймає одне із таких рішень:

1)  залишає постанову без зміни, а скаргу або протест — без 
задоволення;

2)   скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд;

3)   скасовує постанову і закриває справу;

4)  змінює захід стягнення в межах, передбачених законом 
про відповідальність за адміністративне правопорушення, з 
тим, однак, щоб стягнення не було посилене.

У разі встановлення, що постанову винесено органом (по­садовою особою), неправомочним вирішувати цю справу, пос­танова скасовується, а справа надсилається на розгляд компе­тентного органу (посадової особи).

Копія рішення у скарзі або протесті на постанову протягом трьох днів надсилається заявникові та іншим зацікавленим особам. Про результати розгляду протесту ставиться до відома прокурор.
 

Рішення у скарзі на постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути опротестоване прокурором. Про­тест вноситься до вищестоящого органу (вищестоящої посадо­вої особи) щодо органу (посадової особи), який прийняв рі­шення у скарзі.

У разі скасування постанови із закриттям справи про ад­міністративне правопорушення особі, яка незаконно була при­тягнута до відповідальності, на підставі цього самого рішення повертаються усі стягнуті суми, оплатно вилучені і конфіско­вані предмети, а у разі неможливості їх повернення повертаєть­ся їх вартість, скасовуються усі інші обмеження, пов´язані з незаконною постановою. Відшкодування шкоди, завданої гро­мадянинові незаконним накладенням адміністративного стяг­нення у вигляді адміністративного арешту або виправних робіт, проводиться в порядку, встановленому законом1.

Перегляд постанов у порядку адміністративного судочинства (провадження за позовом). Положення п. 2 ч. 1 ст. 18 КАС Ук­раїни про те, що місцевим загальним судам як адміністратив­ним судам підсудні усі адміністративні справи з приводу рі­шень, дій чи бездіяльності суб´єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, дає підстави вважати, що особа, стосовно якої винесено поста­нову про притягнення до адміністративної відповідальності, потерпілий від вчиненого адміністративного правопорушення, їх законні представники, а також захисник, який брав участь у розгляді справи, за їх дорученням, мають право звернутися до адміністративного суду з позовом про оскарження неправомір­них дій суб´єктів владних повноважень у справах про притяг­нення до адміністративної відповідальності.